Республіка Молдова, між ризиками і прагненнями
Призначення, у лютому, нового уряду меншості в Республіці Молдова, включно за допомогою голосів депутатів-комуністів, кинуло тінь сумніву на європейську прихильність команди Кирила Габуріча.
Bogdan Matei, 22.05.2015, 07:26
Призначення, у лютому, нового уряду меншості в Республіці Молдова, включно за допомогою голосів депутатів-комуністів, кинуло тінь сумніву на європейську прихильність команди Кирила Габуріча.
Створений, врешті-решт, за довгий час після законодавчих виборів від 30 листопада, коаліцією меншості між ліберал-демократами і демократами, Кабінет на чолі з молодим бізнесменом є, на думку аналітиків, крихким з політичного погляду і збаламученим з геополітичного погляду. Ліберали, які є найрішучішими промоутерами наближення до Бухареста та Брюсселя, залишилася в опозиції. Тому Габуріч повинен продемонструвати, що він зможе продовжити маршрут відкритий своїми попередниками на посаді глави виконавчої влади, прихильників європейської інтеграції Влада Філата та Юрія Лянке. Вжиті ними реформи мали як результат укладення угод про асоціацію та вільну торгівлю між Кишиневом і Брюсселем і плекали сподівання, що Республіка Молдова може стати членом ЄС у 2020 році. Зараз Лянке не соромиться стверджувати, що Республіка Молдова подібна на судно, яке дрейфує.
Ці слова колишнього прем’єр-міністра поділяють і експерти.Наближення до Європейського союзу було затьмарено політичною ситуацією і, зокрема, тим фактом, що рівень корупції був більшим, ніж вважав Брюссель – каже аналітик Ніку Попеску, фахівець Паризького Інституту досліджень безпеки Європейського Союзу. Він піддає критиці зокрема те, що не було сформовано чітку проєвропейську більшість, а також зникнення величезної суми грошей з банківської системи – майже мільярд доларів, які потрапили в рахунки фантомних компаній – що підняло знаки питання по відношенню до функціональності державних установ у цілому.Республіка Молдова, каже Попеску, переживає серйозну кризу довіри в очах власних громадян і канцелярій західних країн. Послідовний прихильник, в ім’я спільності мови, історії та культури, залучення сусідньої держави на орбіту Західних країн, Румунія не приховала, у свою чергу, занепокоєння по відношенню до контрпродуктивних коливань політичного класу в Кишиневі.
Радник колишнього президента Траяна Бесеску, якому навіть опоненти не заперечували пристрасть по відношенню до Республіки Молдова, Юліан Кіфу зазначив: Румунія виконує роль, яку вона завжди виконувала, роль адвоката Республіки Молдова в ЄС. Також, у Бухаресті всі відкриті до всіх категорій запитів про допомогу та підтримку з боку Молдови. З іншого боку, ми реалісти, ми є членами Європейського Союзу і будь-яка підтримка отримується на основі деяких аргументів. За звичай, ми приходимо до Кишинева, і просимо їх – робіть реформу, дайте нам аргументи, щоб ми могли підтримати вас на шляху до ЄС. Отже, врешті-решт, важке завдання залежить теж Кишиневу, у якій мірі він проводить реформи, зміцнює верховенство закону, незалежність судової системи та боротьбу з корупцією – ось основні критерії.
На даний момент, попереджає аналітик Ніку Попеску, погані результати прозахідного урядування підривають популярність ідеї євроінтеграції і плекають ідеї деяких популістських чи про-російських політиків. Брати вороги, комуністи і соціалісти з парламентської опозиції розділяють між собою виборців ностальгіків за радянськими часами, а це означає близько половину виборців. Крім того, суверенітет Р. Молдова залишиться сумнівним стільки часу, скільки ця країна не зможе відновити свою владу у сепаратистському проросійському Придністров’ї.
Голова Центру із запобігання конфліктам і раннього попередження, колишній президентський радник Юліан Кіфу вважає, що в умовах нестабільності установ в Кишиневі, ризик щоб Республіка Молдова зіткнулася з сценарієм подібним тому з України, не може бути виключений: Законна влада Республіки Молдова не має військового потенціалу, або тих можливостей, щоб впоратися з концентрацією зброї, військ, ресурсів, що є у сепаратистському регіоні, і ті посадки на Дністрі, з одного берега на інший, повинні бути сигналом тривоги для Кишинева, однак, спосіб як вони управляють сьогодні бюджетом не є одним, який показав би нам, що там існує реальне занепокоєння.
Устами верховних посадовців з Брюсселя і Вашингтона, Захід завжди заявляв про свою підтримку щодо незалежності, суверенітету і територіальної цілісності Республіки Молдова. Однак, малочисельними є голоси молдовського політичного спектру, які готові відмовитися від конституційного табу нейтралітету і виступати за вступ у НАТО. Юліан Кіфу підкреслив: Очевидно, що й Республіка Молдова повинна зробити свої власні розрахунки. Варіант для безпеки Республіки Молдова не може бути обраний ані Бухарестом, ані Вашингтоном, ані Брюсселем, а лише Кишиневом.
З жодної точки зору – геополітичної, військової, економічної – Республіка Молдова не є Швейцарією, попереджають аналітики, які вважають застарілим принцип нейтралітету в епоху, коли Росія намагається задовольнити свої експансіоністські амбіції у державах з колишнього радянського простору.