Домашня сторінка » Румунія-Україна » Взаємини » Відзначення Міжнародного дня рідної мови у Клужі

Відзначення Міжнародного дня рідної мови у Клужі

România Internațional, 07.03.2017, 07:52

У Клужі урочистості
присвячені Міжнародному дню рідної мови відбулися 25
лютого за підтримкою Союзу Українців Румунії, організовані відділом української
мови та літератури при Клузькому Університеті імені Бабеша – Бойоя. Як і в
попередні роки в першу чергу зазвучали гімни Румунії та України у виконанні
хору при місцевій повітовій організації СУР-у. Далі у вступному слові пан
доктор-лектор І.Гербіль розповів про започаткування цієї події ЮНЕСКО у 1999
році. Її головна мета -
сприяння мовній і культурній різноманітності світу; стимулювання вивчення
іноземних мов населенням різних країн; зближення культур і їх активну
взаємодію.

Тема рідної мови є
надзвичайно актуальною для нас, українців. Вона була, є і буде злободенною у
всі часи. А тому не дивно що це молоде свято швидко стали шанувати повсюдно.
Цього року його відзначили щонайменше у 15-ьох осередках українціву Румунії.

Перше слово на нашій
зустрічі було надане панові заміснику декана філологічного факультету,
професору Д.-І.Кіра, який зачитав цікаву роботу: «Статус «старих рідних мов» на
Британських островах». Йшлося про рідні мови у Шотландії та Уельсі -
походження, поширення та рівень їх сучасного вжитку місцевим населенням,
проблеми популяризації та фактори, які загострюють загрозу їх зникнення. Було
також зазначено існування спеціалістів, які вважають зменшення мов на планеті
шляхом до створення однорідного і процвітаючого суспільства. Та, на думку
автора, це шлях до більш убогого, духовно збіднілого майбутнього.

Про рідну мову як
фундаменту особистості, про потребу і обов’язок носіїв мови у її адекватному
вивченні, а також про вагомість досконалого володіння рідною, говорила пані
доктор-лектор К.Балош у своїй доповіді: «Що означає для нас рідна мова?». Пані
директор відділу слов’янських мов цього разу звернула особливу увагу на
актуальну проблему безграмотності в інтернет-просторі.Ми настільки переймаємось потребою передачі
інформації, що приділяємо занадто мало уваги текстові та його правильному
граматичному оформленню. Не треба забувати, що відчуття мови, використання її
певного лексичного запасу та граматики свідчить, в першу чергу, про загальну
культуру людини. Автор завершила надзвичайно поетичним і особистим зізнанням: «Рідна мова – це консервативна сила; зв’язок
між століттями, родинами і націями. Це – радість, воля і відповідальність
одночасно… Це – чудо, яке не можна пояснити…Це – батьки, сусіди; краєвиди
мого дитинства… Це – лекції під час навчання…, всі прочитані книжки..,
прослухані мелодії… Це – моя сім’я у широкому значення цього слова. Це -
друзі зі школи та з університету, колишнє і теперішнє. Це все – то рідна мова
для мене».

Більш сфокусованою на
саме українській мові як рідній, була остання доповідь на тему: «Рідна мова -
генетичний код нації», зачитана першокурсником Петром Панчиком. Тут було
згадано про коріння української мови, її класифікацію у родині слов’янських
мов; зародження і роль писемності та літератури для розвитку мови,освіти, культури і нації. Було
наголошено, що крім комунікативної функції мова виконує і інші, не менш
важливі: мислеоформлюючу, пізнавальну, емоційну, виражальну тощо. Вона до того
ж має не абияке значення у консолідації суспільства, формування нації і
зміцнення держави.

Для кожного народу, кожної особи найближчою і
найдорожчою є його рідна мова.Українська входить до 20-ти найпоширеніших мов світу.
I.I.Срезневський ще 1834 року писав, що ця мова є «однією з найбагатших мов
слов’янських», що вона «багатством слів не поступається чеській, мальовничістю
– польській, приємністю – сербській». Як відомо 1934
року в Парижі нашу мову визнали однією з наймелодійніших у світі. Сучасна
українська мова є однією з найбагатших мов світу.Іншомовні дослідники постійно підкреслюють
милозвучність і лексичне багатство української мови, найчастіше зіставляючи її
із італійською. Все це – заслуга видатних українських
творців, перекладачів, видавців. Ми б ще згадали і тих в більшості безіменних,
які не дивлячись на заборони, переслідування, поневолення і жорстокі репресії
протягом століть продовжували жити, розмовляти, думати українською. А головне -
зуміли передати зерно любові і шани до неї наступним поколінням.

У рамках свята студенти
декламували найкращі зразки поезій про рідну мову, заспівали українських пісень
та виконали традиційний для Мараморщини танець під акомпанімент
студентів-першокурсників. Правдивою перлиною став гумористичний уривок у
виконанні Серьожи-Іоанна Гріня, Григорія Лівіу Романюка та Сари-Марти Деак.
Саме через цей виступ захід став одним з найяскравіших, найбільш веселих і пам’ятних. Тема
використання державної мови серед сучасних політичних вершків України дала
можливість учасникам вистави розкрити на максимум свою акторську майстерність.
В той же час організаторам вдалося звернути увагу на ряд найболючіших проблем
саме українського мовного простору – русифікація, суржик, забруднення
нелецензійною лексикою мови носіїв практично всіх соціальних прошарків.

Ні для кого не секрет,
що українська мова перебуває в досить складному становищі, зовсім відмінному
від становища інших європейських мов. Ніде ж в центрі Європи не ставилося
питання чи треба вивчати і
користуватися мовою титульної нації.Та будь-яка мова розвивається разом з народом, зберігає
сліди його діяльності, соціальних чи політичних процесів; бідніє або квітне в
залежності від змін умов, ментальності. Часто говориться в останній час про
збереження і розповсюдження рідної мови, яке «активно служить зміцненню
солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу».

Багато хто впевнений, що вивчаючи свою рідну
мову нація знайде ту самоповагу, яка заставить і інших її поважати. Не тільки
нам помітно, що останнім часом стало престижно розмовляти гарною українською мовою
– тією легкою, співучою,чарівною, ніжною і граціозною.Тією, на якій народ наш сміявся і плакав, на якій
творив і за яку вмирав. (Автор: Ольга Сенишин)