Як можна скласти карту
В останні роки регіоналізація є постійною темою в Румунії.
Corina Cristea, 01.03.2013, 12:20
В останні роки регіоналізація є постійною темою в Румунії, весь політичний клас підтримав цю ідею, посилаючись насамперед на переваги щодо освоєння коштів з європейських фондів. Але, процес адміністративно-територіального поділу зазнав застою через питання демаркації регіонів. Численна угорська громада, яка проживає зокрема у трьох центральних повітах: Харгіті, Ковасні та Муреші, бажала мати один регіон, але влада поновлює той факт, що в Румунії, регіоналізація за етнічною ознакою не є можливою.
Віце-прем’єр-міністр Румунії Лівіу Драгня оголосив нещодавно про початок розробки необхідних законодавчих рамок для впровадження проекту щодо адміністративної регіоналізації та децентралізації. За словами Драгні, який очолюватиме Міжміністерський технічний комітет, який аналізуватиме доповіді Консультативної ради, до складу якої входять експерти, політики, члени місцевого самоврядування та представники громадського суспільства — відповідний проект має бути завершений до 1 липня та передбачає поділ на вісім регіонів, як було встановлено у 2007 році. Але директор агентства з питань регіонального розвитку Сіміон Крецу стверджує, що на його думку, цей процес триватиме більше часу: ”З моєї точки зору, цей процес регіоналізації не завершиться за два роки. Необхідно більше часу для того щоб були створені адміністративно-територіальні одиниці, які б повністю функціонували. Виникатимуть різні проблеми стосовно встановлення адміністративних рад, управління цими регіонами протягом наступних трьох років, до чергових місцевих виборів.”
Водночас, Сіміон Крецу виступає на користь більш обширених консультацій з населенням, які б забезпечили успіх такого демаршу. Цю думку поділяє й Діана Янку, доктор адміністративних наук, яка наполягає на тому, щоб причетні фактори у розробці законодавчих та організаторських рамок, взяли до уваги головного користувача цієї реформи: а саме громадянина. Діана Янку: ”На даний момент, регіоналізація, так як вона обговорюється урядом вважається технічною розв’язкою. Слід більше говорити про переваги цього способу управління для громадянина. Крім аспектів пов’язаних з тим, хто управлятиме різними галузями діяльності, хто буде уповноважений освоєнням коштів з європейських фондів, на мою думку головним питанням повинно бути: Хто носить відповідальність перед громадянами? Громадяни відверто можуть запитуватися: хто врешті-решт відповідатиме, якщо щось не функціонувати як слід?”
Згідно з проектом розробленим урядом, кожен з майбутніх регіонів матиме Регіональну раду і Голову регіональної ради, що обиратимуться шляхом всенародного голосування, котрі будуть самостійно розпоряджатися коштами місцевих бюджетів, європейськими коштами та коштами, виділеними їм з центрального бюджету, а також матимуть більше повноважень ніж нинішні органи місцевого самоврядування. Кількість, структура та спосіб функціонування нових адміністративно-територіальних одиниць будуть визначені на основі консультацій з населенням.
Чи існує ризик, щоб адміністративна реорганізація ускладнювала речі, замість того щоб спрощувала їх ? Знову біля мікрофону Діана Янку: ”Існують такого роду побоювання. Щонайменше в даний час, в рамках ЄС, відбуваються численні процеси, які нагадують швидше за все про рецентралізацію ніж децентралізацію. Все частіше говориться про міжрегіональні, міжтериторіальні порозуміння, територіальні групи, які інколи долають національні кордони, але у тій же мірі існують й інші випадки, як наприклад Словаччина, де був впроваджений масштабний територіальний поділ. Враховуючи її економічний розвиток, здається, що ця розв’язка буде успішною. Саме про це йде мова. Ми багато ділимо і постають запитання, у якій мірі не співпадатимуть уповноваження або в якій мірі ускладнюватиметься спосіб вирішення проблем.”
Діана Янку нагадала й про інші генеральні норми, на які Румунія повинна звертати увагу: ”Коли мова йде про моделі доброї практики, існують загальні норми, існує фундаментальний принцип.На мою думку, управління має бути якомога ближче до громадянина, Я маю на увазі зокрема впровадження територіальних реформ у Данії або Швеції. Чехія, у свою чергу, має цікаву модель управління.”
Це лише кілька прикладів, які можуть бути корисними для Бухареста щодо адміністративно-територіального поділу, враховуючи специфіку румунської громади та очікуваних результатів від цієї реформи.
