85-річна історія Румунського радіомовлення
1 листопада 1928 року Товариство радіомовлення транслювало свій перший сигнал, і це було його фактичним початком.
Steliu Lambru, 01.11.2013, 01:07
1 листопада 1928 року Товариство радіомовлення транслювало свій перший сигнал, і це було його фактичним початком. Румунське товариство радіомовлення є однією з небагатьох компаній Румунії, якій вдалося проіснувати протягом десятиліть. Засоби масової інформації між 1928 і 1938 роками, найбільш демократичне десятиліття в новітній історії Румунії, румунські слухачі були набагато ближчими до європейської політичної злободенності ніж в період 1938-1989 рр., коли радіо було більше інструментом пропаганди авторитарного і тоталітарного, фашистського і комуністичного режимів.
Історик Єуджен Денізе є автором найбільш ґрунтовної монографії Румунського радіомовлення в 4 томах. Після їх фіналізації у 2004 році, Денізе розповів як почалася в архівах його дослідницька праця, яка тривала з 1996 по 2001 рік. Результатом був перший синтез Румунського радіомовлення: “Побачивши багатство наявних в архівах Товариства матеріалів, я вирішив скласти багатотомну монографію, щоб якнайкраще описати історію Румунського радіомовлення, важливе явище в нашому сучасному суспільстві. 1989 рік став для мене орієнтиром, тому що будучи істориком, я подумав, що якщо мені вийти за межі 1989 року, вступаю на терен політології та соціології, і ризикую не скласти чисту історію Радіомовлення, а скоріше уривки з “життя” цієї установи. Коротше кажучи, перший том містить інформації про перші 10 років Товариства, з 1928 по 1938 рр.. З 1939 року, в Румунії утворилися і зміцнилися послідовно тоталітарні диктаторські режими, і Радіо працювало при змінених умовах. До 1989 року воно повинно було справитися із спеціальним політичним тиском, і можу сказати, що зберегло рівновагу і основні функції. Другий том стосується періоду, який я назвав періодом правих диктатур, йдеться про королівську диктатуру короля Кароля II, легіонерську диктатуру і диктатуру маршала Антонеску. Том закінчується 23 серпня 1944 роком, коли Румунія приєдналася до союзників. Третій том охоплює період комунікації Румунії та період Георге Георгіу-Дежа, аж до його смерті в 1965 році, а останній том описує період Ніколає Чаушеску з 1965 по 1989 рр. 4 томи, складені виключно на документах, знайдених в архівах Радіомовлення. З цієї точки зору, вони є абсолютними новинами з історіографічного погляду.”
На додаток до інформаційної функції, іншою функцією Радіомовлення, ще з моменту його створення, була освітньо-культурна. Але й розважальні програми були важливою складовою Радіо. Єуджен Денізе: “З самого початку свого заснування, Радіо, ще до появи Румунського Товариства Радіомовлення, підняло питання про свої завдання, чітко визначені ініціаторами радіотелефонії, і вони завжди будуть приблизно тими ж самими. Йдеться, передусім про важливу культурну функцію. Радіо підтримувало і утверджувало культуру на найвищому рівні, але так, щоб було зрозуміло всім, сприяло розвитку культури і поширенню культури серед народних мас. Потім йде національна функція. Радіо грає дуже важливу роль в просуванні і збереженні національних цінностей. Потім — виховна функція, у базовому значенні цього терміну: було багато корисних програм з самого початку, такі як поради лікаря, як виростити певну рослину, як потрібно правильно доглядати за тваринами, навчання дітей… Було багато програм для широкого загалу: програми для дітей, для учнів і студентів, для армії і селян. Радіо мало освітню місію, яку майже завжди гідно виконало. Я не можу забути передачі «Радіо-університету», в рамках яких говорили видатні постаті румунської культури: історик Ніколає Йорга, соціолог Міхай Раля, естет Тудор Віану, письменники Міхаїл Садовяну і Тудор Аргезі тощо. Практично вся еліта румунської інтелігенції говорила по мікрофону радіо. Окрім зазначених функцій, Радіо мало й інше завдання — розважати населення. До появи телебачення, Радіо було основним засобом розваги, що люди мали в наявності.»
Єуджен Денізе песимістично говорив про майбутнє Румунського радіо. Про історію з 1989 року до наших днів важче писати, тому що в архівах не збереглося письмових документів, на яких була б заснована історична інтерпретація унаслідок збільшення обсягу інформації та скасування цензури після 1989 року. «Груднева революція 1989 року принесла глибокі зміни для всіх громадян Румунії, але, можливо, найбільше для радіомовлення. До 1989 року радіомовлення було монополією держави, навіть і в період демократії 1928-1938 років. Після 1989 року державна монополія зникла і частоти були виставлені на продаж. Виникає, таким чином, конкуренція, що стає все більш запеклою. Це є великим викликом для громадського радіо, який вимагає відповіді. Я думаю, що журналісти мають ресурси, щоб впоратися з цими викликами. Я кажу це бачачи, що відбувається в інших європейських країнах, таких як Італія або Великобританія, де місія суспільного мовлення не тільки не зменшилася, а навіть збільшилася. З цього розмаїття радіостанцій громадське радіо має велику перевагу – традиції.»
Радіо Румунія має 85-річну історію і є засобом масової інформації, що продовжує демонструвати рівновіддаленість і високу якість журналістської продукції. Це досягнення антикомуністичної революції 1989 року, абсолютно необхідне в будь-якому демократичному суспільстві.
