Хартія про зміни клімату

Підписана в 2015 році близько 200 державами і спрямована на обмеження підвищення глобальної температури, Паризька хартія про зміну клімату вступить в силу в листопаді цього року.

Corina Cristea, 14.10.2016, 04:01

Підписана в 2015 році близько 200 державами і спрямована на обмеження підвищення глобальної температури, Паризька хартія про зміну клімату вступить в силу в листопаді цього року. Міжнародна угода, яка встановлює принципи глобального підходу до зміни клімату після 2020 року, є третім важливим документом в цій галузі, після Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату з 1992 року і Кіотського протоколу від 1997 року.

У Вашингтоні Президент США Барак Обама підтвердив, що угода набуде чинності в листопаді після її прийняття найбільшими забруднювачами у світі. США і Китай, найбільші економіки світу і найбільші забруднювачі, приєдналися до угоди, і сьогодні, світ перетнув, офіційно, поріг щодо реалізації Паризької хартії. Сьогодні, цілий світ досягнув того моменту, коли, якщо ми будемо дотримуватися згаданих зобов’язань, цю угоду можна буде вважати в історії орієнтиром для нашої планети- вважає лідер Білого дому, назвавши паризький документ найкращим шансом врятувати планету.

У Бухаресті, університетський професор Мірча Дуцу нагадав про контекст, в якому була укладена ця угода, представляючи ситуацію за останні кілька років з точки зору зміни клімату: Ми повинні визнати, що, незважаючи на погляди декотрих про те, що є зараз свідками уповільнення темпів кліматичних змін, в дійсності вони збереглися, і протягом періодів коли виникли глобальні явища, такі як Ель-Ніньо або Нінія, безсумнівно середні температури зазнали коливання, особливо перевищили звичайні середні показники. Проте, слід визнати, що після 2000 року ми пережили найтепліші 10 років в історії метеорологічних даних, екстремальні кліматичні явища стають правилом, і таким чином, деякі фахівці говорять про кліматичні розлади, інші про кліматичні зміни і, нарешті, найбільш песимістичні говорять про зміну клімату, про зміну кліматичної системи, так як ми до цього звикли в основному до середини минулого століття, 1960-их років. У будь-якому випадку, варто відзначити, що, в умовах коли концентрація вуглекислого газу в атмосфері перевищила критичний поріг 400 частин на мільйон, ми повинні очікувати далі, в умовах не втручання мажорних руйнівних природних факторів, на тенденцію зростання середньої глобальної температури. У цій ситуації, щоб не досягти дисбалансу, який викликав би швидкий темп кліматичних порушень і радикально змінив би умови існування людства, докладаються зусилля на міжнародному рівні. Перший документ у цьому смислі був укладений в Ріо в 1992 році – Рамкова конвенція про зміну клімату. Потім мали ми досвід Кіотського протоколу і ось в останні роки ставиться питання – Що робитимемо пост-Кіото?

На відміну від попередньої угоди ООН про глобальне потепління – Кіотський протокол від 1997 року – якому потребувалося вісім років, щоб вступити в силу, і який був націлений тільки на багаті країни, Паризька угода повинна бути реалізована швидко. Можливо й тому що, згідно з прогнозами досліджень ООН, на основі поточних тенденцій, середня глобальна температура підвищиться на три градуси за Цельсієм або більше до 2100 року. А 2016 буде найтеплішим роком за всю історію метеоспостережень з 1880 року.

Що приносить нового Паризька хартія? Знову ж, академік Мірча Дуцу: Паризька хартія, підписана 195 державами-членами, є першим успіхом переговорів, проведених під егідою ООН з 2000 року, отже в цьому столітті. Її масштаб є універсальним, і характер міжнародного права дозволяє застосовувати її у внутрішньому законодавстві, навіть якщо це переважно політична угода. Що є безпрецедентним, це те що громадянське суспільство мобілізоване поряд з державами для досягнення поставлених цілей – обмеження підвищення глобальної температури на два градуси за Цельсієм по відношенню до допромислових рівнів і, якщо це можливо, на 1,5 градуса за Цельсієм. Також, мається на увазі забезпечення нейтралізації викидів парникових газів починаючи з 2050 року. У той же час, однак, хартія встановлює добровільні національні внески, які повинні переглядатися кожні 5 років. Прийнята на основі консенсусу, Паризька хартія має, однак, ряд серйозних прогалин. По-перше, це не є обов’язковим, національні внески залишаються добровільними цілями, не передбачено ніякого механізму перевірки, все засновується на принципах прозорості та дотримання державами взятих зобов’язань.

Що стосується Румунії, професор Мірча Дуцу нагадує, що наша країна не має ніяких проблем з прийняттям і виконанням зобов’язань по скороченню викидів парникових газів, вона перевищила стандарти і цілі щодо частки відновлюваних джерел енергії в загальному споживанні енергії і має потенціал для досягнення європейських цілей у галузі.