У Клужі відсвяткували 170-ту річницю з дня народження П. Мирного
13 травня виповнилося 170-ть років з дня народження Панаса Мирного (справжнє ім'я Панас Якович Рудченко, 1849-1920)-письменника реаліста другої половини ХІХ-ого століття, автора реалістично-психологічної прози, драматурга, перекладача, поета....
România Internațional, 20.08.2019, 07:09
13 травня
виповнилося 170-ть років з дня народження Панаса Мирного (справжнє ім’я Панас Якович
Рудченко, 1849-1920)-письменника реаліста другої половини ХІХ-ого століття, автора
реалістично-психологічної прози, драматурга, перекладача, поета, публіциста і
громадського діяча. Його великі епічні полотна склали цілий етап у розвитку
української літератури. За загально визнаною думкою до Мирного «українська проза перебувала в рамках
«селянської оповіді» – поетичної, високохудожньої і багато чим взірцевої, але
вузької і тематикою, і своїми виражальними засобами.» До кола «класиків
української літератури» Панаса Мирного увів його роман «Хіба ревуть воли,
як ясла повні?», написаний у 26-річному віці. Цей та інші твори перекладено
багатьма мовами світу, їх продовжують вивчати і досліджувати у освітніх та
наукових закладах. За їх сюжетами ставлять п’єси та знімають фільми (наприклад,
за повістю «Повія»). Одним із прекрасних незнайомців уважали
сучасники найвизначнішого українського
повістяра, чиє двійне життя могло би послужити темою для
авантюрно-пригодницького роману чи магічної казки. Надзвичайна скритність
письменника Мирного – жодного інтерв’ю, жодної фотографії за життя – насправді була винятковою скромністю людини,
яка не любила і не шукала слави. Про свої правдиві цілі і прагнення у
літературі він сам сказав так: «Уся моя
слава – Україна, якби я їй добра хоча би на мачину, то б мені й була слава, я
більшої не хочу.»
Вшанувати Панаса Мирного зібралася українська громада
міста Клуж-Напока 18 травня у місцевому університеті імені Бабеша-Бойоя. Подія
відбулася на кафедрі слов’янських мов, а її організаторами були викладачі відділу
української мови та літератури – подружжя Гербіль. Союз українців Румунії надав
незмінну у таких випадках фінансову підтримку. Першу роботу на тему: «Панас
Мирний – початківець соціально-психологічного напрямку в українській
літературі» зачитала румунською мовою Рус Мара-Деніса. У своєму виступі
студентка-третьокурсниця перерахувала найголовніші
твори П.Мирного, а також дала коротку характеристику всієї його творчості. «…Мирний прагнув не просто передавати
картини того, що відбувається, але і досліджувати душу людини в різних життєвих
ситуаціях, …на основі реалістичного методу зображення ….» – наголосила
дівчина. Промовиця також розповіла про демократичні настрої Панаса Мирного, про
його етичні та естетичні погляди. На їх формування великого впливу мав Панасів
старший брата Іван (письменник Іван Білик). Це він «настоював на потребі соціально-психологічного аналізу у реалістичній
прозі», у дослідженні внутрішнього світу героя і його психічного стану.
Саме цей підхід і застосовував практично у кожному своєму творі Панас Якович
так вдало і вперше в українській літературі. Його досягнення у цьому напрямку
стоять на тому ж рівні з роботами такого самого характеру широко відомих митців
світового рівня (Л.М.Толстой).
Цікавим екскурсом у особисте та творче життя Панаса Мирного
став перегляд документальної стрічки. Майбутній письменник, народжений у
Миргороді (Полтавщина),у 13-ть років закінчив освіту відмінником. А вже у 14-ть за
прикладом батька став працювати в адміністративному апараті – писарем. Йому вдалося
поєднати протилежності – реалізувати себе в літературі і одночасно побудувати
блискучу державну кар’єру, ставши дійсним статським радником (1914) – чин
цивільного генерала. Працював Панас Якович Рудченко на державній посаді
практично до самої смерті. Жовтневий переворот 1917 року і пролетарську
революцію Панас Мирний не сприйняв. Марксизм для нього був абсолютно чужий і
незрозумілий. Він підтримував Центральну Раду і був палким шанувальником Симона
Петлюри. Свої твори П.Я. Мирний писав в основному ночами через брак вільного часу. При
чому, багато з його робіт були записані в бухгалтерських книгах. Ніколи нічого
не видумував – всі образи, сюжети і почуття були або почутими «з народу» або
особистим досвідом. За життя ні колеги і знайомі ні коло читачів і
шанувальників не знали про те, що працьовитий і безконфліктний чиновник
Рудченко та україномовний письменник Мирний – та сама особа. А тому, коли в
1915 р було оголошено у
всеросійський розшук політично підозрілу особу письменника Панаса
Мирного, який активно публікувався за кордоном та критикував російську
владу, царська поліція не змогла його розшукати. В той же час Панас Мирний підтримував
дружні та професійні зв’язки з багатьма діячами тогочасної української культури
– Лисенком, Коцюбинським, Лесею Українкою, Карпенком-Карим, Заньковецькою та
іншими. Пізніше М. Зеров оцінив спосіб життя Панаса Мирного-письменника й Панаса Рудченка-чиновника як «постійне роздвоювання на урядовця коронної
служби та українського письменника-народовця».
У наступній доповіді «Панас Мирний – епічний геній
української прози» та слайдовій візуальній презентації цьогорічна
випускниця Сара-Марта Деак виділила головні творчі здобутки митця як в прозі,
так і в поезії та на перекладацькій ниві, згадала про його громадську
діяльність. Вершин мистецтва П.Мирний
досягнув у прозі, де він увів в українську літературу нові теми або ж новий
погляд на вже всім відому тематику, а також створив нові, не стереотипні
соціальні типи (селянин, торговець, міщанин, інтелектуал, поміщик). Крім того письменник-новатор
започаткував «нову жанрову систему:
психологічне оповідання й новела, соціально-психологічний роман і повість,
художній нарис, сатирична казка». До особливостей творчості Мирного
належить схильність «реалістично
осмислювати усі складності життя людини», приділяти увагу «духовному світу особистості, яка прагне
повноцінного буття», творити «глибоко
психологічні характери персонажів» тощо. Після огляду відгуків на прозову діяльність
Мирного критиків та видатних колег-митців, промовиця підкреслила: «Літературна спадщина Панаса Мирного – це
унікальні для свого часу твори, …в яких, …відображалась правда життя, реальність
зображувалася такою, якою і була.» Його
заслуга – «створення яскравих людських
особистостей, показ глибоких психологічних процесів», не дивлячись на,
існуючі в той час, уявленні на рахунок представника того чи іншого соціального
прошарку.
Панас
Мирний заявив про себе як майстер реалістичного психологічного аналізу в романі
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1880, Женева). На думку критиків «у романі розкрито соціальну дійсність у всіх
її суперечностях, у найрізноманітніших виявах – соціальних, національних,
історичних, побутових; показано, як соціально-економічні умови формували
характер особистості, визначали її поведінку.» Про висвітлення у цьому
романі життя українського суспільства протягом 150 років, про його тематику і
проблематику, про композиційну структуру
і сюжетні лінії детективного типу йшла
мова у виступі доктора-лектора М.Гербіль на тему: «Хіба ревуть воли, як ясла
повні?» – шедевр реалістичної української літератури». Доповідач детальніше
зупинилася та підтвердила цитатами і слайдами авторські методи зображення головних
та другопланових образів. Прозаїк ставить свої персонажі у різні життєві
ситуації і слідкує за змінами в їхньому психологічному стані. Йому вдається тонко
і правдиво змальовуються складний і суперечливий внутрішній світ своїх героїв, а особливо головної постатті Чіпки Варениченка
– «суспільного типа свого часу». Йшлося
і про виявлення та дослідження суперечностей і їх причини у внутрішньому світі
молодого селянина, про багатогранність його характеру, про фактори, що вплинули
на трагічну долю Чіпки. «Психологічне
досліджування Панаса Мирного – це справжнє експерементування, коли внутрішній
світ дійової особи – таємниця не тільки для автора, а й для самого персонажа.»
– зазначила пані вч на завершення.
Чудово виконаними зразками такого психологічного
досліджування стали два уривки, чутливо і вправно зачитані студенткою третього курсу Іонелою- Пауліною Каїл.
Внутрішній монолог Наталки з драматичної п’єси «Лимерівна»
(1892) не тільки розкриває її погляд на життя і волю. А роздуми Чіпки з роману
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» мають не тільки пізнавальне чи розповідне
значення. Ці невеличкі уривки показали, що твори Панаса Мирного не не втратили своєї «привабливості і для сучасного читача» – знайомлять з минулою епохою
та з усіма її соціальними процесами, «хвилюють
долею своїх героїв», впливають на нас і виховують. Твори і досягнення цього
корифея ніколи не втратять свого значення для української літератури і своєї ваги для українського суспільства. (Автор: ОЛЬГА СЕНИШИН)
