Війна РФ проти України: що робити далі?
У Румунії прийняли закон про передання Україні ЗРК Patriot ...
Василь Каптару, 11.09.2024, 17:46
Останнім часом з України надходять різні новини. У військовому плані, з одного боку, була несподівана операція українців у Курській області і захоплення ними частини її території. З іншого боку, Росія не припинила наступ на Донеччині і навіть якщо зазнає величезних втрат, продовжує просування вперед. У політичному плані ми стали свідками значної кількості відставок, перестановок в уряді, заміни високопоставлених цивільних або військових чиновників – міністрів, заступників міністра, командувача Повітряних сил ЗСУ і так далі.
Станом на сьогодні Україна має нового міністра закордонних справ в особі Андрія Сибіги, який був дотепер другою людиною в українській дипломатії. Він замінив Дмитра Кулебу в рамках глибоких перестановок в складі уряду за наказом президента Володимира Зеленського. Щойно після затвердження Верховною Радою Андрій Сибіга провів телефонну розмову з міністеркою закордонних справ Румунії Лумініцою Одобеску. Згідно з українською стороною міністри обговорили шляхи поглиблення добросусідських відносин. «Пріоритети: справедливий і тривалий мир для України, вступ до ЄС і НАТО, стратегічне партнерство. Ми вдячні Румунії за рішення про передачу системи Patriot» – йдеться у повідомленні МЗС України.
Нагадаємо, що напередодні Президент Румунії Клаус Йоганніс підписав закон, який дозволяє передати Україні один зенітно-ракетний комплекс Patriot у конфігурації 3+, із семи, які Румунія придбала у США в 2017 році за майже 4 млрд доларів. Чотири з них вже прибули до Румунії – два вже функціонують. Інші три прибудуть до Румунії найближчим часом.
Рішення передати Україні систему Patriot Румунія ухвалила 20 червня у Вищій раді оборони країни, зважаючи на значне погіршення безпекової ситуації в Україні через російські удари по цивільному населенню та інфраструктурі. 2 серпня відповідний законопроєкт про безоплатну передачу Україні ЗРК Patriot схвалив уряд, того ж дня відбулося голосування в Сенаті Румунії (верхній палаті парламенту), а на другий день закон в останньому читанні прийняла Палата депутатів.
Тепер після підписання закону Клаусом Йоганнісом румунський уряд має схвалити остаточне рішення, після чого акт дарування набуде чинності. «Після набуття чинності нормативно-правового акту уряд прийме рішення про передачу, як написано в тексті закону. Міністерство оборони керує цим процесом», – сказав речник уряду Міхай Константін. Відповідно до законопроєкту, розробленого Міністерством національної оборони, «завершення акту дарування сприятиме зміцненню позиції Румунії як регіонального постачальника безпеки та зміцненню партнерських відносин зі Сполученими Штатами Америки».
І Володимир Зеленський подякував Румунії за Patriot для України. «Є вже чітке рішення Румунії щодо системи Patriot для України. Це рішення ухвалене на всіх рівнях. Я дякую за нього. І ми розраховуємо, що партнери реалізують повний пакет рішень щодо ППО та іншої допомоги Україні – це саме той пакет, який був ухвалений на саміті НАТО у Вашингтоні, що відбувся в липні», – сказав президент України у традиційному відеозверненні.
Конфігурація 3+ є найсучаснішим варіантом системи захисту Patriot і використовується Сполученими Штатами та майже 20 іншими союзниками. Ця конфігурація базується на високоефективних радіолокаційних системах і передових ракетах-перехоплювачах класу «повітря-повітря» під назвою PAC-3, які можуть вражати балістичні ракети на відстані до 20 кілометрів. Батарея містить чотири ракети PAC-3, на відміну від попередньої версії PAC-2, яка містить лише одну. Система Patriot коштує близько 1 мільярда доларів, а кожна ракета коштує майже 4 мільйони доларів.
Говорячи про нинішню ситуацію на сході України генерал запасу Александру Грумаз, в інтерв’ю нашій радіостанції зазначив, що курський наступ ЗСУ змінив досить похмурий наратив початку цього літа про негативну траєкторію війни. «Київ має вирішити, що робити зі своєю перемогою, яку здобув на Курщині. Наступ ЗСУ на Курську область не відтягнув так багато російських сил зі східних регіонів, як хотілося. Росіяни перекинули до Курської області лише близько 30 тисяч військових, але з резервних частин на Донбасі. І залишається незрозумілим, як українські лідери збираються перетворити цей тактичний успіх на стратегічні чи політичні здобутки. Цей наступ пропонує можливості, але також припускає значні ризики та витрати.»
Генерал запасу Александру Грумаз каже, що курський прорив явно підняв бойовий дух українських військ і повернув ініціативу на одній ділянці фронту. «Наступ також глибоко збентежив Москву, продемонструвавши, наскільки Росія не готова до наступальної операції вздовж кордону. На відміну від українського контрнаступу в районі Харкова у 2022 році, курська наступальна операція не призвела до оточення чи знищення значних російських сил або захоплення техніки, що призвело б до руйнування наступального потенціалу росіян. Полонені, яких захопила Україна, – це переважно прикордонники, військовослужбовці строкової служби та бійці чеченського спецпідрозділу «Ахмат», що нібито підпорядковується Національній гвардії Росії. Час і організація наступу свідчать про те, що українське керівництво вважало, що воно повинно було вдатися до таких дій. Однією з можливих причин, на мою думку, є наближення виборів у США, які загрожують, у разі перемоги Трампа, підштовхнути Київ до переговорів з Москвою, поки він перебуває в ослабленій позиції. Як не дивно, Київ не поінформував про це міжнародних партнерів, що, ймовірно, могло б їх стримати. Під час попередніх операцій – тут я маю на увазі літній наступ України в 2023 році або другий рейд в Білгородській області навесні 2024 року, як відомо російські війська виглядали добре підготовленими, заздалегідь знаючи українські плани.»
Своєю чергою професор Штефан Попеску, доктор наук з історії сучасних міжнародних відносин Університету Сорбонни сказав, що нинішня західна стратегія дозволяє Україні продовжувати вести війну, без чіткої перспективи перемоги і без жодної перспективи повернення своїх територій, але українська влада має врахувати багато інших чинників. «Я вважаю, що в цей момент ми можемо побачити початок кінця війни. Але я також переконаний, що Україна усвідомлює, розуміє межі західної допомоги і неможливість продовження війни, принаймні в довгостроковій перспективі. Україна – не Афганістан, щоб вести 20-річну війну. Україна повинна думати про свої майбутні перспективи, в тому числі демографічні. Є дослідження демографічного центру НАН України, які показують, що продовження війни до 2025 року ще більше посилить глибоку демографічну кризу, в якій опинився Київ і структурно вплине на майбутні перспективи українського населення. У той же час, я думаю, що цей наступ на Курську область, разом з глибокими ударами вглиб російської території, разом з дипломатичними ініціативами, є елементами стратегії, а саме бажання Києва закінчити війну, тому що він не зможе вести цю війну дуже багато часу. Українська енергетична інфраструктура не працює, на українців чекає важка зима.»
Військовий експерт Александру Грумаз спрогнозував два сценарії подальшого розвитку подій: «Є два сценарії розвитку подій. Найкращий сценарій полягає в тому, що українським збройним силам вдасться утримати Росію у Донецьку. Курський наступ також може змінити політику Заходу щодо використання далекобійної зброї. Найгірший сценарій полягає в тому, що за кілька місяців Україна може втратити значні території на сході країни, а також буде змушена відступити на Курщині, яку можна було б використати як розмінну монету на переговорах. Чим більше Україна просувається вглиб Росії, тим більший ризик надмірного розширення фронту. Україна мала альтернативні варіанти на цьому етапі війни. Вона могла б зосередитися на обороні і відновити свої існуючі сили, в той же час завдаючи ударів углиб території Росії. Нові можливості створювали все більші загрози військовій та економічній інфраструктурі Росії, адже українські дрони дозволяють вражати ворожі об’єкти на відстані понад 600 кілометрів.»
Аналізуючи ситуацію в Україні професор Штефан Попеску торкнувся й останніх кадрових змін в румунському уряді. «Заміна пана Кулеби та інших міністрів мені видається більше схожою на ротацію кадрів – я вживаю цей вираз, бо ми його використовували до 1989 року, – тому що ці люди залишаться, вони будуть тяжіти в орбіті української влади, ймовірно, їм дадуть нові посади. Звичайно, наступником Дмитра Кулеби є його заступник, який також є людиною, близькою до президента Зеленського, чудовим знавцем Польщі, він два терміни був там дипломатом, провів там 8 років, був послом у Туреччині, досконало володіє англійською мовою, тож він є професійним дипломатом. Але, в той же час я не думаю, що ці міністерські зміни фундаментально змінюють керівництво цих інституцій. Зношеність, звичайно, відчувається, хоча Кулеба був і залишається однією з видатних постатей України. Але вся ця полеміка з Польщею, з Німеччиною, все це виробляє певний знос персонажа, і його потрібно міняти, приводити іншу фігуру, яка може справити враження, тим більше, що, як відомо, наближаються важливі зміни, вибори в Сполучених Штатах Америки, через рік будуть вибори в Німеччині. Звичайно, це дуже, дуже далека перспектива, але європейські інституції змінюються, і тоді потрібні нові люди.»
З іншого боку румунський генерал запасу Александру Грумаз каже, що Україні бракує стратегії перемоги. «Курська наступальна операція була креативною, це треба визнати. Значна частина майбутнього також залежить від того, що станеться не тільки в Курську, але й від боїв за українські міста у Донецькому і Луганському регіонах. Мене інтригує той факт, що Україна та її партнери, через три роки війни не мають стратегії перемоги. Це серйозна проблема. Не маючи перед собою мети, лідери в Києві, а також їхні прихильники приймають рішення поетапно і, в кінцевому підсумку, непослідовно. Україна може досягти локальних героїчних успіхів, але вони не можуть призвести до повної поразки ворога. Тому без чіткої стратегічної картини буде важко підтримувати бойовий дух і волю до боротьби в Україні.»
Тим часом і Румунія працює над посиленням східного флангу. Станом не зараз, не тільки Румунія, а й Польща, і країни Балтії мають вразливі місця. Тож, по суті, допомагаючи Україні зараз вони здобувають вікно часу, щоб зміцнити східний фланг НАТО та усунути вразливі місця з точки зору національної оборони та безпеки. Поразка України може обернутися катастрофою для Заходу.
