Перемовини щодо миру в Україні: право сили чи сила права
У час підвищеної нестабільності в міжнародних відносинах все частіше можна почути про перезавантаження світового порядку.
Василь Каптару and Коріна Крістя, 26.03.2025, 09:58
У час підвищеної нестабільності в міжнародних відносинах все частіше можна почути про перезавантаження світового порядку. Ми живемо в епоху, коли спостерігаємо руйнування стовпів, на яких був побудований світовий порядок, вважають багато експертів. Яку роль у цьому рівнянні відіграє непередбачуваність адміністрації Дональда Трампа, яка стала очевидною з перших днів його нового терміну? Підвищення тарифів для Канади, Мексики, Китаю та ЄС, ідея анексії Гренландії, пропозиція перетворити сектор Газа на Рив’єру Середнього Сходу, вихід США з ВООЗ та Паризької кліматичної угоди, несподівана позиція Дональда Трампа щодо Володимира Зеленського та Владіміра Путіна – усі ці рішення, що мають серйозні глобальні наслідки, які створили враження, що речей, якими ми їх знали, більше не існує.
Для міжнародних відносин ця непередбачуваність означає перезавантаження того, що називається світовим порядком, – вважає професор Андрей Церану. «Звичайно, поняття світового порядку є досить негативним сьогодні. Новий світовий порядок не був сприятливим ні до, ні після Другої світової війни. І це означає, що фактично, на мою думку, ми переходимо від моделі, до якої ми звикли протягом останніх 30-35 років, а це модель єдиного гегемона зі США, до того, що називається багатополярним світом. І вперше Сполучені Штати приймають цю багатополярність. Саме тому, що вони, хоча, на мою думку, не мали б для цього жодних підстав, ні військових, ні економічних, приймають Російську Федерацію як рівноправного партнера по діалогу і, так само, вибудовують мішень – Китай, який стає новим мавериком, новим глобальним бунтарем. Таким чином, ми маємо дисбаланс у цій моделі світового порядку (…) Ми зараз переживаємо період переходу від однополярності до багатополярності, не проходячи через біполярність, і нові актори розділені на набагато ширші зони.»
«Російсько-українська війна непомітно веде до перезавантаження світового порядку, де США і Китай відіграватимуть роль ключових гравців у новому статус-кво з геополітичною напруженістю і проблемами, що нагадують епоху холодної війни», – писало агентство Bloomberg у лютому 2023 року, через рік після російського повномасштабного вторгнення в Україну. Агентство зазначало, що “якщо нова геополітична ситуація виглядає знайомою, то це тому, що світовий порядок, який будується після початку війни в Україні, дуже нагадує світовий порядок часів холодної війни – ми маємо демократичний світ на світовій арені, який протистоїть авторитарному. Міжнародні відносини описують цю геополітичну ситуацію як «біполярну» – термін, що позначає два геополітичні центри сили часів холодної війни, Вашингтон і Москву». Наскільки актуальним є цей аналіз у той час, коли ми є свідками спільного голосу США і Росії з важливих питань, відмінного від голосу ЄС? І наскільки Європа готова до цього? «Ми є свідками немислимого альянсу між Путіним і Трампом, який маргіналізує Європу на її власній землі», – нещодавно заявив прем’єр-міністр Франції виступаючи перед членами Національних зборів. Франсуа Байру каже, що «ми є свідками того, як право справедливості замінюється правом сильного, а європейці не були готові до такого розвитку подій».
Професор Юліан Кіфу, президент Центру аналізу конфліктів і раннього попередження: «Звичайно, ця суперечка про право сили і силу права стара, вона датується з тих часів, коли ми почали говорити про необхідність організувати міжнародні відносини і підпорядкувати їх правилам. Що ж, ми вже бачимо повернення до силової політики і політики великих держав. Силова політика означає застосування сили в міжнародних відносинах. І Росія, безумовно, перейшла «Рубікон» у 2014, 2022 роках. А великодержавна політика – це політика виторговування великого за рахунок малого і повернення на перший план потенціалу. Знаєте, це жорсткий і чистий реалізм Трампа 2.0, який є нічим іншим, як підгинанням реалій світу під баланс сил, а зовсім не під принципи, цінності і, звичайно, не під моральний вимір. Це зміна ставлення, це бунт сильних світу цього, які скаржаться, що їм заважають правила, які є неправильними, бо блокують їхній потенціал розвитку – у випадку Росії це окупація її сусідів – і, звичайно, це боротьба, яка починається і яку треба буде вести до кінця, але вже з іншими інструментами.»
Звідси, каже професор Кіфу, необхідність для ЄС – дуже великого і багатого ринку – розвинути свій військовий вимір і створити узгодженість у своїй здатності реагувати і в забезпеченні інструменту сили, який може подвоїти правила, принципи і цінності, щоб захистити їх і, принаймні, захистити держави на своїй території. Що стосується Трампа, то він «є ревізіоністом світу, заснованого на правилах, – каже професор Кіфу, – він є прихильником політики сили, політики влади і великої сили, угод з іншими великими державами, на європейському, або на глобальному рівнях». Тим часом, «дуже жахлива війна», яку, як наполягав лідер Білого дому, він може зупинити, все ще триває, а Росія під керівництвом Путіна, якого Міжнародний кримінальний суд переслідує як військового злочинця, повторюючи, що вона хоче миру, не замовкає і додає все більше умов, покликаних підірвати здатність Києва чинити опір.
США пообіцяли, що європейські партнери візьмуть участь у мирних переговорах щодо України. Оскільки Росія хоче зняття санкцій, запроваджених ЄС. Як повідомляє Bloomberg США нещодавно дали зрозуміти європейцям, що пріоритетом є припинення бойових дій в Україні, а вже після цього можна буде обговорювати гарантії безпеки. Тим часом у Саудівські Аравії США продовжили окремі переговори з Україною та Росією. У зв’язку з цим румунський експерт з питань безпеки та оборони, професор Клаудіу Деджерату сказав: «Я думаю, що це тристороння переговорна формула, яка означає, що принаймні на першому етапі Україна буде вести переговори зі Сполученими Штатами і, звичайно, Російська Федерація буде вести переговори зі Сполученими Штатами. Так чи інакше, Сполучені Штати, безумовно, збережуть цю роль для, скажімо так, етапу, який настане після взаємного припинення вогню на землі, а не тільки повітряних атак по енергетичній інфраструктурі, тому що, як відомо, угода стосується тільки цих повітряних ударів, поки що не йдеться про заморожування лінії фронту або операцій на цій лінії фронту. Ця формула влаштовує і Російську Федерацію і Вашингтон, який інформує Україну, оскільки це американо-російський діалог, і це, напевно, буде й на другому етапі, коли обговорюватиметься 30-денний режим припинення вогню, а вже до обговорення формули миру, безумовно, буде задіяна й Європа. Так само Сполучені Штати вважають за краще обговорювати окремо з європейськими країнами, а не з усіма. Як ви бачите, є дуже короткий список, що складається з британського прем’єр-міністра і французького президента, які безпосередньо поінформовані та, які взаємодіють з елементами пропозиції від європейських країн.»
Тим часом Кремль, своїми діями демонструє, що не хоче припинення війни, а лише затягує війну, використовуючи переговори для отримання пауз. Справжньою метою російського диктатора Владіміра Путіна залишається, на першому етапі, взяття під свій контроль території чотирьох областей України – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської, а з часом – знищення незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України. Колишній член Комітету з питань безпеки Європарламенту Віктор Боштінару каже, що Росія намагається представити себе на рівних зі Сполученими Штатами. «Я щиро вважаю, що ми в жодному разі не повинні вірити сльозам Москви. Це найбільший багаторічний урок в історії відносин Європи, європейських держав з Росією. Росія насправді не хоче миру, вона скористалася можливістю цих переговорів зі Сполученими Штатами Америки, щоб знову вступити в прямі переговори з єдиною наддержавою в сучасному світі. Отже, Путін хоче повернути собі статус світового лідера та повернути Росію до лав великих держав, і на цій основі він намагається виграти час для зміцнення російських позицій, щоб, коли прийде час для мирного вирішення, це сталося б скоріше на умовах Москви, з відвойованими територіями і з постійними стратегічними перевагами для можливих майбутніх операцій такого роду, як показує вся історія відносин Росії з територіями або державами, які перебували під російським контролем, під російським чоботом з часів Петра Великого.»
На думку Віктора Боштінару в дійсності Москва прагне припинення вогню, щоб “перепочити”, переозброїтися та підготуватися до нового нападу на Україну, а також можливо до великомасштабної війни проти Європи. «Ми повинні виходити саме з цього сценарію, щоб цього не сталося, тому що це було б величезною наївністю, такою ж серйозною, як і наївність прийняття отруєного подарунку “Газпрому” Західній Європі, особливо Німеччині, і його вплив на стратегічні відносини між Європою і Росією. Ми заохочували і надали переваги Росії в спричиненні нинішньої трагедії в Україні. Росія може скористатися цим перепочинком, вилікувати свої рани, яких дуже багато і вони дуже серйозні від війни проти України, а потім відновити наступ в напрямку, який може бути, на цей раз, в регіоні НАТО. Я не думаю, що хтось на даний момент, починаючи зі Сполучених Штатів Америки і особливо європейських держав, має право вважати, що Росія змінила свою концепцію і свою поведінку і, що вона знову стане частою фігурою в міжнародних відносинах. Тому я дуже боюся, що вони скористаються можливістю домовитися з Дональдом Трампом, який, на думку багатьох експертів, пішов на немислимі поступки, лише для того, щоб примусити до миру, який би приніс або міг би принести вашингтонському лідеру статус миротворця. Але якщо не буде припинення вогню, за яким послідують збалансовані, справедливі та реальні мирні переговори, з гарантіями безпеки для України, що унеможливлять нову трагедію та запобігатимуть новим російським наступальним операціям у майбутньому, ми повернемося до моменту трирічної давнини, війни в Україні, незважаючи на незліченну кількість трагедій, що мали місце на очах людства за ці три роки.»
Навіть і президенту США нелегко вести переговори з Путіним, з Росією про мир в Україні, – каже полковник запасу Габліель Тома, колишній Начальник Штабу багатонаціональної дивізії НАТО «Південь-Схід». Він зазначає, що рішення прийде після тривалих і складних переговорів, які, врешті-решт, буде важко прийняти всім сторонам. «Рішення буде можливим, реалістичним і стійким лише за умови безпрецедентної співпраці між усіма залученими сторонами, включно з європейськими державами. Європа не може бути відсутня, принаймні такі країни, як Німеччина, Великобританія і Франція, ті, які протягом багатьох років певною мірою інвестували в безпеку і обороноздатність. А не ті, які занедбали свої армії, а тепер їм не подобається, що вони не сидять за головним столом переговорів. Тому що відколи існує цей світ і скільки ще буде існувати, рішення прийматимуть сильні, ті, у кого є армії, а решта не зможуть робити нічого, окрім як підкорятися рішенням сильних і навіть аплодувати їм.»
Габрієль Тома наголошує, що подобається нам Трамп чи ні, але найнадійнішим рішенням для забезпечення безпеки Румунії є зміцнення альянсу – НАТО й особливо Стратегічного партнерства, яке ми маємо зі Сполученими Штатами Америки.
