Румуни, європейські громадяни

Румунія виступає проти рішення австрійської влади зменшити допомогу дітям працівників, які працюють Австрії.

Corina Cristea, 18.01.2019, 07:51

Рішення
Австрійської
влади привести від 1 січня поточного року обсяг грошової допомоги для дітей працівників, які працюють в Австрії, але приїхали з інших країн ЄС, у
відповідність до рівня життя країни, у якій проживають діти, викликало реакції
в тих країнах, де цей захід
призвів до скорочення цієї допомоги.
Серед них налічується й
Румунія, де індексація становить 0,484, коефіцієнт, що представляє різницю між рівнем цін у цих двох країнах, розрахований за європейським показником. Точніше, допомоги для дітей будуть вдвічі скорочені.

Ця індексація не поважає принцип рівності й недискримінації, загальні
цінності, на
яких ґрунтується Євросоюз, а
також принцип «Єдності
в різноманітності», на
якому розвинувся європейський
проект, – заявила у
Бухаресті міністр з питань румунів
звідусіль Наталія-Елена
Інтотеро.

Міністр Наталія-Елена Інтотеро ствердила, що ситуацію румунів,
які страждають внаслідок впровадження вищезгаданого закону, вважають
пріоритетною, підкреслюючи, що цей закон стосується не тільки громадян
Румунії, а питання має вирішуватися на європейському рівні.Бухарест вважає, що якщо румуни вносять свій вклад у національну систему
соціального забезпечення держав
де вони працюють, вони можуть розраховувати на ті ж переваги. Індексація грошової допомоги дітям-нерезидентів працівників в Австрії є дискримінаційною, а уряд Румунії розглядає можливість
звернутися в Європейський Суд, -
заявив міністр
закордонних справ Румунії Теодор Мелешкану.

У свою чергу, міністр праці Маріус
Будей у інтерв’ю Радіо
Румунія сказав: Румунія вважає, що для всіх європейських робітники мають бути рівні умови в усіх країнах-членах
ЄС, де вони працюють відповідно
до принципу свободи пересування, який є фундаментальним для єдиного ринку. Таким чином, Румунія виступає проти
будь-якої ініціативи, яка може ставити під загрозу принцип рівності щодо
вільного руху працівників та прав, що випливають з рівних внесків, сплачених
румунськими працівниками в державах-членах, та вживатиме заходів для вирішення
цієї проблеми. Крім того, я провів дискусію з Комісаром ЄС з питань працевлаштування
пані Маріаною Тіссен, яка поділяє позицією
Румунії стосовно цього питання.

До речі, Європейська Комісія уточнила, що буде уважно
аналізувати закон прийнятий Австрією з огляду на його
сумісність із законодавством ЄС. Між часом, речник Єврокомісії нагадала, що позиція Брюсселя добре відома
– індексація сімейних виплат не відповідає законодавству ЄС. У першому своєму
виступі, австрійський міністр у справах
сім’ї та молоді відкинув критику Бухареста, заявивши, що Румунія, яка тепер
головує у Раді Європейського Союзу, повинна мати нейтральну позицію.

Це правда, – стверджує університетський професор Юліан Кіфу, але за столом переговорів Румунія, як і будь-яка інша держава, має свою
точку зору. З іншого боку, питання соціальних пільг обговорювалося у
Великобританії й під час кампанії референдуму про Брекзит, – нагадує професор Юліан
Кіфу: У той період, Партія незалежності Великої Британії з Найджелом Фаражем,
висунула такого роду питання. До цієї абераційної ідеї долучилися й деякі консерватори,
наприклад Боріс Джонсон – у той час, мер Лондона, але який між часом відмовився
та став політиком. І з тих пір велися дебати на рівні Європейської Комісії, і Велика Британія дізналася про це, всім іншим державам, в тому числі Австрії, відомий
той факт, що замінити ці соціальні пільги, грошові допомоги та податки неможливо
шляхом дискримінації між громадянами-резидентами та європейськими громадянами
та у залежності від країни походження. Отже, речі відносно ясні. Коли схвалюється
закон, який порушує правила Європейського законодавства, тоді проти відповідної країни
розпочато процедуру притягнення до відповідальності, а потім, якщо держава не бажає вносити поправки до закону
упродовж виділеного її терміну з боку Європейської Комісії, яка є захисником договорів,
в тому числі європейських угод – тоді, після цих кроків, Європейська Комісія
подає до Європейського Суду скаргу проти цієї держави.

На думку професора Юліана Кіфу, якщо речі прямуватимуть у цьому напрямку, процедура буде проходити досить швидко таким чином, щоб не повстало питання надмірної затримки санкціонування такого закону, який є явно
дискримінаційним на європейському рівні, повністю антиєвропейським. Зазвичай,
судовий розгляд справи відбувається швидше, кілька місяців до півтора року до прийняття остаточного рішення. Рішення, якого має дотримуватися держава, та внести зміни до
власного законодавства, щоб відповідало європейським правилам, які вона
взяла на себе, коли стала членом Європейського Союзу.