Українці Клужу вшанували Т. Шевченка
У Румунії про Шевченка знають з 1886 року і продовжують його відкривати, читати, вивчати та цитувати, перекладати та видавати і в наші дні.
România Internațional, 26.03.2019, 07:54
Ім’я геніального українського митця середини ХІХ-го століття, поета, письменника, художника, а
також фольклориста,етнографа, філософа і мислителя,громадського та політичного
діяча –
Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861) стало відомим на території Батьківщини
та поза її межами ще за його життя. Універсальність і вічність Шевченкових творів,
вразливість слова і незвична сила образів, особиста людяність і близькість до
простого люду відкрили шлях його творчості до відкритих і волелюбних сердець по
всьому світу, на всіх материках.«Є поети
одного міста, одного села, одного народу. Але є поети всіх міст, всіх сіл, всіх
народів. Шевченко саме такий поет» – сказав турецький поет, прозаїк і
сценарист Назим Хікмет.
У Румунії про Шевченка знають з 1886 року і продовжують його
відкривати, читати, вивчати та цитувати, перекладати та видавати і в наші дні. А
в березні в цій країні, як і в інших, у кожному українському осередку вшановують
пам’ять національного поета України, «лицаря свободи» та «пророка
української нації». «На території Румунії
поставлено 6 монументів і пам’ятників, присвячених Шевченку: у Бухаресті, Лугожі, Сату- Маре,
Негостині, Тульчі і Сігету -Мармацієї. Після України це найбільша кількість в
Європі.» – підкреслив у
вступному слові пан доктор-лектор І.Гербіль, голова Клузької повітової організації
Союзу українців Румунії. Українська громада цього міста відсвяткувала 205-ту
річницю від дня народження Тараса Григоровича 16 березня на факультеті
іноземних мов, кафедра слов’янських мов при університеті імені Бабеша-Бойоя. ЇЇ
незмінними організаторами є викладачі українського відділення за постійної
фінансової підтримки Союзу українців Румунії.
Яскравим і стислим переказом життєвої і творчої долі «найважливішого класика української
літератури» стали документальні стрічки, які було запропоновано нашій
увазі. В них увага зфокусована на незвичайній постаті Т.Г.Шевченка з дивовижною
долею – народжений у родині кріпаків-рабів, з 12-ти років круглий сирота, що
ріс у цілковитій бідності й тотальному безвиході.В 24 за волею долі талановитий
хлопчина став вільним. Завдяки наполегливості і працелюбності, вмінню дивитися
на речі під власним кутом зору і майстерному відображенню свого бачення Шевченко
став автором невмирущих шедеврів у різних жанрах, які принесли йому всесвітню
славу. Його погляди, мрії і заклики до здобуття особистої волі і незалежності Україні,
а також сатиричне зображення царських правлячих осіб, стали причиною 10-річної
каторжної солдатської служби в Мангишлаку. Йому випали лічені роки відносно
спокійного життя із 47-ми прожитих, які він «присвятив боротьбі і просвіті, пошуку правди і творенню вічного в мистецтві.»
Першу роботу на тему: «Тарас Шевченко – національна
свідомість українського народу» зачитала румунською мовою студентка Кіара
Цигурян. Крім загального огляду біографії та багатогранної діяльності Кобзаря,
авторка нагадала історію видання та перевидання його художніх творів і збірок
за різних часів під час різних політичних режимів. Було звернуто увагу на
нечувану до тих пір популярність поета серед читачів з усіх прошарків
українського тогочасного суспільства – інтелігенції та академіків мистецтва,
аристократів і простих селян .Шевченкова боротьба за «національне та соціальне визволення і процвітання рідного народу» стала причиною утиснень, вигнання і занепаду
здоров’я, що привело до його передчасної смерті. Небайдужі сучасники в знак
особливої любові і поваги, виконуючи Шевченкову волю, на плечах перенесли його
залишки до Канева. А сьогоднішні покоління, виражаючи ті ж почуття, практикують
паломницькі подорожі до його могили над Дніпром. На завершення промовиця
підкреслила значення і вплив всієї літературної діяльності Тараса Григоровича:
«Шевченко підняв українську мову на
рівень найрозвинутіших мов світу, а своїми творами…демократизував українську
літературу і європейську…».
Слухати й насолоджуватися вічною та завжди актуальною
творчістю Тараса Шевченка нам надала можливість група молоді і студентів та хор
при місцевій повітовій організації СуР. Було чутливо зачитано уривки з
найвідоміших його поетичних творів на українській та румунській мовах, чудово
прозвучали декілька пісень на Шевченкові
вірші.З цієї нагоди ще раз переконуєшся, що не має значення наскільки далеко
живеш від України і скільки знаєш про її культуру чи історію-Шевченкові вірші
зачаровують людські серця своїм ліризмом і ритмікою, тематикою, правдивістю і
простотою.
У наступній доповіді «Кобзареве слово на дитячих устах»
Сара-Марта Деак підкреслила Шевченкову «особливу увагу …до дітей.» Показовим є
те, що серед небагатьох прижиттєвих видань Тараса Шевченка особливе місце
посідає остання його книжка – Буквар південноруський. Це був перший підручник
із задуманої серії для навчання дітей грамоті українською мовою у народних недільних
школах. Шевченко склав його із кращих зразків фольклору та частково з власних
творів. Буквар вийшов на кошти самого автора. При чому гроші
від продажу цієї книги часто йшли на потреби недільних та сільських шкіл. Цей
факт найкраще ілюструє Шевченкове відношення до проблем освіти і долі
підростаючого покоління, його «любов і
турботу про майбутнє народу». Доповідачка також коротко розповіла про мету,
реалізацію і зміст видання збірки «Малий Кобзар» (1911). Цей задум належав відомому громадському діячеві О. О.
Русову, який запросив до співпраці не менш відомого композитора Миколу Лисенка.
Збірка складається з віршів та поетичних уривків Шевченка, що «були б цікавими і доступними для дітей». Цікаво,
що наш Кобзар не писав жодного твору спеціально для дітей. Але «і в поетичному, і в малярському доробку
Тараса Шевченка твори про дітей посідають значне місце». Особливо багато він
створив образів дітей – сиріт, бо й сам залишився рано сиротою. «Він знав, як важко жити без батьків, без
будь-якої підтримки серед людей. Читаючи рядки таких творів, розумієш, яка
тяжка доля у дітей, які залишилися на світі самотніми.» – підкреслила
студентка.
Тема, заторкнута у виступі пані доктора-лектора М.Гербіль,
пов’язана з виходом у
світ у 2017 році перекладу на румунську мову Шевченкового «Щоденника»,
здійсненого Корнелієм Іродом. У короткій передмові на румунській для тих, хто
не володіє українською, викладач коротко ознайомила присутніх з історичними
обставинами створення цього виняткового документу, написаного російською мовою
на засланні в Орській фортеці. У своїй роботі «Щоденник Шевченка -
недооцінене джерело у висвітленні індивідуальної та творчої постаті Кобзаря
українського народу» автор звернула
нашу увагу в першу чергу на глибину Шевченкових фізичних і душевних страждань під
час перебування у солдатщині при суровій казематній системі царської армії.
Було наведено декілька цитат, які виразно відображають почуття болю, самотності
і безнадії «незвичайної людини, …людини
в розквіті свого генія, сповненого надії, бажання жити і творити, людини, яка
так тонко відчуває все прекрасне в житті і так тяжко переживає всі
несправедливості.» Текст щоденника, який було створено за неповний рік
часу, можна умовно поділити на чотири часові частини. Шевченко тут описує не
тільки події, місця і людей. Цей документ переповнений записами про особисті
почуття і мрії, міркування і роздуми; містить листи до друзів і навіть
літературні твори. Він вартує більш пристальної уваги як фахівців так і
зацікавлених читачів. « Для нас…
«Щоденник» є джерелом відомостей про життя поета, його художньо-філософських
поглядів, скрутних обставин, у яких він опинився, та суспільно-політичних умов
тогочасної дійсності.» – підкреслила автор реферату.
На думку сучасних дослідників Тарас Григорович Шевченко є
набагато різноманітніший і цікавіший ніж христоматійний борець і символ, яким
нас навчали його сприймати. Він був різним у поглядах і настроях протягом
різних етапів у своєму житті, не раз помилявся. Він любив гарне товариство, віддавав
перевагу смачним стравам і напоям, дорогим і гарним речам.Та крім того він до
кінця своїх днів писав про все прекрасне, вірив у неминучу перемогу правди і
добра, про наше незалежне і квітуче майбутнє, незважаючи на тяжкі випробування у
минулому. Варта знати Шевченка таким як він був, щоб зрозуміти його людську
сутність, його доброту,простоту і чутливість. Варта повторювати про чорний безпросвіт
його початків і велич його досягнень для того, щоб зрозуміти безмежність
наших можливостей. Варта вірити у його
мрії про перемогу простих людських цінностей і додати їх до наших сподівань на
краще, щоб побачити їх реалізованими. (Автор: Ольга Сенишин)
