Раду Хоссу головний волонтер проєкту броньованого мобільного шпиталю
Нещодавно В. Зеленський нагородив румунського волонтера орденом «За заслуги» ІІІ ступеня «за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України
Василь Каптару, 04.10.2023, 13:22
Румунія має найдовший кордон з Україною, протяжністю близько 650 км, тому з
першого дня повномасштабного російського вторгнення в сусідню країну, перебувала
на передовій у допомозі мільйонам біженців, які тікали від війни. Відтоді 6
мільйонів українців проїхали транзитом Румунію, з них понад 100 тисяч залишилися
на довший період. За цей час офіційний Бухарест надав українським переселенцям медичну
допомогу, безкоштовне користування транспортом, доступ до освіти та іншу
допомогу. Румунський уряд спростив експорт української продукції, передусім
зернових, через свої порти на Дунаї та Чорному морі.
Проте особливу солідарність з українцями проявили пересічні румуни, які з
перших хвилин війни буквально кинулися до кордону допомагати українським біженцям,
переважно жінкам і дітям. Багато волонтерів працювали і вдень, і
вночі, на кордоні, у центрах для біженців, на автобусних та
залізничних вокзалах тощо… Серед них і Раду Хоссу з міста Брашова, який сьогодні є нашим гостем. Свою волонтерську
діяльність він розпочав 26 лютого, коли почав поширювати стислу інформацію
про хід війни в Україні. «Усе почалося 26 лютого з «Нічних зведень», які були і залишаються добіркою корисної
інформації про те, що відбувалося на українському фронті упродовж попереднього дня. Я назвав їх «Нічними зведеннями», тому що вдень працював і працюю маркетинговим і
політичним консультантом для однієї партії в Румунії, а вночі мені доводилося шукати інформацію для себе, щоб писати ці зведення, тому що я усвідомив їхню необхідність, оскільки люди потребували стислої та чіткої інформації аби зрозуміти реальну ситуацію, отримати щось інше ніж те, що показують по телевізору, де все одно була різнорідна інформація, не
обговорювалися всі російські дії на той час, в рамках незаконної, аморальної, нелегітимної
та неспровокованої війни. Пізніше, у серпні 2022 року, я розпочав кампанію зі збору коштів для цивільних та військових в Україні, яка в підсумку стала найбільшим
збором коштів фізичної особи в Румунії. У
вересні я поїхав в Україну і більше трьох місяців провів на передовій, на лінії
зіткнення, де тривали обстріли вранці, вдень і ввечері, тричі був у Бахмуті, останній раз – 20 січня, коли
місто було майже в оперативному оточенні. Тоді я доставив пожежну машину, вартістю 28 000 євро, кошти, зібрані з донатів громадян Румунії та Республіки Молдова.
Фактично, 99% коштів, які я зібрав походили з Румунії та Республіки Молдова. До речі загальна сума перевищила 600 000 євро за рік, відколи я розпочав цю кампанію. А з того, що було доставлено
в Україну згадаю військові транспортні засоби в
тому числі – 4 військові вантажні автомобілі DAC, понад 20 позашляховиків для військових, десятки тонн продуктів
харчування тощо.»
За цей період Раду неодноразово особисто їхав в Україну, доставляв
гуманітарну допомогу, насамперед у ті райони, де люди її найбільше потребували,
а також військову допомогу на передову. Ми попросили його розповісти
про побачене й пережите. «Я б почав з максимально простих речей.
Багато людей так чи інакше романтизують війну, тому що дехто
бачив
голлівудські фільми, інші якісь ТікТок-відероліки,
на яких українські безпілотники скидають гранати на російські танки і відчувають
певне внутрішнє задоволення, яке я можу певною мірою зрозуміти, адже
цим
загарбникам не місце на території України.
Але сама війна – це зовсім не романтично. У ній не має нічого доброго. Це найгірше з того, що
може створити людське суспільство з безлічі дій, на яке спроможне
людське суспільство. Війна – це те, що я б назвав
найбільшим злом суспільства. А якщо говорити про свій
досвід, то це почуття, переживання людини,
яка побувала на війні. Тому що я потрапляв
під бомбардування,
мою машину машину пошматувало осколками в Бахмуті, прямо біля школи, на в’їзді
з Хромового,
приблизно за 50 метрів позаду пожежної машини, яку я відвозив для
8-го
пожежно-рятувального загону, впала ракета ГРАД. Це було за
600 метрів від позицій росіян, які на той час контролювали всю територію
на схід від річки Бахмутка, яка практично ділить Бахмут надвоє. Я пережив
багато таких подій, я бачив людей, які померли за кілька годин до мого прибуття,
людей, які померли у мене на очах, я бачив і відчув те,
чого в принципі, не повинна
бачити і відчувати жодна людина у 2023 році.»
Отже Раду Хоссу вирішив призупинити свою роботу політичного консультанта в Румунії та присвятив
себе допомозі воюючій Україні. Згодом він очолив проєкт зі збору коштів,
необхідних для втілення у життя унікального в світі медичного проєкту Мобільного
стабілізаційного пункту. Це цілий караван медичних машин, серед яких «мобільна операційна», «автомобіль
переднього краю», дві карети швидкої допомоги, «машина логістики» та «броньований кемпінг». Раду розповідає. «Усе почалося з драми,
з трагедії -
зі смерті Олега Губаля – батька, чоловіка, друга, мого опікуна, як я його
називав, коли був з ним на фронті, заядлого рибалки, відомого в Ужгороді кінолога, де він раніше працював
судовим виконавцем. Він добровільно вступив до
сил територіальної оборони. Чому він це зробив?
Тому що хотів, як він сам мені сказав, захистити свою родину, Батьківщину
і свободу,
в
яку щиро вірив. Він загинув у результаті наїзду машини, в якій їхав на передову на
протипіхотну міну, яка була прив’язана до протитанкової
міни.
Очевидно, цей пристрій порушує Женевську конвенцію, але росіян це не цікавить.
Дорогою до лікарні Олег помер. Я багато читав про те, скільки
людей гинуть
від цих мін, скільки і чому гинуть в дорозі. Росіяни
розбомбили практично всю медичну інфраструктуру у радіусі 10-20
кілометрів за лінією фронту на підконтрольній Україні території. Чому?
Просто щоб збільшити кількість загиблих українців. Це військові злочини, дехто кваліфікує це
як злочини проти людяності, тому що мова йде про обстріл лікарень,
шкіл, дитячих
садків. І тоді я
зрозумів, що потрібно щось робити. Очевидно, що в
Україні є свої проєкти в цій сфері, але цей унікальний у світі
проєкт
є додатковим і був профінансований за рахунок донатів з Румунії – понад 150 тис. євро. Коли я зустрів парамедиків, які задумали цей проєкт,
вони мали лише автобус «Solaris» від польського фонду
Humanos та невелику машину швидкої допомоги. Зараз вони
перетворилися на повноцінний медичний комплекс, тобто: дві карети
швидкої допомоги, автомобіль для евакуації, який фактично є кузовом від Ford F-350, поставленим на шасі радянського ГАЗу, з подвійною бронею, яка доставляє поранених з передової до автобуса Solaris, який був повністю
переобладнаний в операційну, має 4 операційні столи і медичне обладнання для проведення термінових складних
хірургічних
втручань, необхідних для стабілізації пацієнта.
Автобус також
броньований і може бути розміщений за кілька кілометрів
від лінії фронту та рятувати поранених. Комплекс має й броньовану вантажівку, в якій лікарі можуть
поспати, поїсти, відпочити, прийняти душ, є й броньоване авто логістики, де знаходяться банк крові, медикаменти, генератори, необхідні для максимальної
ефективності роботи цього мобільного шпиталю. А вже потім, після стабілізації поранених, наявні карети
швидкої допомоги забирають їх і доставляють до об’єктів нормальної
медичної інфраструктури, цивільної чи військової, у найближчому населеному
пункті. Потужність цього комплексу – в середньому 30 поранених на добу, а це
означає, що за місяць можна врятувати близько тисячі життів, що є надзвичайним.
Я хочу подякувати румунам, які задонатили на цей надзвичайний з усіх точок зору проєкт. По-перше, він унікальний в світі,
а по-друге – профінансований на 100% за
рахунок добровільних внесків. Це унікальна концепція.»
Нещодавно Володимир Зеленський, Указом Президента №556/2023 нагородив Раду
Хоссу орденом «За заслуги» ІІІ ступеня «за вагомий особистий внесок у зміцнення
міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та
територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі».
Ми запитали Раду як він сприйняв цю звістку. «З подивом! Так само дізнався,
що я єдина
цивільна особа, яка отримала
цю нагороду в Румунії. Усі, хто стежить за мною вже більше півтора року, з 26 лютого
відколи я почав писати «Нічні зведення» знають, що я не заради цього почав допомагати
Україні. Якби я прагнув нагороди, то не став би тричі ризикувати своїм
життям у Бахмуті і не знаходився б місяцями на фронті. Я
маю на увазі, що я був дуже вражений і водночас для мене це є великою честю, як я вже писав у своєму Facebook, це для мене найбільша
подяка. Тепер я чекаю того дня, коли зможу зустрітися з президентом Володимиром
Зеленським, котрий звісно має дуже насичений графік, аби отримати цю нагороду.»
Румунський волонтер, кореспондент та меценат Раду Хоссу не збирається
зупинятися на досягнутому. Він будує нові плани та сповнений рішучості збирати
кошти на допомогу українцям до повної перемоги над російським агресором. «Я планую,
перш за все,
продовжувати
надавати допомогу і десь восени почати нову кампанію зі збору коштів для України. Тому що я не хочу
зупинятися на досягнутому. Війна триває, а це означає, що
агресія Росії продовжується, це означає, що міжнародне право все ще
порушується, і це порушення міжнародного
права розв’язує руки іншим
диктаторам
та іншим
військовим
злочинцям,
які намагаються робити те саме в інших регіонах світу. І це не той світ, в
якому я хотів би привести і виховати своїх дітей. Тому я зроблю все, що в моїх
силах, навіть якщо я проста людина, звичайна людина, щоб допомогти
до перемоги тим, хто бореться проти цього беззаконня,
проти цих військових злочинів і цих порушень міжнародного права. Тому восени я
розпочинаю нову кампанію збору коштів для України, для військових і цивільних громадян
України. Водночас я розвиваю свої
комунікаційні платформи, щоб боротися й на інформаційному
фронті. Тому що це гібридна війна, в якій Росія воює і
фізично, і збройно в Україні, але водночас вона поширює
дезінформацією, брехню та брехливу пропаганду в
соціальних мережах та у сфері новин. І там здобутки вимірюються
не в метрах чи квадратних кілометрах,
а в кількості завойованих ними розумів, розумів
маніпульованих людей. Я продовжуватиму
боротися і на цьому інформаційному фронті та запрошую абсолютно
всіх, хто нас чує, долучитися до цієї боротьби з брехнею Російської Федерації,
тому що це надзвичайно важлива справа, не має значення чи це просте поширення допису або вподобайка на дописі людей, які підтримують
справу України – дуже важливо показати, що ми все ще єдині. Так, люди намагаються
жити далі, звісно, не можна жити в
постійному стресі, що поблизу кордону триває війна чи як це для
українців, що у твоїй країні війна, кожен намагається продовжувати жити своїм звичайним життям, але водночас потрібно усвідомити,
що цю війну має виграти Україна. Тому завжди, коли це необхідно, потрібно
виправдовувати очікування, які суспільство практично покладає на кожного з нас. Потрібно усвідомлювати, що ми не просто мешканці
населених пунктів, в яких живемо, ми, передусім,
громадяни, а громадянин це обізнана, активна та
дійова особа.»
