Святкування Тараса Шевченка в м. Клуж-Напока
У середині березня стіни Клузького університету ім. Бабеша-Бойоя забриніли піснями на слова Тараса Шевченка.
România Internațional, 25.03.2014, 02:31
У середині березня стіни Клузького університету ім. Бабеша-Бойоя забриніли піснями на слова Тараса Шевченка. З нагоди 200-річчя від народження національного пророка України клузька громада Союзу Українців Румунії та студенти-українці різних факультетів зустрілися, щоб відсвяткувати цього велетня української поезії та української культури взагалі. А, окрім них, у залі були присутні й чимало прихильників української культури та педкадрів кафедри слов’янських мов, які поділилися з присутніми не тільки результатами свого вивчення творчості нашого Кобзаря, а й спогадами про своє особисте зближення і пізнання української історії та культури.
Як це вже стало традицією, активну участь у проведенні усіх заходів і, зокрема, й цього, взяли викладачі української мови та літератури Клузького факультету лектор доктор Іван та Міхаєла Гербіль. Їхні виступи на тему «Тарас Шевченко — національний пророк України» та «Художнє мистецтво Тараса Шевченка» були цікавими для присутніх, а декламування віршів Шевченка та виконання пісень на його тексти було цього року як ніколи актуальним та близьким для серця кожного українця. Адже зараз, як зазначила Ольга Сенишин, одна із членів Клузької філії, просто неможливо не згадати рядки з Шевченківських віршів, коли протягом декількох місяців на Україні йшла боротьба за встановлення тих цінностей, про які Кобзар мріяв і писав. Дивлячись на протистояння і боротьбу народу з владою на Майдані, а тепер протистояння по всій країні, просто автоматично нагадуються гасла із Шевченкових творів, з якими українці виросли і звикли ще з дитинства, але тільки зараз, мабуть, по-справжньому зрозуміли їхній сенс та актуальність.
На моє запитання, чи не став Шевченко з плином років зрозумілішим та ближчим для її серця, Ольга Сенишин відповіла так: «Ми чуємо, знаємо, вивчаємо про Шевченка з самого дитинства. Він був для нас революціонером, він наш народний поет, він той, хто нас, українців, закликав прокинутися та здобути незалежність. За це його ім’я шанують та згадують і на заході, й на сході України. Кажуть, що справжніх геніїв можна перечитувати багато разів і щоразу відкривати для себе нові грані, нові нюанси, або змінювати погляд на давно всім відомі речі. Для мене Шевченко та його настрої стали ближчими й зрозумілішими, відколи я переїхали жити до Румунії. Я відчуваю той тип душевного вболівання за Батьківщину й тугу за нею, яку в свій час відчував наш Шевченко. Напевно, ступінь вболівання різна через різницю умов та часу. Але, на мій погляд, тільки у віршах Шевченка і в народних піснях можна зануритися у нашу любов до України, відчути майже фізичну біль від розлуки з нею».
Дуже цікавою була доповідь лектора доктора Діани Вінцелер «Проза Шевченка — перлина української й російської літератури», де на завершення свого виступу вона назвала Шевченка моделлю трансгресії кордонів: «Соціальних — тому що з простого кріпака він стає поетом і письменником, який змінив долю своєї країни. Артистичних кордонів, які чітко відмежовують кордони мистецтв, тому що Шевченко був неперевершеним не тільки в літературі та живописі — крім цього, він і співав надзвичайно гарно — але він дійшов до тієї межі, яка скасовувала кордони між різними видами мистецтва, звідки й починалося тотальне мистецтво. Культурних кордонів — тому що він не тільки писав українською й російською мовами, нагадуючи своїми творами про спільне походження цих двох мов та культур, але й тому, що через свою творчість він торкнувся того рівня, від якого обмеження між культурами є невловимим і звідки починається універсалізм артистичного творення. І людських – це найважливіші межі, які можна подолати. Все своє життя Шевченко боровся витримати та самоудосконалитися, тому що понад все його творчість та життя є історією любові та вічності».
Вищезгадана доповідь дуже вразила присутніх на заході. Ольга Сенишин відгукнулася про цей виступ так: «Доповідь Діани Тетян про прозу Шевченка мене вразила і втішила. По-перше, дуже приємно знати, що у Румунії існують спеціалісти, які так глибоко і серйозно підходять до своєї роботи і до вивчення творчості нашого Кобзаря, бо його проза не користувалася повагою критиків минулих часів. Мені цей виступ здався стислим, суттєвим і цікавим. А зачитані на російській мові цитати були дуже доречними. Але найбільше мене вразило те, що пані Діани Тетян відчула актуальність саме прозових творів Шевченка, їх близькість і зближеність до простої людини, раціональність повістей, де висловленні зрозумілі чуття. Я думаю, що Шевченко з прози — це сучасний Шевченко; той, що нас знає і розуміє, буквально перебуває серед нас і таким чином підтримує».
Захід завершився виступами Михайла Крамара про психологічні погляди Тараса Шевченка та Онуфрія Вінцелера, який поділився з нами спогадами про своє особисте зближення і пізнання української історії та культури, зокрема творчості та творів Шевченка, порівнюючи Кобзаря з Аврамом Янку.
Гадаю, що й решта присутніх почали сприймати цього року дещо по-іншому Тараса Шевченка та його вплив, актуальність і значимість на минулу й теперішню долю українського народу.
