Роботизована хірургія і телехірургія – від фантастики до реальності
7 вересня 2001 року, команда лікарів під керівництвом французького професора Жака Мареско провела першу телехірургічну роботизовану операцію.
Roxana Vasile, 06.12.2013, 14:30
7 вересня 2001 року, команда лікарів під керівництвом французького професора Жака Мареско провела першу телехірургічну роботизовану операцію. Команда хірургів знаходилася в Нью-Йорку, а пацієнтка у лікарні Страсбурга, на відстані у 7 тисяч кілометрів. Операція була названа “Ліндберг” в честь відомого американського льотчика, який у 1927 році зробив перший безпосадковий політ через Атлантичний океан. Отож, восени 2001 року відбувалася перша телегірургічна операція через океан !
Пульт хірургічного робота на імя “Зевс” (Zeus) знаходився в Нью Йорку, в той час як його “руки” працювали в тілі пацієнтки, яка перебувала в лікарні в Страсбурзі. Операція відбулася за допомогою трансатлантичної оптиковолоконної лінії компанії France Telecom. Вперше в історії медицини було продемонстровано, що існують технічні ресурси для скорочення тимчасового проміжку часу між рухами хірурга і відповідно рухами робота.
Прибувши до Франції на початку 1990 року, після закінчення медичного факультету в Тиргу Муреші, румун Адріан Лобонціу зустрівся у Парижі, на міжнародному медичному конгресі з американськими лікарями. Вони розповідали про роботизовану хірургію і телехірургію. Зачарований Адріан Лобонціу став за відносно короткий час, першим лікарем в Європі, який спеціалізувався на такій техніці медицини. Ось, що він пригадує: “20 років тому, коли я пересилився до Парижа, існував напрям у медицині, згідно якому бажалося перейти від традиційної хірургії, яка передбачала широке відкриття пацієнта до менш інвазивної хірургії, щоб пацієнт відчував менше болю, для зниження ризику інфікування рани, кровотечі, одним словом, щоб пацієнт швидше одужав та скоріше повернувся додому і реінтегрувався у соціальному та професійному житті. Але для хірургів це була дуже важка місія.”
Чому саме? Тому, що після розтину тіла пацієнта, хірурги повинні були вводити мініатюрну відеокамеру й працювати із спеціальними інструментами завдовжки майже 30-40 сантиметрів. Спробуйте, наприклад, писати з олівцем довжиною 40 сантиметрів. Це дуже важко! І тоді виникла наступна ідея: роботика, яка вже була введена у всіх галузях промисловості, лише в медицині ні. Знову біля мікрофону Адріан Лобонціу: “Тому, що хірургу було дуже важко оперувати за допомогою лапароскопічної та мінімально-інвазивної техніки, між руками хірурга та “руками” хірургічних інструментів був введений компютер. Цей компютер надає спеціалісту більшого руху. Але хірург є той, який керує роботом під час операції, безпосередньо не контактуючи з пацієнтом. Але, що робить робот? Робот аналізує кожний рух. Він точно знає, де знаходяться “руки” інструментів у тілі пацієнта, знає де знаходяться кровоносні судини, нерви, яких не треба поранити під час операції.”
Піонером на європейському рівні у цій новітній медичній техніці, яка веде нашу думку до фантастики, Адріан Лобонціу незабаром став відомим не лише на старому континенті, а по всьому світі. Він був названий “the flying surgeon” — “літаючим хірургом”. Адріан Лобонціу: “Моє життя трохи змінилося, оскільки, я перетворився з традиційного хірурга, який кожного дня ходив на роботу до однієї й тієї ж лікарні, у тому ж самому операційному блоці та оперував лише своїх пацієнтів, на хірурга, який набувши досвіду в роботизованій хірургії, кожного тижня двічі-тричі літає до країн Європи, навіть країн Середнього Сходу. Я почав оперувати в Ізралі, Лівані, Саудівській Аравії, Йорданії. З Парижу я часто подорожував до Бухареста, де зустрічався з колишніми професорами та колегами, які дуже добре підготовлені та, я з якими я зустрічався й на конгресах в Європі та США. З цими командами, з цими людьми я завжди працював з великим задоволенням, ми разом оперували обговорювали окремі випадки, які вимагали міні-інвазивної або роботизованої хірургії.”
Спеціалізуючись на роботизовані хірургії, Адріан Лобонцію взяв участь включно у масштабному проекті на авіаносці “Шарль де Голль” десь у Середземному морі. На авіаносці знаходилися тварини і люди, а лікарі, серед яких і Адріан Лобонцію перебували у Парижі. Асистування на операції були зроблені на цей раз, ні через оптоволоконний кабель, як відбулося у випадку операції “Ліндберг” французького професора Жака Мареско, а за допомогою супникового зв’язку. Що саме було продемонстровано цими двома випадками? З одного боку, роботизовані хірургічні операції можуть бути проведені на дистанції, пацієнт може користуватися послугами найвідоміших хірургів будь-якого континенту, незалежно де він знаходиться. З іншого боку, витрати, які передбачають операції через суптниковий зв’язок є величезними. Але, якщо це поняття існує, то лікар Адріан Лобонціу переконаний, що через кілька років, телехірургія, яку не можна було уявляти на початку 90 років, можна буде використовувати на більш широкому спектрі.
