Домашня сторінка » Румунія-Україна » Взаємини » Українці Клужу відсвяткували День рідної мови

Українці Клужу відсвяткували День рідної мови

România Internațional, 10.03.2020, 03:05

Питання збереження рідної мови залишається актуальним для
доволі великої кількості народів по всьому світу. Усвідомлюючи важливість
збереження мовного різноманіття та підтримуючи розвиток мови і культури всіх
націй всесвітня організація ЮНЕСКО у 1999 році проголосила 21-е лютого
Міжнародним Днем рідної мови.Для українців в Україні чи за її межами питання
збереження рідної мови залишається не менш актуальним ніж декілька сотень років
тому. А відтак Союз українців Румунії протягом декількох років святкує цю дату
у кожному своєму осередку. Клузька філія приурочила цій події лютневу зустріч,
яка відбулася 29-ого числа у Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя при кафедрі
слов’янських мов, відділ української мови та літератури.

Виконання національних гімнів Румунії та України
молодіжною групою місцевого осередку СуР є вже традиційним відкриттям заходу на
цю тему.У
вступному слові голова місцевого відділу Союзу українців Румунії пан І.Гербіль
коротко розповів про трагічну боротьбу студентів у місті Дака (Пакистан) у 1952 році за право на офіційне використання рідної бенгальської мові. Цій події і було приурочено створення
Міжнародного Дня рідної мови, який тепер прийнято широко
святкувати. Він також нагадав загрожуючі статистичні прогнози про можливість
зникнення за 20 років(1998-2018) понад 1500 мов з числа тих, які вважаються під
такою загрозою. На щастя,за звітами ЮНЕСКО, цю кількість вдалося зменшити до
250 мов завдяки проведеній цією організацією освітній роботі. Цей позитивний
факт вселяє надію у можливість відносно
швидко змінити ситуацію з мовами і її носіями на менш загрозливу, стабільнішу.

«Цікаві факти про українську мову» була тема першої
доповіді на заході, яку на двох мовах презентував лектор пан
І.Гербіль. Доповідач говорив у першу чергу про відмінності української з
точки зору граматики у порівнянні з іншими слов’янськими мовами та такими
старими мовами як санскрит. Йшлося і про видавництво перших книг та букварів і
про їхніх авторів та друкарів, і про «використання
в кінці XVI – початку XIX століть на Україні особливої системи письма
(«козацький скоропис», укр.), де начертання деяких букв відрізнялися від
прийнятих у кирилиці». Промовець ще виділив декілька маловідомих історичних фактів про використання української
в Кубанській Народній Республіці (1918-1920), а також про її статус як «напівофіційної в США, округ Кук штату Іллінойс, до якого
входить і місто Чикаго. Тут українська мова була обрана як одна з найбільш
вживаних мов у даному районі.» Підкреслюючи
вибраними тезами особливий рівень нашої
рідної мови пан І.Гербіль виділив ще раз ті причини, які б мали розбудити в
кожному українцеві почуття гордості за вроджену можливість використовувати такий національний скарб. А декламування студентами і українською молоддю віршів про рідну мову продемонстрували красу нашої української та розкрили
глибокі почуття, пов’язані з нею, серед яких найсильнішими є відповідальність і любов авторів цих творів
до своєї мови і нації.

Один з постійних гостей наших заходів і їх активний
учасник – замісник декана факультету іноземних мов, пан І.Д.Кіра – на цей раз
поділився своїми спостереженнями на рахунок перенасичення румунської політичної лексики запозиченнями, часом
безпідставними, з англійської мови. У своїй роботі: «Ромглійська -файлик
загальних даних» пан професор говорив про найбільш широко вживані
запозичені англійські та американські слова і лінгвістичні кальки у засобах
масової інформації, за якими він спостерігає з 2010 року. Автор роботи надав
зразки використання різних запозичених слів та значення в яких вони вживаються,
а також рівень їхньої адаптації тощо. «Я
думаю, що нагляд за такими запозиченннями з англійської та американської, мають
своєрідну цінність для лексикології та соціал-лінгвістики в плані вираження
динаміки словникового розвитку. Та й аспект їхньої асиміляції у румунській мові
є цікавою темою.» – підсумував викладач. На його думку у великій кількості
випадків використання цих термінів зумовлено бажанням похизуватися знанням
іноземних вичурних слів, а не правдивою потребою в них. Такий своєрідний
снобізм є досить шкідливим, так як забруднює мову і принижує її можливості. «У майбутньому ви, як випускники нашого факультету, маєте проявляти більшу турботу про
нашу мову під час її використання» – звернувся пан Кіра на завершення до
присутніх у залі студентів.

Про «Засвоєння рідної мови, вивчення іноземної» йшла
мова у доповіді завідуючої кафедрою слов’янських мов, пані доктор-лектор
К.Балош (KatalinBalazs). У
своїй роботі вона зупинилася на деяких аспектах пізнання, засвоєння та вживання
рідної мови і порівняла їх з відповідними елементами при вивченні іноземної
мови. Авторка розглянула найбільш поширені виклики і труднощі під час вивчення
іноземної мови у кадрі офіційно організованих курсів. Декілька цитат відомих
постатей світового рангу про значення рідної мови та про важливість володіння
іноземними стали своєрідним підсумком цього виступу. Однією з найвлучніших, на
мій погляд, є вислів всім відомого Гете: «Той
хто не володіє хоча б однією іноземною мовою, не знає нічого про свою рідну.»

На заходах цього формату не одноразово виникали наукові
дискусії серед виступаючих та присутніх викладацьких кадрів, що мають професійний
і приятельський характер. Так і цього разу розпочався швидше обмін враженнями і
думками на рахунок неминучості появи запозичень. Та викладачі зійшлися у думці,
що цілковита природність цього процесу
не повинна виправдовувати недоцільне використання модних іншомовних слів
замість вже існуючих автентичних одиниць. При кінці слово взяв представник
найстаршого покоління українців у Клужі пан професор М. Крамар для того, щоб сердечно подякувати
молодшим колегам за чудову організацію і актуальні теми виступів. Він всім нам
нагадав слова Т. Г .Шевченка: «рідна мова і
особиста гідність, людська гідність – це синоніми». Таким чином Кобзар прирівняв
таке широке і загальне поняття як «рідна мова» до такого чутливого і індивідуального поняття як «особиста
гідність», а також натякнув, що втративши перше з них, залишишся і без другого.
Давайте не допустимо цього.

(Підготувала Ольга СЕНИШИН)