Домашня сторінка » Румунія-Україна » Взаємини » Святкування зимових свят за старим стилем у Клужі

Святкування зимових свят за старим стилем у Клужі

România Internațional, 29.01.2019, 06:35

19 січня цього року у Клуж-Напоці вже в котрий раз традиційно
відсвяткували зимові свята за старим стилем. Учасниками і гостями заходу в першу
чергу стають декілька поколінь місцевої української громади, їхні колеги і
знайомі. Цього разу до вже визнаної плеяди професорів та членів їхніх родин, викладачів,
студентів, приєдналися наймолодші і найщиріші українці – дітки дошкільного віку.Організували цю подію
викладачі української мови та літератури – подружжя Гербіль – у співпраці з
факультетом іноземних мов при університеті імені Бабеша-Бойоя. Союз українців
Румунії надав незмінну фінансову підтримку.

Відкрило урочисту частину клузького заходу дружнє колядування
молоді- символічний прихід свят і святкового настрою у наш повітовий осередок. А
першу доповідь на тему: «Святкування за старим календарем. Чому називають
«невиправленим» юліанський календар?» запропонував нашій увазі голова клузького
відділення СУР-у пан І.Гербіль. Він зізнався, що протягом часу не раз зустрічав
цей термін «невиправлений» у літературі різного рангу. Шукаючи пояснення
такого визначення доповідач занурився у деталі відліку за юліанським та за
грегоріанським календарем. В свій час юліанський календар (прийнятий ще Юлієм
Цезарем у 46 році до н.е.) був визнаний не зовсім точним. Було поступово введено у вживання більш
коректний з точки зору астрономії варіант – грегоріанський календар. Через це часто
юліанський календар називають ще й «невиправленим». Та ось за новими
дослідженнями григоріанський календар теж є хибним і на сьогоднішній день в
році зібралося за різними джерелами від 4 до 7 додаткових днів. Виявляється
«виправлений» календар потребує удосконалення або заміни. А тому промовець
запропонував називати юліанський варіант відліку часу хоч як, лише не
«невиправленим».

Не
секрет, що крім українців за старим стилем – юліанським календарим – релігійні
свята святкують і інші слов’янські народ. Пан
Гербіль коротко розповів про Різдвяну звичаєвість кожної з цих національностей
– дотримування посту, Святу вечерю, відвідування церковних служб, традиційні види святкування та колядування. У порівнянні
з українцями наші сусіди на свята співають менше, їдять та й веселяться менше. «Принаймі на Мараморощині та у частині
Буковини, бо частина святкує за новим стилем, Різдво святкується саме так як це
відбувалося 200-і, а може і 300-а років тому. …Колядування в українців є
ідентичним з тим, яке було 4-5 століть тому.» – підкреслив викладач. На
його думку, українцям вдалося зберегти стару, прабатьківську обрядовість і
традиції, які вони практикують протягом 3-ьох денного святкування Різдва
Христового, а також таких зимових свят як Новий Рік і Водохреща.

Студент третього курсу П. Панчик у роботі «Цікаві факти
про Різдво Христове» показав нам це свято, як одне з найзагадковіших та овіяних
різними віковими традиціями. «Для православних
Різдво належить до найбільших свят в історії людства, свято на честь того, що сам Бог, Творець неба і землі, Всемогутній, втілився, став людиною, щоб
спасти людей усього світу, допомогти їм побачити правильний шлях у житті.»
– зазначив студент. У роботі йшлося в першу чергу про маловідомі біблійні факти
і їх значення чи сучасну інтерпретацію. До таких можна віднести і те, що 25
грудня як день народження Ісуса Христа«було
затверджено у 320 році нашої ери Папою Юліусом Першим, єпископом Риму. Точна
дата народження сина Божого в Біблії не згадується. Науковці досі не з’ясували,
яка дата достовірна, і навряд чи дізнаються.» Ми почули багато нового про ранньохристиянський
звичай ставити ялинку та про виникнення і значення її прикрас. До речі, ялинка
стала новорічною, а не різдвяною, тільки у 30-их роках 19 століття. Було
перелічено і коротко описано найголовніші українські звичаї та традиції пов’язані з Різдвом – дотримування 40-а денного посту, Святвечір
з 12-ти пісних страв, «віншування» та колядування, тощо. Та найголовніше
доповідач не забув підкреслити: «Різдво
чудове свято сім’ї, любові та надії. …У цей день прийнято вибачати образи
минулого та дякувати тим, хто підтримував людину увесь рік.»

Реферат «Водохреща: історія, традиції та вірування»,
зачитаний першокурсницею Аною-Світланою Онужик, розповідав про появу та релігійну багатозначність цього «суто
християнського свята». Промовиця зупинилась на українських традиціях на
Щедрий вечір та їх відмінностях від Святвечірніх, житті
українського села під час цих свят і по їх закінченню. Завжди святкування у цей день супроводжувалися різними магічними діями та повір’ями.Але центральне місце на Водохреща (або Богоявлення)в українців займали обряди і вірування, пов’язані з водою. «Вважається,
що в день Водосвяття, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей
і зберігає людей протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. Віддавна в
народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох
недуг. Знайомий той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і
може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло
від хреста, який священик занурює в воду під час обряду.» – ділилася
студентка найвідомішими переконаннями.

Зовсім інший підхід до періоду зимових святок застосував
замісник декана факультету іноземних мов пан Д.-І.Кіра. Він запропонував нашій увазі свою доповідь
«Craciunul» (Різдво) – етимології слов’янські і латинські» в якій коротко описав декілька теорій походження цього слова. На жаль ні одна з них не є
досконалою. Цей народний термін для одного з найважливіших
свят у нашому календарі широко розповсюджений в румунській мові. І це не
дивлячись на те, що церква його практично не вживає, надаючи перевагу фразі
«народження Христа». Все таки походження цього слова не достатньо вивчене. «Для мене особисто є зрозуміло, що цей термін
«Craciun» маємо
пов’язати з
впливом сусідніх слов’янських
народів, що оточують Румунію. Не можемо повністю і цілком виключити думку про
їхні впливи»- підсумував пан
професор

У продовженні приємним і смачним сюрпризом для всіх
присутніх стала ініціатива пані Мотрі Крамар, яка приготувала традиційну
солодку кутю – страву обов’язкову на такого типу українських святкуваннях.«І моя
бабуся і моя теща завжди готували кутю, та й я її готую. Та й у ваших родинах
напевно теж так прийнято… Раніше ніколи не готувала для таких заходів, але
вчора, коли дізналася, що буде захід, то вирішила,що і ми мали би мати на столі
кутю… На жаль, у мене не було маку, то ж моя кутя без маку… Але надіюсь, що
вона вам сподобається» -
пояснила свій вчинок пані Крамар. Кутя вдалася і нам тільки залишається
надіятися, що її приготування стане новою традицією для нашої громади у Клужі.

Іншою відомою традицією українців на зимові свята є наявність старшого
і досвідченого оповідача, який у родинному колі ділиться згадками, переказами, повчаннями.
Тому мені здалось дуже слушним, що наприкінці
заходу слово було надано професору М.Семенюку, який поділився своїми згадками
про особистість та творчість видатного і талановитого українського письменника
з Румунії пана М.Небеляка. Збірку романів цього автора було зовсім недавно
перевидано Союзом українців Румунії. «Хочу
похвалити СУР за те, що вони згадали про Михайла Небеляка і повернули його до
життя. Тому що він є і нині одним з найкращих українських письменників у
Румунії. І добре, що ми не забули про нього.» – наголосив колишній викладач
українського відділення. Разом з односельчанином І.Федьком, Михайло Небеляк
відтворював «атмосферу українського села
на Мараморщені у період Другої Світової Війни»та так
достовірно, що «їхні твори можна вивчати
як наукові праці». На думку промовця, в знак поваги до творця і його внеску
до української літератури у Румунії треба відновити могилу М.Небеляка та
поставити йому пам’ятник. Адже
за українськими поглядами, нашими традиціями
тільки шануючи минуле можливо відчути вдячність за сьогодення і будувати
плани на майбутнє!