Ганна Козелецька і Павел Обрежа та їхня виставка «Квітень»
У Культурному центрі імені Міхая Емінеску в Бухаресті у квітні пройшла виставка скульптури та живопису «Квітень», двох митців, чоловіка та дружини, Павла Обрежі з Республіки Молдова та українки Ганни Козелецької.
Василь Каптару, 24.07.2024, 08:47
У Культурному центрі імені Міхая Емінеску в Бухаресті у квітні пройшла виставка скульптури та живопису «Квітень», двох митців, чоловіка та дружини, Павла Обрежі з Республіки Молдова та українки Ганни Козелецької. 42 картини, представлені на експозиції входять до серії «Україна моя» та «Сади Молдови». Усі картини та етюди написані на пленері, при природному освітленні, що дозволяє розкрити багатство кольорів і світло природного середовища. Основна ідея робіт на пленері – показати красу моменту, благоговіння перед природою та її різноманітними явищами. Ці пленерні етюди є нагадуванням про те, що людина повинна завжди вміти помічати та цінувати оточуюче середовище, це точно прикрашає людські добродії.
Ганна народилася в Кривому Розі, де й закінчила художню школу № 2. Потім почала свій мистецький шлях, поступила в Харківську академію, там закінчила бакалаврат, після цього вступила на магістратуру в київську Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА), а зараз займається вже своїм мистецьким життям. Арт-кемп в резиденції, пленери, так проходять її творчі будні. «Ця виставка можна так сказати наш тандем, наше об’єднання, тому що він скульптор, я живописець і ми об’єдналися в таку чудову виставку, яка відображає нашій творчій шлях за останні, мабуть, 7 – 9 років. Познайомились ми в 2019 році, до речі, в Румунії, тому дуже знаково, що ця виставка проходить саме зараз в Бухаресті, Румунії і вона відображає наші почуття, наші емоції, те як ми відносимось до життя, те як ми відносимось до оточуючого середовища. Наприклад, якщо казати про мою серію, яку я представила на цій експозиції, це серія називається «Сади Молдови», вона включає в себе 42 картини. Це етюди, пейзажі, які були написані з натури. Дуже люблю пленер і дуже часто виходжу на пленер, коли там, наприклад, якось цікаво для мене грає світло на вулиці. Я виходжу на пленер, я пишу картини і саме ця виставка вона відображає те, як я відношусь до оточуючого середовища, як я відношусь до природи. Мене дуже цікавить саме в природі і в пленері, взагалі, коли я пишу в пленері, мені подобається саме те, як грає світло, як взаємодіють світло і тінь. Це така особлива гра і для мене, коли я пишу пленер це, знаєте, ніби я намагаюсь схопити це світло, яке таке мінливе, яке зараз воно, а таке через 5 хвилин воно вже міняється. І для мене цей біг за світлом це як така собі гра. Мені подобається, коли натура, вона мінлива, коли вона має свій характер і мене це надихає на якійсь пошук виразності в своїх творах за допомогою кольору, за допомогою тональних якихось відношень в етюдах. І ця виставка, представлена в центрі Центру культури «Міхай Емінеску», вона саме відображає цю серію, написану саме на пленері. Тобто якщо ви на картині в мене бачите десь поле з соняхами, це значить що я прийшла на поле і писала серед цих соняхів, писала пленерну цю роботу.»
Ганна Козелецька та Павел Обрежа (Фото: www.facebook.com/kozeletska)
Виставлені на експозиції картини представляють емоційні стани природи, настрій природи, переданий за допомогою кольорів. Вони приносять радість, чистоту, легкість і душевні відчуття від зустрічі з природою. Це саме той момент, коли на мить можна зупинитися біля картини і відчути подих природи, її чуттєві стани. Ганна Козелецька: «Мене це надихає, тобто взагалі пленер мене надихає, але це одна частина моєї творчості. Тому що якщо взяти, наприклад, взагалі мою творчість, вона така кольорова як пленер, як пленерні роботи, а інша частина моєї творчості вона більш глибока, тому що я приділяю увагу саме історичній темі. І мені дуже подобається портрет, мені дуже подобається якісь композиції створювати. Наприклад, мій дипломний твір в київській академії мистецтв називався «Джерело вічності Києва». Це про Київську Русь, про самоідентичність, про наших персоналій. Тобто якщо взагалі взяти мою творчість то вона є така як пленер, в якомусь сенсі яскрава, а з іншого – більш глибока, це коли я торкаюся саме історичної теми.»
Виставка «APRILIE/КВІТЕНЬ» – це суміш почуттів, емоцій, форм, тіней, кольорів, світла, це об’єднання двох напрямків візуального мистецтва, живопису та скульптури, що охоплює творчість української художниці Ганни Козелецької та молдовського скульптора Павла Обрежи за останні 8-9 років. «Зі мною на цій експозиції представлені шикарні скульптури мого чоловіка. Це Павел Обрежа, скульптор, для мене найкращий. Його роботи наповнені, такою витонченою композицією і глибиною, коли ти просто дивишся на ці роботи, й образне мислення просто зашкалює тому що це не просто портрет, зображення, це відображення якоїсь глибини, відображення образу. Це дуже важливо, це не просто копія, наприклад, якоїсь персони, це більш глибокі почуття. Мені подобаються його композиції, мені подобається зараз ця серія «Почуття» називається, над якою він зараз працює. І я дуже рада, що у нас зараз ця виставка, про яку ми дуже давно мріяли, дійсно, мабуть, з самого початку нашого знайомства. І, до речі, ця виставка називається «APRILIE» не просто так, а тому що ми познайомилися у квітні, поблизу Бухареста, в Могошоая арт-кемп і воно якось ми тоді подумали, а класно було б зробити таку виставку, де ми були би разом представлені. Це було просто як мрія, а потім це перейшло в напрацювання, в якийсь творчий доробок і все це вилилось в нашу спільну експозицію. Я чесно була вражена, коли ми все це розвісили вже в залі я була вражена, наскільки це органічно і класно виглядає разом. Тому що я думала, що один вид мистецтва візуального буде перебивати інший або якось глушити, але ні в якому разі – це настільки органічно виглядає. Ну, я думаю, як ми виглядаємо органічно разом, так і наша експозиція також виглядає разом дуже органічно.»
Скульптор Павел Обрежа народився 2 квітня 1991 року в селі Валя-Перджей Тараклійського району Молдови. У 2007 році закінчив школу в рідному селі, а потім вивчав скульптуру в Коледжі образотворчих мистецтв в Кишиневі. Сьогодні творчість Павла Обрежи представляє як молдовську академічну освіту (AMTAP), так і українську академічну освіту (НАОМА). Скульптор коротко описав свою мистецьку кар’єру: «Я почав займатися ліпленням ще в школі, відвідуючи Коледж образотворчих мистецтв ім. Александра Пламедяле в Кишиневі, після чого отримав ступінь бакалавра в кишинівській Академії музики та образотворчих мистецтв у Кишиневі. Я закінчив магістратуру зі скульптури в Кишиневі. Мені дуже подобається моделювати обличчя, портрети, тому що таким чином я спостерігаю, як найбільший скульптор, яким є природа, працює над людським обличчям. Яких змін зазнає портрет, людина протягом життя? Так, залежно від усього пережитого, створюється портрет, який творить сама матінка-природа. Я намагаюся передати цей стан, який вдалося зробити природі.»
Виставка “Квітень” (Фото: www.facebook.com/kozeletska)
Скульптура Павла Обрежи в основному представлена творами відлитими з бронзи та кількома теракотовими портретами, які відображають різні думки скульптора від історії до деяких суспільних проблем, почуттів та емоцій. В експозиції були представлені шахи із бронзи на українську історичну тему «Визвольна війна Богдана Хмельницького» та румунську історичну тему «Битва Штефана Великого». Усі скульптури разом створюють коливання емоцій, які м’яко переносять глядача через минуле, теперішнє у майбутнє. Всього на експозиції було представлено 22 скульптури.
Наприкінці нашої розмови Павел Обрежа розповів нам історію його останньої роботи на виставці в Бухаресті, фактичного центрального експонату експозиції: портрета відомого румунського скульптора Константіна Бринкуша, виконаного у бронзі: «Цей портрет має цікаву історію. Він був розпочатий, коли я був у Києві, навчався на магістратурі, на другому магістерському ступені. Тоді у мене була своєрідна творча криза, я почав ліпити цей портрет, сказав собі, що мушу зробити Бринкуша. Я почав робити Бринкуша, а потім цей портрет приніс мені кілька замовлень. Так ця скульптура породила інші. Потім через навчання, я мусив поставити цей проєкт на паузу, а згодом почалася війна в Україні і нам довелося виїхати. Цей Бринкуш залишився в глині, загорнутий, залишився в моїй київській майстерні. Я повернувся за ним, вже через рік і знайшов його все ще таким, загорнутим, цілим. Глина ще була м’яка, гарна для ліплення. Звичайно, я забрав його до Республіки Молдова там невдовзі закінчив, цього разу з новими силами. Таким чином цей портрет я таки довів до кінця, чому дуже радий, бо побачив у ньому бога скульптури.»
Про молодих митців і про їхню спільну виставку в Бухаресті розповів мистецтвознавець Маріус Тіца: «Ганна Козелецька та Павел Обрежа, художниця і скульптор, прекрасна історія кохання у дивовижному світі пластичної творчості. Ганна з України, українка, а Павел Обрежа – румун з Республіки Молдова, з району Чадир-Лунга. Вони познайомилися в Києві, під час навчання, або якщо поважати історичну правду, вони зустрілися в Могошоаї, у Румунії, звичайно ж, у творчому таборі. Живописець і скульптор спілкувалися, вони сподобалися один одному і дивовижний світ мистецтва викликав вібрації в душах цих двох молодих людей, зовсім молодих творців, художників, візуальних митців. Ганна малює гарно, пастельними кольорами, впевнений, інтенсивний живопис, світлими кольорами, які окреслюють гру світла, що трансформується в надзвичайно гарні кольори, які Ганна накладає на полотно, щоб окреслити пейзажі, дуже багато пейзажів, пейзажів зустрічі весни із зимою або з літом, коли світло дуже м’яке і блякне чи то на снігу, чи то на траві. Овочі та фрукти, які ми восени збираємо на нашому столі, також є улюбленими темами її творчості.»
Говорячи про молдовського скульптора Павла Обрежу мистецтвознавець Маріус Тіца вказав на його талант і особливий стиль. «Павел є скульптором із зовсім іншою формою пластичного вираження. Він приходить зі своїм ідеальним стилем інтенсивної експресії й окреслює серію дуже сильних сюжетів, тому що він чудовий портретист у скульптурі. Це особливий талант для будь-якого творця образотворчого мистецтва, цей талант портретиста він демонструє в своїй скульптурі. Він чудовий моделювальник, я колись казав, що він працює у форматі 10D, тобто всіма 10 пальцями моделює обличчя. Схожість дуже хороша, і вона насправді виходить за рамки схожості з персонажем, якого він зображує, тому вся його робота має дуже виразний алегоричний характер. Я пам’ятаю історію з цією головою Бринкуша, яку я досі вважаю портретом Бринкуша, якого нам дуже бракувало. Він близький до Мойсея, близький до біблійного світу. Мені також пригадується портрет Емінеску, скульптура більших розмірів, майже пам’ятник громадського форуму, без сумніву, в якому знову відчувається сила портретної експресії в цій пластичній галузі скульптури. Далі – фігури на шаховій дошці, які тут набувають впізнаваних портретів. Це шахівниця з фігурами з битви під Васлуєм звісно ж, Штефана Великого та його супротивниками – турками-османами. Інша шахівниця розповідає про повстання Богдана Хмельницького, також впізнавані портрети вписані в геополітичну ситуацію.»
Виставка “Квітень” (Фото: www.facebook.com/kozeletska)
Маріус Тіца відзначив і геополітичний відбиток на долі двох молодих митців. «Поза цією сферою прекрасного, зустріч двох прекрасних молодих людей, їхня сім’я є вираженням геополітики нашого регіону. Вона з України, він з Молдови, вони зустрілися в Румунії, навчалися в Україні і працюють в Республіці Молдова, де зробили дуже гарну кар’єру, мають майстерню, де можуть спокійно працювати в районі Чадир-Лунга, так близько до Румунії і так далеко від Європи. Це двоє молодих людей з блискучим майбутнім, які показали на своїх виставках в Бухаресті свою серйозність, свій талант, продемонстрували, що є митцями з дуже гарним майбутнім, котрі знайшли своє заслужене місце на вершині мистецької слави.»
