Домашня сторінка » Румунія-Україна » Взаємини » Святкування Т. Шевченка у Клужі

Святкування Т. Шевченка у Клужі

România Internațional, 03.04.2018, 03:33

204-у річницю від дня
народження всесвітньо відомого українського поета Тараса Григоровича Шевченка
святкують не тільки всі прогресивні, свідомі і просто небайдужі українці по всьому світі.
Більшість знає Шевченка як найбільшого українського поета зі світовою славою,
прозаїка, драматурга, маляра і філософа, етнографа і фольклориста. Для
українців же Шевченко є ще й найбільшим сином, знаковою постаттю і героєм, генієм слова і пророком, культурним кодом, національним візіонером і
носієм своєрідного бачення, символом боротьби і нескорення, символом України. У Румунії
заходи присвячені національному поетові-романтику вже роками проходять в усіх
українських осередках. У Клуж-Напоці зустріч на цю тему відбулася 24 березня як
завжди на кафедрі слов’янських мов, у Клузькому Університеті імені
Бабеша-Бойоя, відділ україністики.

Святкування розпочав
виступ румунською мовою Чіпріана Лушкана на тему: «Тарас Шевченко – «бард» національного визволення».
Як і в переглянутих документальних стрічках, було коротко оглянуто біографію
поета та виділені його головні внески у світову та національну літературу.Промовець
наголосив, що дослідники і літературознавці називають Шевченка «помітним представником слов’янського
і європейського літературного романтизму», відзначають його вклад у піднесення «української літературної мови до рівня самих
розвинутих мов світу» та вплив на «демократизацію
літератури як української так і європейської». Його величають «творцем міфу про Україну», а більш
сучасні дослідники вважають його в першу чергу «борцем за національне і соціальне визволення свого народу».

На формування Шевченка
як людини і творця особливий вплив мало його сиротинство та кріпацтво у
дитинстві, як і тяжкий та виснажливий період заслання. Загальновідомо, що у
1838 році Шевченка було викуплено з кріпацтва і наступні роки він провів у
плідній роботі, у активній творчій та громадській діяльності. Та вже у 1847
році за участь у Кирило-Мефодієвському товаристві Шевченка було заслано у
віддалений куточок Російської Імперії до Аральського моря, де протягом 10 років
митець служив простим солдатом. Таким чином цар Микола І свідомо і жорстоко
покарав недавнього кріпака і талановитого та популярного самоука, за насмішки
та сатиру на царську сім’ю. А щоб покарання було ще більш нестерпним – крім такої вимріяної і недавно отриманої
волі у Шевченка відняли ще й можливість писати або малювати. «В першу чергу буде глухе фізичне
протистояння напівголодному існуванню на півострові Мангишлак. Далі треба було
психічно витримати оточуюче середовище, яке спонукало до пиятики і грубості;
… витримати отуплюючу рутину і спробу стерти будь-який ідеал або надію…»
– зазначила автор другої доповіді на тему: «Діалог між двома класиками – Шевченком
і Чеховим». Пані доцент Д.Тетян підкреслила, що Шевченко «протистоїть за допомогою свого таланту і сили волі.» Вона вважає,
що він вибрав у цей період прозу і саме на російській мові для того, щоб «перейти ще раз через тонку лінію, яка
розділяє два літературні роди і дві літературні ліги – російську і українську.
Для того, щоб об’єднати їх і без огляду прямувати до того, що називається
просто УНІВЕРСАЛЬНІСТЮ».

На жаль з майже 20-ти
новел і повістей, написаних у цей період, до нас дійшло тільки 9-ть. Детальніше було розглянуто повість
«Княжна» (1847) – одну з перших цього циклу. Хоча ця робота має за основу
однойменну поему, її вважають «новим
оригінальним твором». В ній провідною є тема деградації панської сім’ї, а
також мотиви одруження соціально нерівних партнерів, розгульне життя князя та жіноцтво у двох іпостасях
жінки-матері. Серед томів повістей А.П.Чехова – відомого у всьому світі
російського письменника – можна знайти повість під тією ж назвою: «Княжна» (1886)
. В ній – подібні мотиви жіноцтва у суспільстві, одруження заради піднесення по
соціальній драбині, розпуста князя і його ірраціональне розтринькування майна на
пиятику та гру в карти. «Як і його
попередник, хоча і різними стилістичними засобами, Чехов висвітлив безчисленні
недоліки суспільства. Але він змальовує все більш помітну проблему -
відсутність діалогу між двома класами …узагальнену до відсутності діалогу між
людьми» – підсумувала пані доцент. На завершення промовиця розповіла про
українські корені Чехова, його зв’язки з представниками українського
суспільства, захоплення і повагу їхньою культурою, а також любов до народу, «який дав світові такого титана як Шевченко.»

Сара-Марта Деак у своїй
роботі «Два невід’ємні таланти Тараса Шевченка» говорила про перетин і перегуки Шевченкової поетичної творчості та живопису. Для наглядності і ефектності
у виступі було поєднано короткий аналіз кількох поем з відповідними
малюнками-ілюстраціями Шевченка, надано до уваги слайди з його портретами та
пейзажами. Об’єднуючою у літературному і художньому спадку митця є тема жінки.
«Не знаю в літературі всесвітній поета,
котрий би так витривало, так гаряче і з ціллю свідомою промовляв в обороні
жінок, в обороні їх права на повне, чисте людське життя», – процитувала
студентка Івана Франка. Більшість Шевченкових
жіночих образів у прозі та поезії – трагічні, найкращі з них- наділені «всіма високими рисами характеру». Як і в літературі, так і в
живописі Шевченкові жіночі образи наділені особливим романтизмом, простою, але
високо ліричною та естетичною красою.Нові, модерні тенденції у живописі проявився «у «розкутій» позі та ракурсі фігури,
глибокому погляді, …певному пафосі», тощо. Головне – митцеві вдалося «передати настрій та душевний стан
портретованих». Вважається, що Шевченкові зміг «відштовхнувся від традиційної академічної школи та брюлловського
художнього методу … і вийшов на новий рівень творчої … реалістичної
інтерпретації». У висновках промовиця наголосила: «Його (Шевченкова) величезна спадщина підкреслює не тільки його
майстерність слова, але й кольору на папері. Ці два таланти невід’ємні,
оскільки від творив душею і вірив у те майбутнє, яке настало зараз.»

Голова місцевої
повітової організації СУР пан І.Гербіль зачитав скорочений варіант своєї праці
«Мотиви Біблії у творчості Тараса Шевченка». Не секрет, що нашого Кобзаря
протягом десятиліть називали атеїстом. Для підтвердження цієї комуністичної
теорії використовувалися ті уривки з його творів, де він дорікає Всевишньому,
очорнює його. На жаль, Шевченко вживав слово «Бог» більше ніж 630 разів. І, як
зауважив пан доктор-лектор, звичайно не кожного разу це слово було вжито для
приниження. Не можна не визнати своєрідного відношення Шевченка до Бога, та
називати це атеїзмом є безпідставним. Шевченко був вихований в традиційно
релігійному середовищі, вчився читати і малювати на біблійних мотивах, носив
перстень від Кирило-Мефодіївського товариства з награвованою біблійною фразою
«Пізнайте правду і правда визволить вас». І нарешті, під час заслання Біблія
була єдиною книгою до якої він мав доступ протягом перших довгих і тяжких
років. Саме глибинне знання біблійних пасажів дозволило Шевченкові створити
шедевр-переспів «Давидові псалми» (1845), який теж не вкладається у рамки
атеїстичного світогляду. «На мою думку
Шевченко взяв правдиві псалми і переспівав їх тільки для того, щоб їх зблизити
до простої людини. І тут, я вважаю, проявляється ота характеристика пророка, бо
саме так ми називаємо Шевченка. Це – можливість створити зв’язок
між божеством і простою людиною» -
підкреслив викладач української мови.

Надзвичайно цікавою
була інформація про вихід в світ за підтримки Союзу українців Румунії першого
перекладу на румунську мову щоденника Шевченка «Журнал», що охоплює останній
рік його заслання. Презентація цієї книги, виконаної перекладачем Корнелієм Іродом,
відбулася 15 лютого у Бухаресті. На ній були присутні багато румунських поетів
і прозаїків, які дуже високо оцінили видання та були вражені її змістом. У
щоденнику Шевченко майже протягом року записував основні події в житті, свої
враження, спостереження, роздуми, наміри і спогади. Пані доктор-лектор М.Гербіль, розповідаючи про цю роботу
і її значення, виділила: «перед нами
повстає людина тонкої інтелектуальної організації, надто чутлива до
найрізноманітніших явищ мистецтва і науки… Шевченко вражає нас високою
культурою, грунтовними і широкими знаннями і просто науковою ерудицією. Ще
більше – глибиною, самостійністю і оригінальністю поглядів на найрізноманітніші
питання науки, філософії, літератури і мистецтва.» Вона звернула увагу, що вже довгий
час ні щоденник Шевченка ні його листи не тішилися занадто великою увагою
як зі сторони критиків так і зі сторони широкої публіки. На її думку, вартувало
б звернути увагу на ці джерела для того, щоб створити загальне і повне враження
про унікальну особистість Шевченка. «Щоденник
– це виключної історичної ваги документ, що дає нам змогу уявити собі
українського народного поета, як живу, з індивідуальними рисами людину. І в той
же час – людину певної епохи, соціального середовища, великого революціонера
50-их років 19 століття, справжнього гуманіста, … носія передових ідей і
патріота» – завершила вона.

Важко уявити заходи, присвячені такому велетню української культури як Т.Г.Шевченко,
без декламувань і пісень. Цього разу хор Клузької повітової організації СУР нас
втішив піднесеним, стриманим, але в той же час сильним виконанням пісень на
його слова. А зачитування віршованих уривків Шевченка на українській та
румунській мовах були особливо ясним, чітким і проникливим. Здавалося,
декламувальники забули
хрестоматійні характеристики і відкрили для себе новий зміст і нові кольори у
неоднозначного, невичерпного Кобзаря. Бо Шевченко все ще зберігає унікальну
здатність бути потрібним і близьким не тільки інтелектуалам чи широкій мислячій
аудиторії; хвилювати та впливати на людські уми і серця; об’єднувати українців з усіх сторін навколо
спільного минулого заради світлого майбутнього.

(Автор: Ольга Сенишин)