Республіка Молдова, куди?
Республіка Молдова має вже третій уряд за півроку. Через п'ять місяців від затвердження, прозахідний кабінет міністрів на чолі з Майєю Санду був відправлений у відставку...
Corina Cristea, 22.11.2019, 07:18
Республіка Молдова має вже третій уряд за
півроку. Через п’ять місяців від затвердження, прозахідний кабінет міністрів на
чолі з Майєю Санду був відправлений у відставку в результаті вотуму недовіри,
ініційованого соціалістами, які входили до керівної коаліції. Значною мірою
передбачуваний хід подій – соціалісти оголосили, що внесуть у парламент
ініціативу про вотум недовіри уряду, якщо Майя Санду візьме на себе
відповідальність перед парламентом за внесення змін до закону про прокуратуру,
які передбачають розширення повноважень прем’єр-міністра в процесі відбору
кандидатів на посаду Генерального прокурора. З самого початку створення у
червні ця коаліція між проєвропейцями та проросійським соціалістами виглядала неприродно будучи крайнім рішенням щодо створення уряду наприкінці трьох місяців марних переговорів.
Директор Інституту політичних наук та міжнародних
відносин Румунської академії Дан Дунгачу в інтерв’ю Румунському радіо пояснив,
що принесла коаліція між прозахідним блоком ACUM та Партією соціалістів Ігоря Додона. «Дві
речі: перша – пов’язана з внутрішньою політикою Республіки Молдова, а саме усунення
пана Плахотнюка та розблокування ситуації, що утворилася у результаті того, що
Демократична партія, і особисто пан Плахотнюк, заблокували роботу державних установ
у Кишиневі. Отже, на внутрішньому плані метою було усунення Плахотнюка. Після «висадки»
3 червня, коли до Кишинева одночасно прибули представник Державного
департаменту США, Європейський комісар з питань розширення та представник
Кремля, славнозвісний пан Козак, була погоджена ця коаліція. Отже внутрішній
план був такий: усунення пана Плахотнюка. Але складніший план викликаний розкладом
зірок, стратегічних зірок. Уперше троє важливих акторів, значущих в Республіці
Молдова, сіли за один стіл, навіть якщо не фізично, та погодили неприродну
коаліцію. Тобто Схід і Захід або політичні представники Сходу і Заходу домовились
сформувати коаліцію. Звичайно, було б наївно думати, що посланників, які «висадилися»
в Кишиневі, зустрілися там лише заради пана Плахотнюка. Дуже наївно! У цьому
випадку мова йде про геополітичний план. Стратегічним, геополітичним планом
була зустріч між Європейським Союзом, Росією та США. Це, на мою думку, призвело
до формування такої коаліції.»
За словами
Дана Дунгачу, план відносно Молдови передбачав дегеополітизацію, згідно з яким,
припускаючи, що хтось вважає, що простір між Європейським Союзом та Російською
Федерацією повинен бути облаштований таким чином, щоб не дратувати ні
Європейський Союз, ні Росію, то Україна та Республіка Молдова повинні бути в
такій ситуації, щоб задовольнити обидві сторони, щоб не бути конфліктною площиною.
«І дійсно, принаймні з точки зору Росії, це може бути здійснено шляхом створення
так званих федерацій, які вже не є федераціями, а дипломатичною мовою Москви їх
називають «державами зі спеціальним статусом»: в Україні – Донбас, а в
Республіці Молдова – Придністров’я. З допомогою цих регіонів з особливим
статусом, сепаратистських регіонів, Росія нарешті зможе отримати контроль або сильний
важіль впливу на закордонну та безпекову політику Кишинева, і Києва. Приблизно
таким є план, російське мислення в цій галузі. Напевно, дехто погодився з цією
спробою і в Республіці Молдова ця коаліція, найбільша за всю історію цієї
країни, ця широка коаліція була створена для реалізації цього проєкту. Тому вона
має легітимність як зі Сходу, так і з Заходу. Росіяни добре знають, що
Меморандум Козака провалився в 2003 році, оскільки це був російський план. Без
Заходу за столом було легко йому протистояти. Тепер у цьому уряді, і Захід був за
столом, і, отже, такий проєкт, теоретично, міг бути функціональним.»
Після
падіння уряду Майї Санду, проросійський президент Республіки Молдова Ігор Додон
доручив формування нового кабінету міністрів своєму раднику з економічних питань
Йону Кіку, і невдовзі парламент затвердив нову урядову команду соціалістів, в
якій більшість з 11 міністрів – це люди з близького оточення президента Ігоря
Додона. Тим часом офіційний Бухарест попередив, що в нинішніх умовах підтримка від
сусідньої Румунії, в тому числі фінансова, буде жорстко обумовлена продовженням
необхідних реформ для зміцнення демократії та продовження європейського шляху, а
готовність румунської влади до співпраці з молдовським урядом, без серйозних
гарантій справжньої демократії, буде «дуже обмежена».