Цілі румунської дипломатії
Дуже швидкі і непередбачувані зміни на міжнародній арені, особливо на регіональному рівні, вимагають безперервної адаптації румунської дипломатії до нових реалій. Як і слід було очікувати, складна ситуація на сході України стала центральною темою наради.
Corina Cristea, 05.09.2014, 03:11
Дуже швидкі і непередбачувані зміни на міжнародній арені, особливо на регіональному рівні, вимагають безперервної адаптації румунської дипломатії до нових реалій. Протягом трьох днів у Бухаресті на щорічній Нараді румунської дипломатії, глави дипломатичних місій і консульських установ Румунії в усьому світі, керівники румунських культурних установ за кордоном, провели глибокий аналіз роботи і ролі румунської дипломатії в поточному контексті міжнародних відносин.
На нараді дипломатів був присутній і премєр-міністр Віктор Понта, який закликав дипломатів представити у країнах свого перебування чітку позицію Бухареста щодо найбільш важливих питань у поточному контексті і, в той же час, просувати інтереси Румунії, ЄС та румунських стратегічних партнерів. Премєр-міністр Румунії заявив, що на саміті НАТО в Уельсі, Румунія наполягатиме на зміцнені східного флангу НАТО, зміцненні стратегічного партнерства з Туреччиною і Польщею та суттєвого збільшення військової присутності НАТО в Румунії. Віктор Понта: «Я думаю, що Румунія в черговий раз продемонструвала, що є сильним партнером Європейського Союзу, НАТО і нашого стратегічного партнера – США. У нинішній кризовій ситуації Румунія має можливість закріпити цей статус та говорити про це з великою впевненістю і сміливістю.»
«Бухарест наполягає на зміцненні східного флангу НАТО, в тому числі на території Румунії», – заявив міністр закордонних справ Тітус Корлецян: «Позиція Румунії відносно східного сусідства сприяє її перетворенню на основного гравця в зусиллях по стабілізації обстановки в регіоні, що перетворює потенційну уразливість на стратегічну перевагу.»
До речі, перетворення очевидної уразливості Румунія на перевагу є однією з головних цілей Бухареста, поряд з іншими завданнями, які озвучив глава румунської дипломатії Тітус Корлецян: «Повноцінне використання можливостей стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами, що знайшло відображення в аспектах політики та безпеки, але й в економічній складовій. Інші цілі повязані з нашим членством в НАТО і на даний момент дуже серйозно розглядається питання репозиціонування Альянсу для зміцнення довіри і безпеки союзників на східному флангу шляхом розміщення військових одиниць і на території Румунії. Йдеться, так само, про європейські цілі Румунії як всередині, так і за межами ЄС, події в Україні, Іраку, Сирії, Лівії і т.д., тому що вони повязані з Європою і, звичайно, східний фланг, що є нашим пріоритетом. Невостаннє хочу сказати про Республіку Молдова, для якої ця осінь має велике значення з погляду її європейського майбутнього, європейської долі Республіки Молдова. Незабаром там пройдуть парламентські вибори і потрібно, щоб при владі залишився проєвропейський уряд, аби отримати підтвердження чіткої європейської перспективи для майбутнього європейської інтеграції Республіки Молдова.»
Як і слід було очікувати, складна ситуація на сході України стала центральною темою наради дипломатів в столиці Румунії, Бухарест підтверджуючи свою підтримку Києва. Говорить журналіст й експерт із зовнішньої політики та міжнародних відносин Еміль Хурезяну: «Конфлікт в Україні вступив в нову й небезпечну фазу і, я впевнений, що НАТО і кожна з країн-членів НАТО, передусім Сполучені Штати, розглядатимуть можливість переходу до нового етапу надання допомоги, тобто прямого постачання зброї. Німці, наприклад, не згодні з тим, щоб НАТО поставляло зброю. Але з огляду на те, що Німеччина є третім за величиною експортером зброї – загальна вартість німецького збройного експорту перевищує пять мільярдів євро щороку — я упевнений, що Берлін розглядатиме питання здійснення поставок зброї до України на двосторонній основі. Побачимо, якою мірою економічні санкції, що не досягли піку, будуть збережені або розширені і, паралельно, можливо буде програма постачання зброї.»
Ми звикли до раціональних аргументів, навіть якщо не завжди згодні з ними, які стояли в основі або за лаштунками будь-якого військового конфлікту в останні десятиліття, – каже Еміль Хурезяну, на думку якого і Друга світова війна і холодна війна мали в основі певну раціональність, були угоди, взаємні стратегії стримування на базі відносно рівного ядерного потенціалу двох великих таборів. Сьогодні, можливо не випадково через 100 років з моменту початку Першої світової війни, ми перебуваємо в такій фазі, яка нагадує нам про нераціональність. В цьому контексті постає запитання: чи має Захід зустрічний план? Чи є раціональні способи протистояти ірраціональним діям? «Я думаю, що це одне центральних питань майбутніх політичних і стратегічних дебатів», – каже Еміль Хурезяну.
