Нова українська школа в Бухаресті
У бухарестському Національному коледжі «Міхай Вітязул» запрацювала українська школа, в якій вчяться діти зі всієї України: з Одеси Києва, Ірпеня, Харкова, Маріуполя тощо.
Василь Каптару, 16.08.2022, 00:05
Бухарест, п’ятниця, 29 квітня, 14.45. Румунські школярі догулюють
останні дні весняних канікул. Усі школи закриті. Однак на спортивному
майданчику бухарестського Національного коледжу «Міхай Вітязул» шумно, весело і
багатолюдно! Багато дітей початкових класів бігають і сміються, за ними
спостерігають їхні мами, бабусі або дідусі, тримаючи в руках блакитні рюкзаки з
написом UNICEF. О 15 годині починаються заняття. На заклик вчительок усі в мить
підійшли до входу і організовано, клас за класом, пішли на заняття.
З 21 березня у
кількох класах цього навчального закладу працює безкоштовна українська школа,
наразі для учнів початкових класів, а згодом і для решти. Кваліфіковані викладачі-волонтери початкової
школи Острівець з міста Одеси викладають основні предмети, такі як: Математика, ЯДС, Навчання грамоти, Англійська
мова за програмами НУШ та Cambridge Primary Curriculum. У ній вчяться діти зі
всієї України: з Одеси Києва, Ірпеня, Харкова, Маріуполя тощо, а їхні мами прибули
до Бухареста щоби вберегти дітей від жахіть війни.
З 21 березня у
кількох класах цього навчального закладу працює безкоштовна українська школа,
наразі для учнів початкових класів, а згодом і для решти. Кваліфіковані викладачі-волонтери
початкової школи Острівець з міста Одеси викладають основні предмети, такі
як: Математика, ЯДС, Навчання грамоти,
Англійська мова за програмами НУШ та Cambridge Primary Curriculum. У ній
вчаться діти зі всієї України: з Одеси, Києва, Ірпеня, Харкова, Маріуполя тощо,
а їхні мами прибули до Бухареста щоби вберегти дітей від жахіть війни.
Про створення цієї школи ми поговорили з Анастасією
Коноваловою, вчителькою англійської мови, заступницею директора одеської приватної
школи «Острівець», яка нині виступає речницею команди педагогів, котрі
викладають в новій українській школі у Бухаресті. Вона розповіла, що усе
почалося на Північному вокзалі румунської столиці десь у першій половині березня.
Анастасія та сім колег-вчителів, група учнів та їхні матері напередодні
переїхали в будинок, який їм безкоштовно надала румунка, з якою вони
познайомилися на одній з платформ для біженців. Після десятків годин у дорозі діти
та дорослі нарешті знайшли прихисток. Проте, каже Анастасія, її охопило почуття
провини. «Це величезне почуття провини, яке відчуває кожен українець, покидаючи
зруйновану війною країну». Вона дізналася, що на Північний вокзал прибувають багато
біженців з дітьми і подумала зв’язатися з волонтерами і допомогти тим, що вміє
робити найкраще: навчати дітей. Тому що дітям, після їжі та місця для ночівлі, потрібна
буде освіта.
І згодом речі почали
рухатися з неймовірною для нинішньої ситуації швидкістю. З початку заняття в
одному з центрів, що Головне управління соціальної допомоги Бухареста поставило
у розпорядження переселенців з України. Потім була розмова з радником міністра
освіти Румунії Раду Секелі, після цього директорка Національного коледжу «Міхай
Вітязул», не зважаючи на величезну відповідальність, бюрократію та ризики, без вагань
поставила у розпорядження українських дітей вісім класів для навчання. І так,
крок за кроком у столиці Румунії запрацювала українська школа, – розповіла
Анастасія Коновалова. «Ви розумієте, яка велика відповідальність для школи впустити 246
дітей, 8 викладачів, які по факту не є викладачами в Румунії і діти, які ще не
є зареєстровані… Це незвичайно велика відповідальність – те, що школа, те що
міністерство освіти для нас зробили і в такі короткі строки. Але це дало нам
можливість почати. Наразі в нас вісім класів, в нас вже 264 дитини навчається,
вісім вчителів і з середи стартує ще три класи, вже стартує середня школа, але
справа в тому що в нас більше 600 дітей в списку очікування. Тобто дуже великий
запит на українські школи, не тільки в Бухаресті, але і в Румунії. Тому зараз
це вже не питання погратися, поки все закінчиться, зараз це вже питання дати
нормальну повноцінну україномовну освіту нашим дітям, бо вони мають на це
право, яке було війною забране в них вони не можуть піти до румунських шкіл, бо
вони не знають мови. І якщо країни Заходу були більш підготовлені, вони вже
мають цей досвід роботи з такою кількістю біженців, мають мовні курси, вони
знають, що робити то Румунія, звичайно і до такої кількості дітей не була
готова, як і жодна країна світу.»
Румуни проявили
неймовірну солідарність з українським народом і всім суспільством кинулися
допомагати українцям, які тікаючи від війни опинилися на румунській землі.
Серед них – дуже багато дітей, що привернуло увагу румунської влади,
громадських організацій та простих людей. Після прийняття низки
нормативно-правових актів, усі діти з України отримали можливість записатися,
за бажанням, до румунських навчальних закладів. Вони також можуть продовжувати
вивчати рідну мову через онлайн-платформу, затверджену Міністерством освіти
України. Для українських школярів, які бажають вивчати румунську мову, шкільні
інспекторати створюють необхідні умови. Проте, – каже Анастасія Коновалова, -
для цих дітей найкращим варіантом є продовження навчання рідною мовою, адже
вони і так мусять надолужити втрачену через війну шкільну освіту. «Діти
йдуть до румунських шкіл, але що виходить? Ну, вони не хочуть туди ходити, вони
нічого не розуміють, вони не навчаються і мова так не вивчається. Це міф ще
можна потрапити в мовне середовище і вивчити. Так, якщо тобі два роки, то дійсно
є шанс, але якщо тобі 14, то ні, ти не вивчиш мову знаходячись у середовищі,
тобі потрібно її вивчати цілеспрямовано. І насправді цим ми теж займаємось, бо
ми готуємось до найгіршого і віримо в найкраще. А найгірше це те, що нам
можливо, потрібно буде почати наступний шкільний рік тут, в Румунії і ми
хочемо, щоб діти були готові, щоб в них був вибір, щоб вони могли, якщо
захочуть піти до румунських шкіл. Тому ми вивчаємо й румунську мову також і
діти роблять це із задоволенням. Ну і насправді, ви знаєте, це гарна можливість
вивчити іноземну мову, адже скільки мов ти знаєш стільки разів ти людина тому
ми вивчаємо англійську, вчимо румунську, звичайно українську, працюємо за
стандартною програмою Нової української школи, повністю викладаємо всі
предмети, тобто це повноцінна українська школа, ми ліцензована школа в Одесі,
початкова школа Острівець, а отже знаємо, як це робити, і робимо це якісно.»
З огляду на величезний
запит на освіту українською мовою не лише у Бухаресті, а й у всій Румунії, я
запитав свою співрозмовницю, чи розглядається зараз можливість створення
аналогічних класів і в інших куточках Румунії? «Насправді це і відбувається бо Міністерство освіти Румунії звичайно
занепокоєне ситуацією воно розуміє як важко і румунським вчителям працювати з
українськими дітьми. Вони розуміють, скільки дітей в Румунії є наразі. Тому зараз
ми дуже плідно, я вважаю, дуже близько співпрацюємо з міністерством. Що наразі,
яка ситуація зараз? У Констанці, в Галаці, в Тулчі, в Бухаресті відкриваються і
будуть відкриватись українські класи. Звичайно, фінансування це найбільша
проблема бо міністерство не може брати на роботу наших вчителів, бо ми не є
вчителями тут. І звичайно кожне міністерство займається в першу чергу ну своїми
дітьми і ні в якому міністерстві світу немає зайвих грошей. Але наша задача
подбати про себе, про своїх дітей, що ми й робимо. Тому дуже багато вже
контактів з міжнародними організаціями, неурядовими організаціями, які
допомагають з фінансуванням. Увесь цей час ми працювали як волонтери і платили
зарплатню вчителям з донатів, але я дуже сподіваюсь, що найближчим часом будуть
укладені договори з вчителями, які будуть отримувати зарплату, щоб школи могли
існувати і, щоб у вчителів був хоч якійсь заробіток. Тому будуть відкриватися класи і будуть в Румунії
повноцінні школи. Але треба розуміти що все ж таки і уряд зацікавлений в тому,
щоб діти йшли і в румунські школи і, чесно кажучи, я вважаю що якщо є така можливість навчатися і
в українській, і в румунській школі то освіти багато не буває.»
У створенні школи допомагали всі, від Міністерства освіти Румунії, до вчителів, як румунських так і українських, з яких багато викладаючи дистанційно з укриттів під ворожими обстрілами, до пересічних румунів і не лише. Друкарня Румунського Політехнічного Університету, наприклад, надрукувала підручники з математики – за 2 години після того, як про українську школу розповіли по радіо…Звичайна вчителька з Об’єднаного Королівства на власні кошти купила всі підручники з англійської мови і відправила їх гуманітарним конвоєм до Румунії… І таких прикладів дуже, дуже багато.
Анастасія Коновалова розповідає. «Перш за все, звичайно, допомагали неурядові організації, ЮНІСЕФ дуже
багато подарував канцтоварів, так звана школа в коробці, яку відкриваєш і можна
викладати. Це такий набір речей, які не купиш в канцелярському магазині і воно
все дуже потрібно. GRS та Plan
подарували планшети, щоб ми могли займатися і дистанційно, і онлайн, і вивчати
інформатику повноцінно. Але найбільшу допомогу ми отримаємо просто від
волонтерів. Ось, наприклад, сьогодні прийшла просто людина, чоловік, який сам
фінансував з друзями друк україномовних підручників і на сьогодні усі класи
забезпечені підручниками з української мови. Ну ви розумієте, які це гроші? І
не тільки, і це постійно відбувається, і дійсно дуже багато допомоги ми
отримуємо просто від людей, навіть не від організацій. Також дуже багато
допомоги отримуємо від румунського малого і середнього бізнесу. Хтось допоміг там
проектор купити, вже чекаємо на встановлення інтерактивних смарт дошок, бо дуже
важко навчати великі класи. У нас, за списком там до 40 дітей в класі. Але
зараз будуть і дошки і ми будемо навчати дітей за всіма правилами НУШ. Отже, дуже
багато допомоги від неурядових організацій, але найбільша допомога саме від
народу Румунії.»
Міністерство освіти
Румунії повідомило, що з метою забезпечення людських ресурсів у школах, в яких
навчатимуться українські діти-біженці, шкільні інспекторати, як виняток з
положень закону «Про освіту», зможуть наймати вчителів без конкурсного відбору
на заміщення вакантних посад. Але в цьому плані є й інші проблеми. Анастатсія
Коновалова: «Наразі в мене є база з
резюме і там десь 42 вчителя. Тобто це багато вчителів, але ми не мали грошей
платити, в нас була тільки наша команда, і ми платили і з фондів, які мала наша
школа, але вони, звичайно, дуже швидко закінчились, бо зараз ми навчаємо дітей з
нашої приватної школи, багато з них не можуть платити, але ми все одно їх навчаємо.
У нас багато вчителів залишились в Одесі, ми виплачуємо зарплату, платимо
податки в Україні. Тому, звичайно, гроші швидко закінчились. Зараз в нас вже є
можливість наймати вчителів на роботу. Але зараз у нас є інша проблема…От у
мене зараз була така розмова з вчителькою з тридцятирічним стажем роботи, вчителька
математики вищої категорії, призерка багатьох змагань серед вчителів. І вона
каже, я вже маю роботу. Я кажу, яку? Вчителем? Вона каже, ні, покоївкою. І така
ось ситуація. Бо знаєте, вчителі вони завжди, такі люди… Я кажу, ну, може, може
ви до нас все ж таки? А вона каже, та я ж вже пообіцяла. Ну це реальність така
зараз, що в нас вчителі математики працюють покоївками. Тому, хоча в мене
велика база вчителів, чи багато з них готові завтра вийти на роботу не можу зараз
сказати.»
А зовсім нещодавно неурядова організація ACUM організувала для 220 українських дітей
поїздку до цирку, подарувавши їм масу незабутніх емоції та вражень! Адже дітям,
насамперед, потрібна любов, ласка, захист і радість, а про війну вони мали б
дізнаватись тільки з книжок історії!
