У Клужі відсвяткували 201-у річницю народження Т.Г.Шевченка
Кожного року у березні всі філії Союзу українців Румунії як і українці з усього світу відзначають річницю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
România Internațional, 31.03.2015, 10:01
Кожного року у березні всі філії Союзу українців Румунії як і українці з усього світу відзначають річницю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка — українського поета, письменника, маляра, драматурга, мислителя, громадського та політичного діяча, фольклориста, етнографа; академіка Імператорської академії мистецтв. Ми ще називаємо його і художником, апостолом правди і свободи, генієм, пророком, нескореним борцем за волю України. «Він не був політиком, проте на його ідеях виховувались і виховуються громадські організації і народ в цілому. Він не був полководцем, але його слово мобілізувало і мобілізує мільйони українців до боротьби за власні права і свободи та людську гідність. Він не прагнув бути пророком, проте своїм могутнім словом як Мойсей вивів свій народ з “єгипетського” ярма…» – так пишуть про Шевченка сучасники.
Захід відкрив пан лектор Іоан Гербіль, один з організаторів зустрічі, яка відбулася у Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя, кафедра слов’янських мов при факультеті іноземних мов, відділ української мови та літератури за фінансової підтримки Союзу українців Румунії. Перегляд невеликої документальної стрічки про головні біографічні та творчі етапи Шевченка відкрив наше святкування. Першою зачитала свою доповідь пані лектор Міхаела Гербіль на тему: «Три літа»-золотий період Шевченка». Період “трьох літ” — це роки формування художньої системи зрілого Шевченка. Цей період охоплює 1843 — 1847 роки (до арешту) і повязаний з двома його подорожами в Україну. Це був чи не найпродуктивніший період в житті Шевченка. Названо його так за назвою збірки “Три літа” (яка включає поезії 1843 – 1845 рр.). Тоді поет пише як реалістичні твори так і твори, в яких реалістичні початки по-різному поєднується з романтичним , а також твори суто романтичні. Таке співіснування романтизму і реалізму в творчості Шевченка є індивідуальною особливістю його творчого методу. Було підкреслено, що домінуючою тенденцією стає прагнення обєктивно відображати дійсність у всій її складності.
Наступні дві доповіді Нарчіси Семенюк: «Тарас Шевченко — символ відродження українського народу» та Беатриси Поповіч: «До 175-ї річниці від першого видання «Кобзаря» розкрили не тільки життєвий та творчий шлях письменника, але і долю його творів і видань. Вибіркові поеми з «Кобзаря» перекладено понад 100 іноземними мовами. Важливими і цікавими були перші видання, сила їхнього впливу, оцінка критиків і читачів. Та найцікавішим і вартим уваги виданням «Кобзаря» можна безпомилково вважати його вишитий варіант (2013 рік). Літератор Олена Медведєва та дизайнер Анна Тимошок з міста Рівне повністю і без скорочень вишили всі поезії Тараса Григоровича, уміщені в першому виданні 1840 року. Текст вишивали у техніці “стебнівка”, а ілюстрації — хрестиком. Окремі зображення містять понад 100 тисяч хрестиків. Кожна сторінка оздоблена традиційним українським орнаментом. Спосіб переплітання та зовнішнього оздоблення «Кобзаря» зроблений на зразок переплітання та оздоблення стародруків. Обкладинка обтягнута шкірою та оздоблена вишивкою хрестиком. Кажуть таке видання надає можливість не просто читати Кобзареве слово ‑ читати історію життя, біль і віру його – але дозволяє доторкнутися до неї навіть пучками пальців і вустами.
Протягом зустрічі члени групи «Жар-птиця» зачитали одні з найвідоміших Шевченкових віршів на українській та у перекладі на румунську мову. Сильним і натхненним було їхнє виконання пісень на вірші поета. Дехто з залу не втримувався і підспівував молодим виконавцям, бо ж музика має тенденцію захоплювати і підносити людей .
Варта наголосити, що Т. Г.Шевченко підніс українську літературу до рівня найрозвиненіших літератур світу. Вважають, що він завершив процес формування української мови, розпочатий Котляревським, Квіткою-Основяненком та іншими через її синтез з живою народною мовою. Поет оспівав долю народу і України, яка постала перед ним поневоленою, сплюндрованою завойовниками з усіх сторін протягом століть. Та відображаючи тогочасне і минуле буття він проектував у своїх творах майбуття. Він виступив на захист України-неньки від поневолювачів, закликав до єдності і до боротьби.
Чи не найвагомішою Шевченковою спадщиною є вплив його творів та висловлених там ідей, закликів до розвитку соціальної і національної свідомості українського народу. Шевченкового слова злякалась вся імперська Росія — йому заборонили писати і малювати, недозволяли жити на Україні, карали казематами і засланням; твори не друкували, вилучали і нищили ручні переписи. Боялась його і російсько-більшовицька влада — з нього робили атеїста, інтернаціоналіста, строго цензуруючи програми Шевченківських концертів, вилучаючи із шкільних програм низку його творів, забороняючи читання його поезій біля пам’ятників Шевченкові в різних містах. В останні роки вже нова влада прикривалась його імям не раз, що могло б відштовхнути людей від його праць. Та геніального Шевченка читали, співали, малювали на Майдані як нікого іншого і як ніколи до того. Думаю, це в першу чергу тому, що Тарас єднає нас і кличе: «Борітеся — поборите». А зараз всі українці дуже хочуть побороти безлад, розєднання і створити незалежну, соборну, сильну і демократичну державу про яку так мріяв наш Шевченко.
(Сенишин Ольга)
