Діалог славістів на початку ХХІ століття
Вже протягом 9-ти років у кінці травня місто Клуж-Напока стає газдою насиченої та приємної наукової події - Міжнародного наукового симпозіуму славістів, що пройшов у Клузькому університеті ім. Бабеша-Бойоя, в рамках Днів слов'янської культури.
România Internațional, 19.07.2016, 09:20
Вже протягом 9-ти років у кінці травня місто Клуж-Напока
стає газдою насиченої та приємної наукової події – Міжнародного наукового
симпозіуму славістів, що пройшов у Клузькому університеті ім.
Бабеша-Бойоя, в рамках Днів
слов’янської культури. Високий професійний рівень, злагодженість, а також
щирість і приязність організаторів приваблюють початківців і вже визнаних
спеціалістів з найкращих навчальних закладів Румунії, України, Угорщини,
Болгарії та Р. Молдова.
На відкритті привітальні
слова було промовлено представниками керівництва університету, головою Союзу
українців Румунії ( СУР ), та самими організаторами з кафедри слов’янських мов
і літератур. Вони наголосили, що ціллю цього наукового симпозіуму є обмін
інформацією, досягненнями, ознайомлення з науковими роботами колег. Від СУР-у,
який є партнером заходу і надає постійну фінансову допомогу організаторам,
виступив його голова пан М.Пертецький. Він пообіцяв додати ще більших зусиль до
розповсюдження робіт учасників симпозіуму, збірник яких у попередні роки дійшов
і до Американського континенту, і саме таким чином посприяти ще більшій
популяризації цього заходу. Він також подякував всім учасникам за участь у цій
події, бо таким чином вони докладають своїх зусиль до єднання народів і держав.
У цьогорічну культурну
програму організатори включили в перший день російсько-українську вечірку: «Я
жизнь люблю безбожно!» (Р.Рождественский) – «Як жити хочеться! Несказанно,
безмірно…» (О.Олесь), де студенти з
кафедри слов’янських мов і літератур, чутливо, зворушливо і вправно
продекларували вірші, заспівали ряд широко відомих пісень російських та
українських авторів. У другий день виступав хор «Трансільванські голоси» під
керуванням Андріана Корожана за програмаою Російського культурного центру. В
суботу всі бажаючі мали можливість відвідати місто Сігішоару.
Протягом двох днів для обміну науковим досвідом та
обговоренню сучасних професійних дилем,
які не раз сприяють появі і вивченню нових лінгвістичних та літературних
проблем, в рамках симпозіуму працювали 5-ть відділів : лінгвістика,
література, культура, діалог культур, а
також теорія і практика перекладу. На цьогорічній зустрічі учасники практично
кожного відділення заторкнули бодай декілька суміжніх наукових напрямків чи
проблем. Це література, культура, мова чи історія.
Це не дивно, бо вони є об’єднаними і в
житті.«…Коли слухаєш
виступи колег…, то помічаєш…чимало подібного: це і зародження
порівняльно-історичного мовознавства, і любов до давньої літератури, і нині
модна когнітивна лінгвістика з її такими важливими концептами, як мир, любов,
порозуміння, толерантість. … звичайно треба знати інші концепти, бо на жаль
ми живемо у світі бурхливому.» – звернув увагу один з майже
незмінних учасників цього заходу, мовознавець з серцем історика, єдиний
викладач румунської мови у столиці України, доктор філологічних наук, професор
кафедри загального мовознавства класичної філології Київського національного
університету ім. Т.Г.Шевченка, пан С. Лучканин: «Ми живемо в
глобалізованому світі інтернету і високих технологій, але вони не можуть
замінити людське спілкування.» – підкреслив далі наш співрозмовник. «Мене з Клужом, з цим чарівним румунським
давнім містом пов’язує тривала приємна дружба… Як латиніст не можу не сказати
«Vestigiasemperadora» – тягнуть тебе постійно сліди минулого… Мені приємно
згадати лекції вже тепер академіка, ректора Клузького університету,
блискучого ерудита, ходячої енциклопедії, Іоана Аурела Поп, книжки якого в
перекладі на англійську ми активно використовуємо при викладанні
факультативного курсу румунської цивілізації… Я щасливий в Клужі побачитися з
давніми друзям. Особливо приємно, що досі в активній творчій формі перебуває
патріарх українистики Іван Семенюк, а також всі його колеги по кафедрі
слов’янської філології та Союзу
українців Румунії…»
Моїм другим співбесідником став пан Володимир Антофійчук – професор,
завідувач кафедри української літератури Чернівецького Національного університету
ім. Ю.Федьковича, професор Сучавського університету ім. Штефана Великого і почесний
доктор цього університету. «Я в Клужі
не перший раз і брав участь у різних наукових конференціях і радий, що маю тут
не просто колег і однодумців в тих чи інших питаннях філології, але і маю щирих
друзів, таких як, наприклад професор Вінцелер, професор Семенюк, а також
професор Д.Тетян. Завжди приїзджаю до Клуж-Напоки з великою приємністю і з
задоволенням, бо це прекрасне місто. По-перше тут таки відчутно потужні струмені
європейської культури, освіти і науки; чудовий університет, мабуть один з
найкращих в Європі, і завжди у цій стихії я почуваю себе дуже впевнено і якось
так, знаєте, тепло. Приємно мені перебувати у цій атмосфері.»
Ділячись своїми враженнями від симпозіуму пан професор
зазначив: «Конференції, які тут
проводяться, а це конференції присвячені славістиці, справді мають дуже
помітний резонанс у науковому світі і приємно, що такі ж конференції аналогічні
проводяться і в Бухарестському університеті…теж присвячені проблемам
славістики. Отже, у Румунії, і це дуже приємно, є такий потужній склад
науковців, які займаються проблемами славістики як мовознавчими, так і
літературознавчими. І для мене відрядно те, що я знаходжу тут однодумців, які
займаються проблемою: « Біблія і література», тією проблемою, якій я присвятив
чимало років.» Продовжуючи
розповідь про цікаві теми пан В.Антофійчук висловив побажання: «…останніми роками …тенденція …
розвитку української літератури в Румунії з різних причин дещо пригасла. Але я
думаю, що це тимчасове явище. …Думаю, що незважаючи на те, що є помітні
успіхи у дослідженні цієї теми ( розвиток української літератури у Румунії ),
її треба розвивати, іі треба пропагувати, іі треба якось узагальнювати. І з
надією очікую, коли нарешті в Румунії відбудеться конференція присвячена
розвитку української літератури тут у Румуні. А обговорювати, повірте, є що.
Дуже сильне явище і таке, що відповідає наймодернішим тенденціям у розвитку
теперішньої європейської літератури.»
На прикінці мій співрозмовник висловив надію, «що завдяки теперішньому керівництву
СУР-у ця тенденція – …проявляти ініціативу в організації
конференцій – ще пожвавиться і …набере обертів і ширшого резонансу. Бо тут вже
віддавна працює дуже потужня кагорта українських письменників і серед них я
хотів би відзначити передовсім Михайла Михайлюка, Івана Ковача, Миколу Корсюка,
Юрія Павліша і багато інших. А з наймолодших – то це безумовно Михайло Траїста,
Микола Корнищан і інші дуже обнадійливі таланти…»
Ніби відповіддю на мої пошуки практичного застосування
таких наукових зустрічей стала моя розмова з Крістіною Паладян – викладачем на
кафедрі румунської та класичної філології Чернівецького національного
університету ім. Ю.Федьковича… «…цього
року … сподобалось мені… те, що крім доповідей наукових, які ми завжди тут
читаємо, у нас був відкритий діалог… Та я займаюсь крім віршування і
перекладом, тому для мене найціннішою є інформація яку я отримала стосовно
перекладу саме з української мови на
румунську і на мадярську… Тому, що є насправді дуже велика проблема з
перекладом українських власних імен… Наприклад «Богдан» з російської на
румунську і на угоруську перекладається через «g». Але у випадку перекладу з української… є
співвітчизники які хочуть, щоб їх імя перекладали через «h»… хоча такого відповідника немає… І от ми маємо
поставити такі наукові засади – як правильно перекладати влясне ім’я з
української мови на румунську. …Це і є одна з проблем, яку ми обговорили з
колегами і вирішили… зібратися … і виробити таку методику чи такі правила
– як правильно перекладати власні імена з української на румунську.»
Далі тему впливу щорічних зустрічей на румунській землі
продовжив один з найосвідченіших сучасних популяризаторів румунської культури і
цивілізації в Україні; науковець, який у своїх роботах постійно вивчає та
показує релігійні, історичні, наукові і творчі взаємовідносини між українським
і румунським народами, бо справедливо вважає, що «ми до болі мало знаємо один
про одного.» Пан Лучканин як і його мати вже покійна Ольга Страшенко – відома
українська поетеса, прозаїк, драматург – займається також перекладами з
румунської на українську. Він підкреслив інший більш загальний аспект змін, які
відбуваються через участь у такого типу зустрічах: «Тут (у Клужі) стіни, кожен кам’янець дихає історією. А вона, як
відомо, найкраща вчителька життя. І саме знання минулого освітлювало б
майбутнє. І … приємно відзначити, що поступово ми помічаємо… спільне між
нашими культурами, … поступово відходимо від якихось ідеологем…, тих що
навішувались у минулі роки певних гасел; розуміємо, відчуваємо, що людська душа
неповторна, і в той же час унікальна, так само як культура.»
Вже на церемонії закриття пані Людмила Ткач – професор
Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича ( кафедра сучасної
української мови)підкреслила: «багаторічне
проведення цього типу наукового симпозіуму безпомилково свідчить про інтерес до
тем, які тут обговорюються. І цей інтерес буде існувати і надалі.» За
її словами основою дослідження і не тільки у славістиці як було так і
залишається розширення власного світогляду для того, щоб потім розширяти
світогляд інших. «Учасники таких
зустрічей вже по її закінченню обдумують з чим би приїхати наступного разу, які
цікаві теми і роботи підготувати .На цьому симпозіумі постійно можна почути нові теми…. Українські учасники
приїзджають з темами актуальними для сучасного українського мовознавства і щиро надіються, що
вони будуть цікавими і для інших . …Тут
можна зустріти зацікавлених спеціалістів, щирих товаришів, людей з
відкритою душею, зустрічі з якими чекаєш з нетерпінням…» ,
наголосила вона.
А очікуючи і готуючись до наступної зустрічі «…побільше всім таких концептів, як
порозуміння, кохання, толерантність, віра, наполегливість.. Бо
vievere est militare! – життя це
боротьба..» – побажав усім пан професор С.Лучканин і я можу тільки
приєднатися до його слів.(Автор: Ольга Сенишин)
