Піша прогулянка Сігішоарою
Сьогодні ми вирушаємо до центру Румунії, в славнозвісну Трансільванію. Запрошуємо вас прогулятися вузькими вуличками фортеці, збудованої у XII столітті - Сігішоари, яку також називають «перлиною Трансільванії».
Daniel Onea, 23.09.2021, 07:37
Сьогодні ми вирушаємо до центру Румунії, в славнозвісну Трансільванію. Точніше, запрошуємо вас прогулятися вузькими вуличками фортеці, збудованої у XII столітті — Сігішоари, яку також називають «перлиною Трансільванії».
Чому туристи мають обов’язково відвідати це місто-пам’ятку архітектури? Відповідь на це запитання надав Ніколає Тешкуле, директор Музею історії в Сігішоарі. «Усі хто захоплюється Середньовіччям, історичним минулим Європи, знайдуть цю атмосферу в Сігішоарі. Ми єдина в Південно-Східній Європі заселена фортеця, яка зберігає недоторканими вежі, оборонні стіни та будівлі всередині фортеці. Отже люди безперервно мешкають в Сігішоарі з Середньовіччя і до наших днів.»
Перша письмова згадка про фортецю датується 1280 роком, але є дані, що ця територія була заселена протягом 4000 років. Сігішоара включена з 1999 року до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а кожна прогулянка старими вуличками є захоплюючою подорожжю в часі. Директор Музею історії м.Сігішоара Ніколає Тешуле розповів про визначні пам’ятки цитаделі. «Перш за все це символ Сігішоари – Годинникова вежа, в якій працює Музей історії міста. Потім – Храм на горі, найбільший пам’ятник у фортеці, побудований у готичному стилі. Також можна побачити дев’ять оборонних веж, які належали ремісничим гільдіям. Я б також зазначив Венеціанський будинок та Будинок Влада Дракула. В останньому кажуть жив сам Влад Дракул, син господаря Мірчі Старого та батько господаря Влада Цепеша. Не менш цікавим є й Будинок з оленем. Звідси вирушив до Північної Америки Йоганнес Келп, перший трансільванець, який у 1609 році прибув до Нового Світу. Цікавою є й прогулянка численними вуличками, де можна побачити чимало гарних старих будинків, а поза фортецею слід відвідати центральну частину міста з торговельною артерією, що датується Середньовіччям, а також з цілою низкою будівель, зведених у готичному стилі, а також у стилях Ренесанс та Бароко.»
Годинникова вежа має 64 метри заввишки, шість поверхів і 110 сходинок. Дах, побудований у 1677 році в стилі Бароко, після пожежі, що сталася 30 квітня 1676 року і знищила частину фортеці, має на кутах чотири башти. У минулому вони відображали юридичну автономію міста. До 1556 року у башті діяла мерія Сігішоари, після чого вона мала інші призначення. Наприкінці XIX століття її віддали під Музей Сігішоари, про який розповідає надалі директор закладу Ніколає Тешкуле. «Історичний музей відображає життя громади з плином часу. Тут кілька виставок археології, етнографії, аптечних та медичних інструментів, вуличних меблів. У нас також є виставка, присвячена гільдіям і вона розповідає історію годинника в Сігішоарі, дуже гарну і давню історію. Поруч можна відвідати Музей середньовічної та сучасної зброї та, звичайно, колишню військову в’язницю міста, що знаходиться під Годинниковою вежею.»
Минуле середньовічної фортеці Сігішоара тісно повязане з ремісничими гільдіями і навіть сьогодні туристи мають можливість придбати ретельно виготовлені предмети за старовинною традицією, каже Ніколає Тешкуле. «Маємо чимало місцевих ремісників. Наприклад, у нас є майстриня, яка передає молодому поколінню ремесло створення ременів. На жаль, її батько помер два роки тому, але вона взяла на себе і продовжує сімейну традицію в майстерні, що діє у Вежі кушнірів. Є малі ремісники, які займаються різьбою по дереву і в яких можна знайти чудові предмети, сувеніри тощо.»
Календар культурних подій Сігішоари завжди був дуже багатим. Однак наступний період відзначається невизначеністю, адже усе залежить від еволюції пандемії. Однак плани зроблені, розповів директор Музею історії Сігішоари Ніколає Тешкуле. «На жаль, пандемія спричинила скасування низки подій минулого року, а цього року ми спробували дещо надолужити в цьому плані. Зараз працюємо над Ніччю музеїв, яку сподіваємося організувати в нормальних умовах наступного року і залучити як місцеву, так і іноземну аудиторію. У нас також є найважливіша подія в місті – Середньовічний фестиваль, який, за традицією, організовується наприкінці липня, в останні вихідні цього місяця. Також в цьому році ми успішно провели ще один захід: Фестиваль вуличної їжі. Це фестиваль їжі з усього світу. Також фестиваль Проетніка, фестиваль блюзу та різні заходи, організовані з нагоди національних свят, таких як День національної культури чи Національний день Румунії. Водночас під час туристичного сезону у нас завжди є низка менестрелів, які оживляють музикою середньовічну фортецю.»
А якщо дозволяє час, не вагайтеся відвідати й околиці Сігішоари, каже Ніколає Тешкуле. «Околиці Сігішоари сповнені історичних та природних пам’яток. Поруч я б порекомендував заповідник незайманого дубового лісу у Бреїте. Це заповідник де ростуть більш ніж 100 світських дубів у чарівній природній обстановці. Я також рекомендую саксонські укріплені церкви в цьому районі: Саскіз, Біртан, Віскрі, Рікіш. У цьому районі також є альтернативи історичному туризму, такі як велосипедна дорога, яка зєднує ці села. У нас також є пригодницький парк, де можна покататися й верхи. Я думаю, що протягом тижня турист може провести приємний і спокійний відпочинок як у Сігішоарі, так в околицях Сігішоари.»
Туристи завжди повертаються додому з приємними враженнями про фортецею Сігішоара, тим, як вона організована, тим, що відбувається між старими стінами, а також середньовічною атмосферою, що повертає їх у минуле, в Європу та Сігішоару кількасотрічної давності.
