Різдвяні традиції

Різдво - найулюбленіше свято року. Важливий момент в історії християнства, Народження Ісуса Христа та інші зимові свята святкують християни у всьому світі з альтруїзмом та переживанням...

Monica Chiorpec, 25.12.2020, 06:14

Різдво – найулюбленіше свято року.
Важливий момент в історії християнства,
Народження Ісуса Христа та інші зимові свята святкують християни у всьому світі з альтруїзмом та переживанням,
навіть якщо
лише протягом кількох святкових днів. У румунському просторі відомими є
колядки та святкові столи, за якими з року в рік збираються всі члени родини.

Іляна Мораріу, керівник Пастирського музею в селі Жіна, Сібіуського повіту: Найкрасивішим і найдавнішим звичаєм є колядування групами молодих
чоловіків. Це молоді чоловіки
віком понад 20 років, які ніколи не були одруженими. Ця група складається ще на
свято Святого Миколая. Вони готують колядки, тренуються, готують все те, що
необхідно для цього ритуалу. Вони колядують напередодні Різдва Христового у
всіх домогосподарствах села. Звичайно, всі їх приймають, і вони раді, що
сільські хлопці приносять їм коляду, що сповіщає про Різдво Христове. Водночас
на Різдво колядують менші за віком хлопці, старшокласники, це теж дуже давній
звичай. Дівчата колядують із зіркою в руках. Також на Різдво хрещеники мали
обов’язок приносити хрещеним батькам величезний калач, спечений із чистої
пшениці, як то кажуть. Цей калач випікали в печі у кожному будинку, і це була
можливість для хрещених зустрітися з хрещеними батьками, обговорити проблеми,
що виникали в кожному домогосподарстві, у кожній родині.

Старі румунські звичаї зберігалися майже
незмінними впродовж століть у певних громадах. На півночі Румунії різдвяні
традиції залишилися в основному незмінними. Наталія Лазер, менеджер Оашського
краєзнавчого музею: Різдво – це дуже важливе християнське свято в
Марамуреському повіті та в етнографічних районах, що складають
цей повіт. Важливими є свята, які перекриваються
на язичницькому або дохристиянському грунті. Теж
важливим є колядування групами чоловіків. Це елемент нематеріальної культурної
спадщини, який входить до списку нематеріальної культурної спадщини людства
ЮНЕСКО.Масковані вистави
є так само дуже важливими у нашому повіті. Відомо, що майже в усіх країнах
Центральної та Південно-Східної Європи практикуються звичаї з масками. Історія
румунських народних масок починається, звичайно, зі створення примітивних масок
та маскованих ігор, які стосуються
основних занять: мисливства, тваринництва чи землеробства, а також звичок
сімейного життя, народження, весілля, смерті або календарних звичаїв.

Колядування з масками – один із
різдвяних звичаїв, характерних для Оашського краю. Щороку молоді
хлопці ходять вулицями колядувати, їх приймають у кожному
господарстві. Народні майстри виготовляють маски, вони
будучи як ритуальними предметами, так
і емблемою громад, до яких вони належать. Калач, запропонований групам колядників
господарями домогосподарств, являє собою сонячний символ, а палиці,
якими користуються групи колядників, вважаються деревами
життя. Наталія Лазер: Серед
звичаїв, які досі зберігаються у Марамуреші, я б згадала
про колядування з козою, яке нагадує про давні діонісійські процесії, або
Віфлаїм, цю форму народногохристиянського театру.
Це звичай все ще зберігається
в Долині річки Іза, в Долині річки Мара, або навіть у Оашському
краї. Я б також розповіла вам про два менш засвідчені
звичаї, але все ще яскраві у колективній пам’яті: ГруДід Морозів,
що стосується цього священного часу, коли відкривається
небо, і того моменту, коли спілкування між двома
світами є легшим, і Поховання Різдва чи Нового року – це ритуал, що нагадує про
смерть і відродження людини та природи. Звичаєм, що
все ще зберігся мешканцями н.п. Кавнік
-це звичай Брондошів, що
нагадує про вторгнення татар. За легендою, Брондоші врятували у 1717
роціцю місцевість від знищення, злякаючи татар. Рік
від року цей звичай Брондошів зберігся і увічнився у Кавніку. Я б розповіла
також про інші форми збереження
цих різдвяних традицій, про фестивалі. Фестиваль
зимових традицій та звичаїв, що проходить
щороку у місті Сігету-Мармацієй, у другий і третій день Різдва, або
фестиваль з Негрешть-Оашу (на півночі
Румунії).

Якщо колись у селах
Різдвяні свята були нагодою для відновлення рівноваги в громаді, то період напередодні
Різдва перетворюється, особливо для жителів міст, на марафон торговими центрами.
Подарунки для рідних і коханих, ялинка, прикраси та святкові харчові страви незамінні.
Хоча надзвичайна ситуація цього року вимагає безпрецедентні захисні заходи,
Різдво залишається для всіх нагодою для радості.