Культура та релігія у Вилчанському повіті (конкурсна передача)
Сьогодні відвідаємо монастирський комплекс Дінтр-ун-Лемн, після чого відкриємо ворота монастиря Гурез, якого було внесено до спадщини ЮНЕСКО в 1995 році, де нашим гідом бути монахиня Екатерина.
Daniel Onea, 05.03.2015, 01:26
Повіт Вилча (південна Румунія) відомий великою кількістю монастирів, деякі історичні памятки, включені в міжнародну культурну спадщину. “Перлини культури та історії румунського народу в цих краях”, – так називає їх Преосвященніший Еміліан Ловіштянул, вікарний єпископ архиєпархії Римнік. Сьогодні відвідаємо монастирський комплекс Дінтр-ун-Лемн, після чого відкриємо ворота монастиря Гурез, якого було внесено до спадщини ЮНЕСКО в 1995 році, де нашим гідом бути монахиня Екатерина.
Вікарний єпископ архиєпархії Римнік Еміліан Ловіштянул каже, що відвідання декількох монастирів Вилчанського повіту означає не тільки ознайомлення з румунськими культурно-релігійними цінностями, але і перегортання кількох сторінок історії. Доля цих церков переплітається з долями правителів Волощини: “Ця єпархія є дуже давною в регіоні Олтенії. Ії понад 500 років, і входили до неї усі повіти Олтенії. До Архієпископії Римнік належать 34 монастирів і 320 парафій. Багато церков є столітніми історичними памятками, які є свідченнями багатства нашої традиції. Багато цих церков є синтезом західного і східного релігійного стилів. Архієпископії Римнік належать святині побудовані господарем Мірчею Старим, такі як монастир Козія, найстаріший монастир Волощини. Сьогодні він очікує на всіх тих, хто хоче побачити оазис православного чернецтва і духовності, якому вдалося зберегтися у доброму стані до наших днів. Всіх румунів та іноземців, які прагнуть побачити наші традиції, культуру і віру, ми очікуємо у Вилчі”.
Наступним у списку історично-релігійних памятків є монастир Остров (XVI ст.), побудований Нягоє Басарабом (господарем Волощини між 1512 і 1521 рр.), монастирі Говора та Дінтр-ун-Лемн, зведені Матеєм Басарабом (господарем Волощини у період 1632-1654 рр), і не менш важливий монастир Гурез, побудований Костянтином Бринковяну (господарем Волощини між 1688 і 1714 рр). Фахівці кажуть, що монастир Гурез є найкрасивішим монастирем Волощини. І теж Костянтин Бринковяну оздобив і монастирі своїх попередників: Говора, Козія, Дінтр-ун-Лемн, зумівши зберегти культурну спадщину своїх предків і збагатити її.
Монастир Дінтр-ун-Лемн (з однієї деревини), каже монахиня Текла, гід одноіменного монастирського комплексу, був заснований разом із Церквою на початку XVI століття. У ті часи, в цих місцях, був тільки дубовий ліс, в якому жив відлюдник, який зрікся всяких стосунків з людьми і жив у молитві: “Він був той, хто виявив чудотворну ікону Богоматері, яку знайшов прихованою в дуплі одного з вікових дубів. Легенда каже, що дуб цей був одним з найбільших дубів у лісі. Його ледве могли обняти шість чи сім чоловік з розпростертими обіймами. На честь чудотворної ікони, відлюдник, разом з навколишніми жителями, вирубали той великий дуб і підняли з його деревини церковку. Звідси і назва — Дінтр-ун-Лемн (з однієї деревини).”
Хоча церква була зведена за зразком православних церков, ви помітите відсутність веж. Деревина не вистачила будівельникам на вежі. Але пунктом атракції є, звичайно, чудотворна ікона. Вона намалювана на кипарисовому дереві з обох сторін. На одній стороні намальована Богородиця з немовлям, а на зворотній — сцена Струшного суду. Автор ікони невідомий, сказала монахиня Текла: “Деякі фахівці стверджують, що намальовано її у четвертому столітті і що вона є копією оригінальної ікони Святого Луки Євангеліста, будучи привезена з монастиря Теотокос, з Греції. Інші вважають, що датується вона XIII-XIV ст., була привезена із Константинополя, а ще інші експерти вважають, що її намальовано десь напочатку XVI століття в Македонії. Загального висновку не дійшли фахівці. Ікону доставлено в ці місця, ймовірно, ченцями паломниками, які прибули з Греції або з Константинополя і помістили її в дупло дуба. Ікона має значні розміри: 1,60 м заввишки та 1,20 м завширшки, вважається унікальною в країні за розміром, але особливо за значенням”.
Завітаємо зараз до монастиря Гурез, побудованого святим Костянтином Бринковяну, де зустрічає нас монахиня Екатерина: “Будучи першою святинею зведеною господарем, він хотів зробити щось особливе. Для цього він ініціював тут школу живопису, скульптури, архітектури і, насправдні, зведенням цього монастиря був створений стиль, який носить його імя — бринковянський. Він вважається стилем румунського ренесансу. Бринковяну був також дуже багатим. Його називали “Принцом золота”. Тому й будував він дуже багато. Він будував не тільки церкви і монастирі, а й школи, лікарні, палаци. Серед дуже багатьох конструкцій господаря Бринковяну, монастир Гурез є єдиною конструкцією, яка зберегла всі оригінальні елементи. Крім того, це найбільший мистецький комплекс бринковянського мистецтва, у смислі що за стінами монастирського комплексу, в кожній з кардинальних точок, за близько 1 км розташовані інші чотири монастирі. Монастирі були побудовані навколо 1700 року теж у бринковянському стилі. Монастир Гурез побудований за зразком монастирів Афона, як лавра. Будівлі що всередині монастиря були реставровані після 1960 року, але була збережена специфічна архітектура. Колони зєднані між собою арками, а стеля – завжди склепінчаста”.
Будучи історичним пам’ятником, включеним до списку памятників ЮНЕСКО, багато іноземних гостей переступають його поріг, каже монахиня Екатерина. Вже 300 років як ворота монастиря відкриті для паломників, які можуть брати участь в одній з трьох релігійних відправ щодня.
