Ставки референдуму в Туреччині
Ідея проведення референдуму про внесення змін до Конституції щодо збільшення повноважень президента Туреччини, з'явилася після невдалої спроби державного перевороту в липні 2016 року.
Corina Cristea, 21.04.2017, 10:48
Ідея проведення референдуму про внесення змін до Конституції щодо збільшення повноважень президента Туреччини, з’явилася після невдалої спроби державного перевороту в липні 2016 року. Референдум був продовженням прийнятих заходів турецькою владою, яка звільнила тоді майже 4,5 тисячі держслужбовців. Серед звільнених були вчителі, жандарми, суддя та журналісти. Незважаючи на попередження Брюсселя, який ствердив, що конституційний референдум щодо збільшення повноважень президента Ердогана не допоможе розрядити відносини між ЄС і Туреччиною, а навіть може припинити процес приєднання країни до ЄС, 16 квітня пройшов вищезгаданий референдум. Відповідні зміни до конституції схвалили трохи більше 51% тих, хто проголосував. Після закінчення голосування опозиційна турецька Республіканська народна партія заявила про намір оскаржити результати референдуму. До конституції Туреччини буде внесено 18 поправок, які означають перехід від парламентської республіки до президентської.
Таким чином, Президент зможе сам призначати міністрів та вищих державних чиновників, оголошувати надзвичайний стан та розпускати парламент. Також він буде одночасно і керівником уряду, а посаду прем’єр-міністра скасують 2019 року. Реджеп Тайїп Ердоган отримає також можливість залишатись при владі упродовж двох п’ятирічних термінів, до 2029 року. Він зможе повернутися і в крісло глави керівної Партії справедливості та розвитку. Це найбільші зміни, які мають місце у Туреччині після 1923 року.
Директор Інституту АСПЕН Румунія Андрей Цирня в інтерв’ю Радіо Румунія розповів про референдум в Туреччині, про специфічний демографічний і культурний контексти, що відображаються в суспільстві, яке завжди було розділене, про той факт, що Конституція Туреччини є результатом військового перевороту у 80-і роки й тому частина населення цієї країни ніколи не вважала, що основний закон поважає їхні інтереси. Андрей Цирня: Частина населення, яка ніколи не сприймала основний закон як демократичним, не представляє лише ісламське традиційне консервативне населенням, але й частину лівого турецького екстреміського крила, яка становить важливу частину виборців у великих містах. Турецьке суспільство розвинулося з демографічної та культурної точок зору. Але голос жителів Анатолійського регіону, більш консервативного населення орієнтованого на релігійні цінності, протягом останніх 10 років, під час правління Ердогана, у якості президента або прем’єр-міністра, набув все більшої сили в турецькому суспільстві.
Це сталося на тлі значного економічного зростання, яке співпало з адміністрацією Президента Ердогана, але не є результатом зокрема влади, а скоріше відносин між Туреччиною та ЄС та Угоди про асоціацію Туреччини з ЄС а також зростанням іноземних інвестицій у цій країні. Як сприйматиме зроблені зміни інша частина турецького суспільства? Що станеться з цими двома Туреччинами?
Враховуючи надзвичайну економічну силу та монополію, яку посідає освічена еліта цієї країни, Андрей Цирня вважає, що напруженості продовжаться: Йде мова про міську освічену еліту, яка монополізувала всю економічну силу в Туреччині, йде мова про великі сімейні бізнеси зі зв’язками з представниками військової, судочинної та політичної систем та про більш традиційну частину населення. Сьогодні цей класичний поділ Туреччини накладається на інший поділ між прогресивною, сучасною та консервативною ісламською Туреччиною. А цей розрив відображається у відмінному сприйманні зовнішньої політики, а також ролі державної політики, ролі установ та культурного майбутнього Туреччини. А щоб речі були більш складними в цьому складному регіональному контексті, коли Європа стикається з кризою іммігрантів, величезна турецька діаспора відіграє і вона важливу роль. Той самий поділ був помічений і в Європі. Якщо переважна більшість турецької діаспори у Скандинавських країнах та у країнах південної Європи сказала на референдумі ПРОТИ, турецька діаспора нового покоління, яка походить особливо з Анатолії та проживає в Німеччині, Нідерландах та в Австрії, переважно голосувала ЗА .
На думку оглядачів, референдум був скоріше вотумом довіри для Ердогана та для країни, яку він бажає будувати. Люди віддали контроль Ердогану, незважаючи на невелику різницю між числом тих, хто підтримує абсолютистські амбіції і тих, хто виступає проти нього. Далі наявні побоювання, пов’язані з тим фактом, що перемога на референдумі може сприяти Ердогану застосувати інші обіцяні конституційні зміни, в тому числі відновлення смертної кари.