Місто Бухарест

З населенням у понад 2 мільйони жителів, Бухарест лідирує у списку найбільших міст Румунії та займає шосте місце у списку найбільших міст Європейського Союзу за розміром.

Daniel Onea, 30.08.2018, 07:17

З
населенням у понад 2
мільйони
жителів, Бухарест лідирує у списку найбільших міст Румунії та займає шосте місце у списку найбільших міст Європейського Союзу за розміром. Поряд з Чорноморським узбережжям, дельтою Дунаю, Буковиною та
Марамурешом, в списку переваг іноземних туристів, що
відвідують Румунію, фігурує й Бухарест. Незважаючи
на те, що розташована в рівнинній
місцевості, столиця Румунії має і декілька пагорбів. Річка Димбовіца перетинає
центр Бухареста, з північного заходу на південний схід. У тому ж напрямку, але
на східній околиці міста, річка Колентина утворює низку озер. Бухарест має кілька вокзалів, найбільшим
будучи Північний вокзал. Туристи можуть потрапити до Бухареста й літаком.

Ми вирушаємо прогулянку по центру Бухареста в
супроводі нашого гіда Адріани Ніки, виконавчого директора компанії, що працює в сфері туризму. Спочатку пройдемося по бульварі Каля Вікторієй, головній вулиці міста, яка користується великим попитом серед іноземних туристів. Адріана Ніка: Це
одна з найважливіших вулиць Бухареста, упродовж якої розміщенні безліч туристичних,
історичних, культурних та релігійних
атракцій.
Перед тим, як говорити про ці пам’ятки, спочатку
розповімо чому ця вулиця називається Каля Вікторієй та чому вона є такою важливою. До 1692 року в Бухаресті були дві великі вулиці. Вулиця Брашовулуй, яка починала від нинішньої Площі Вікторієй до Будинку
Офіцерів та Велика
Вулиця, яка починала від Церкви Серіндарь до Площі Об’єднаних Націй. На місці колишньої
Церкви Серіндарь зараз знаходиться Будинок Офіцерів. У 1692 році великий князь
Костянтин Бринковяну об’єднав ці дві вулиці під єдиною назвою Могошоайскій міст. 8 жовтня 1878 року румунська
армія, здобувши перемогу над турками та здобувши
свою незалежність, увійшла в місто Бухарест. Переможним
маршом, румунська армія перетнула Могошоайскій
міст або Велику Вулицю, як тоді називали її. На честь цієї перемоги, щоб зберегти в
пам’яті і серцях румунів момент здобуття
незалежності, ця
важлива вулиця отримала
назву Каля
Вікторієй (Проспект Перемоги).

Уздовж Каля Вікторієй розміщенні чимало будівель і туристичних атракцій, оголошених історичними
пам’ятками, стверджує Адріана
Ніка: Ми розповімо про найбільш важливі туристичні атракції. Першою зупинкою є
Національний музей імені Джордже Енеску, розташований в Палаці Кантакузіно.
Побудований в
1903 році Георге Грігорем Кантакузіно,
будинок є справжнім архітектурним шедевром. Композитор Джордже Енеску
деякий час жив у
Палаці Кантакузіно, а з 1956 року, після його смерті, будинок був
перетворений на музей, присвячений життю і творчості Джордже
Енеску.

Наступною
туристичною атракцією є Румунський Атенеум, про якого розповідає Адріана Ніка: Він був відкритий в 1889 році та був побудований з ініціативи громадського суспільства за допомогою
знаменитої кампанії збору пожертв, гасло якої було Дайте один лей на будівництво Атенеум.
Гроші були зібрані за кілька років.
Завдяки цьому будинку, Бухарест отримав назву Малий Париж. Румунський Атенеум був побудований в неокласичному стилі, але в
ньому можна помітити і елементи стилю еклектики, а також французької архітектури XIX століття.’

Королівський палац є розташований напроти
Румунського Атенеума. Понад 300 років тому, в 1659 році, коли столиця Волощини була
перенесена з міста Тирговіште в Бухарест, на місці де знаходиться тепер
Королівський палац закінчувалась вулиця Могошоайський міст, а останніми будівлями
були один житловий будинок та монастир Крецулеску. Деталі подає Адріана Ніка: Цей
будинок, який пізніше став Королівським палацом мав упродовж часу кількох
багатих власників-священиків, а в 1833 році був проданий Адміністративній раді.
Було прийняти рішення перетворити його на господарську резиденцію. Потім палац зазнає
ряд змін, запропонованих великими архітекторами, в тому числі знаменитим архітектором
Ксав’є Вілакросс. Під час правління Александру Іоанна Кузи, в 1860 році змінюється
інтер’єр палацу, використовуються декорації в стилі Наполеона III. Під правлінням короля Кароля I, господарський палац перетворюється на королівський
палац. Хоча зовнішній вигляд будівлі не дуже вражав, Каролю I
вдалося влаштувати інтер’єр з особливою елегантністю за допомогою цінних статуй
та картин. Окремою прикрасою палацу стала цінна колекція світових картин епохи
Відродження та Барокко. Сьогодні Королівський палац містить і Національний
музей мистецтва Румунії. Останні ремонтні роботи Королівського палацу почав король Фердинанд I та завершив король Кароль II в 1940 році,
коли в Європі вибухнула Друга світова війна. Улюбленим архітектором короля
Кароля II був Артур Лоренц, який був призначений головним архітектором
Королівського палацу. Після того, як король Міхай I був змушений комуністами
відректися від престолу, в 1950 році Королівський палац був перетворений на Національний
музей мистецтва.

Інша
вражаюча будівля, розташована на бульварі Каля
Вікторієй, недалеко від торгового центру на вулиці Ліпскань є Палац Ощадного банку. Деталі
подає Адріана Ніка: Палац
Ощадного банку є ще одним архітектурним символом Малого Парижа. Архітектор Поль
Готтро почав його будівництво в 1897 році та закінчив в 1900 році. Це дуже величезна будівля, яка вражає особливо напівкруглим фронтоном
при вході, підтримуваним чотирма колонами. Будівля закінчується масивним скляним і металевим куполом. Інші куполи
на обох сторонах належать стилю епохи Відродження. Виняткове оздоблення фасадів та рівновага обсягів
згодом виявилися надзвичайно стійкими. Тому жоден зі землетрусів, що мали місце
в Бухаресті, не завдали шкоди структурі будівлі. Усередині Палацу Ощадного
банку знаходиться музей, відкритий у вересні 2005 року.

Прямо
навпроти вулиці розташований колишній Палац Пошти, в даний час Національний
історичний музей, побудований теж
у 1900 році, але за проектом архітектора Александра Савулеску. Будівля побудована в неокласичному
стилі має внутрішній двір, а зовнішній вигляд будівлі, стверджує Адріана Ніка, натхнений Палацом
Пошти з Женеви. До 1972 року в палаці працювало
центральне бюро столичної пошти. У 1972 році в палаці був відкритий
Національний історичний музей.