Скупчення російських військ на кордоні з Україною: погляд з Румунії

З огляду на зростання напруженості на східному сусідстві Румунії ми запитали румунського експерта Юліана Кіфу, директора Центру запобігання конфліктам та раннього попередження, чи може це перерости у відкриту війну?

Василь Каптару, 23.11.2021, 06:18

Західні країни останнім попереджають про високу ймовірність нового
вторгнення Росії до України на тлі зосередження великої кількості російської
військової техніки та військ поблизу російсько-українського кордону. У цьому
контексті спостерігається радикальна зміна позиції західних партнерів України,
які зайняли жорсткішу позицію щодо Російської Федерації. Зокрема у Вашингтоні
Дмитро Кулеба й Ентоні Блінкен підписали Хартію стратегічного партнерства
США-Україна, в якій Сполучені Штати підтверджують зобов’язання підтримувати
суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України в межах її
міжнародно визнаних кордонів. У документі також передбачається розширення двосторонньої
взаємодії з метою посилення безпеки в Європі та Чорноморському регіоні.
Водночас британській ЗМІ пишуть, що офіційний Лондон готовий перекинути в
Україну 600 військовослужбовців спеціального призначення на тлі побоювання
можливого російського вторгнення.

З огляду на зростання напруженості на східному сусідстві Румунії ми
запитали румунського експерта Юліана Кіфу, директора Центру запобігання
конфліктам та раннього попередження, чи може це перерости у відкриту війну?
«Звичайно, у будь-який момент на всій лінії кордону може виникнути конфлікт,
так само ми можемо мати сюрприз гібридного характеру по всій довжині східного
флангу НАТО. Це лише один пункт, тому що насправді, ця вся напруженість
створюється, як зізнався і Володимир Путін, навмисно, щоб створити тиск,
викликати нестабільність, турбулентність, тиснути на західні держави,
використовувати відмінності в підходах між ними або, можливо, здобути більшу
схильність деяких із цих держав до укладання окремих домовленостей з Російською
Федерацією, щоб уникнути тиску та перспективb конфліктів на своїй території.»

Буквально на днях Володимир Путін доручив російському МЗС якнайбільше
зберігати напруження на Заході. «Щоб їм на думку не спало влаштувати нам на
наших західних кордонах якийсь непотрібний нам конфлікт, а нам конфлікти не
потрібні», – заявив президент РФ. Ця зміна відображає інші наміри та цілі
Росії, чи це свідчить про те, що колізії перейшли на інший рівень, тому що
відносини, засновані на попередніх методах Росії, більше не працюють? На це
запитання спробував відповісти аналітик міжнародної політики Юліан Кіфу. «Це
стратегія турбулентності, яка дозволяє Росії збільшувати свій переговорний
потенціал саме тому, що вона порушує будь-які домовленості, будь-яку політику,
будь-яку стабільність, а потім її запрошують до столу, щоб запитати, чому вона
так поводиться. В іншому випадку її спроможність і стратегічна вага не
настільки релевантні. Це лише питання політики. Щодо заяви Путніа, звісно вона абсолютно
шокуюча і неадекватна, цілком осудлива, але вона відображає не що інше, як те,
що позиція всього світу і Заходу стосовно України, незважаючи на ті відмінності
в нюансах, проявилася надзвичайно сильно і надзвичайно прямо, В основному, ми побачили,
що реакція була одноголосною по обидва боки Атлантики, на європейському рівні,
на рівні великих гравців.»

І дійсно це перший випадок, коли НАТО дало зрозуміти, що воно на боці свого
партнера – України, хоча Україна не є державою НАТО. Румунський експерт Юліан
Кіфу каже, що на цей раз Захід дав чітко зрозуміти, що у разі вторгнення Росії
стане на захист суверенітету і територіальної цілісності України. «Більше того,
ми побачили готовність Великої Британії перекинути в Україну 600
військовослужбовців, був візит міністра закордонних справ України до США,
побачили американські зобов’язання, записані в Хартії стратегічного
партнерства, побачили спільні військові навчання іспанських військ з
українськими військами, тобто збільшення військової присутності деяких держав
на території України, націлене на попередження Російської Федерації. З іншого
боку, заява Володимира Путіна, до речі, фактично чітко демонструє його наміри
войовничого характеру, спробу налякати. Заходу, з іншого боку, дуже важко
ховатися, на сьогодні, за лаштунками дипломатичних заяв. Ми також бачили посилання
на ОБСЄ. В умовах коли США є ворогом, НАТО є ворогом, бо ця організація наближається
до російських кордонів, Європейський Союз є ворогом, нещодавно Росія почала
вбачати ворога й в ОБСЄ, яка є багатосторонньою організацією.»

У цьому контексті постає запитання, чи не свідчить це про готовність
північноатлантичних союзників прийняти Україну в НАТО в терміновому порядку.
Юліан Кіфу дав негативну відповідь. «Ні, такий крок не робиться з дня на день,
хоча це може бути рішенням, я бачив пропозицію з цього приводу, у випадку, коли
Росія увійде далі на українську територію, продовжить агресію, це може бути
технічною формулою – вступ з дня на день, щоб усі країни НАТО заступилися, захистили
Україну.»

Юліан Кіфу каже, що своїми діями Росія може опинитися не тільки в
європейській ізоляції, а й ризикує стати країною-вигнанцем. «Коли Росія стає спільним
ворогом, коаліція всього Заходу фактично підриває всю російську стратегію зі
створення тріщин та розбіжностей. З іншого боку, останній саміт лідерів США та
Китаю, що відбувся минулого тижня, може сильно вдарити по Російській Федерації,
яка по суті, вважається союзником, і віднести її до переліку глобальних
проблем, але скоріше в негативному сенсі, підштовхуючи її до ізоляції, до
позиції країни-вигнанця не лише на європейському, а й навіть на глобальному
рівні, як головного генератора конфліктів і турбулентності на глобальному
рівні.»