Проєкти декарбонізації

У румунському енергетичному секторі за останні 30 років було закрито декілька потужностей з експлуатації первинних ресурсів, а також з виробництва електричної та теплової енергії.

Corina Cristea, 19.11.2021, 03:13

У румунському енергетичному секторі за останні 30 років було закрито декілька потужностей з експлуатації первинних ресурсів, а також з виробництва електричної та теплової енергії. Основні причини пов’язані із загальним скороченням економічної діяльності, низьким ступенем рентабельності або неадаптацією до нових екологічних норм. Енергетична стратегія Румунії – країни, яка має значну частку відновлюваної енергії в енергетичному потенціалі, 40% – передбачає, однак, зростання енергетичного сектору з урахуванням цілей ЄС на 2030 рік, відповідно Європейського кліматичного пакту до 2050 року.

Зростання також означає створення нових виробничих потужностей на основі найсучасніших чистих технологій. «Енергетична стабільність і декарбонізація без ядерної енергії неможлива. Тому Румунія разом зі своїми американськими, канадськими та французькими партнерами побудує нові ядерні потужності в Чернаводі, і, водночас, ми приділяємо велику увагу технологіям SMR» заявив у жовтні міністр енергетики Вірджіл Попеску. SMR, тобто модульні реактори малої потужності. Румунія включить технології SMR до національної системи виробництва енергії до 2028 року і хоче брати участь у розширеному виробництві малих модульних реакторів у регіоні, а також у підготовці людських ресурсів та підтримувати роботу цієї нової технології в інших країнах, пізніше про це оголосила Адміністрація президента в Бухаресті. Угода у цьому смислі вже була підписана зі США, які розглядають технологію SMR як рішення для декарбонізації, – таку думку поділяє й Румунія. ЄС, принаймні на даний момент, чітко не відніс ядерну енергетику до категорії чистої енергії, і тому не фінансує її.

Експерт з ядерної енергетики, професор Йонуц Пуріка розповів про переваги цього типу реакторів: «Малі реактори можна згрупувати на кілька, щоб покрити потребу в енергії або її нестачу, запустивши по одному, послідовно, або зупиняючи по одному, послідовно, з реакторів, розташованих у певному місці, очевидно, підключеного до національної енергетичної системи. По-друге, малі модульні реактори можна повністю виробляти в промислових цехах і доставити туди, де їм потрібно працювати, швидше ввести в експлуатацію. По-третє, паливо в невеликих модульних реакторах не слід видаляти як відпрацьоване паливо – реактор можна перемістити та заповнити свіжим паливом і повернути на місце. Це також дуже добре з точки зору безпеки та ядерної боротьби з тероризмом».

На даний момент існує багато проєктів невеликих модульних реакторів, але потрібно зрозуміти, що американці робили це ще з 1960-х років і відправляли їх на бази, навіть в Антарктиду, де вони постачали базу електроенергією і теплом, пояснює професор Іонуц Пуріка. На даний момент росіяни, наприклад, також ставлять такі реактори на баржі і відправляють на річки Сибіру, звідки постачають електроенергією тамтешні міста, наприклад, ціле місто протягом щонайменше п’яти років, безперервно. Влада повинна більше зосередитися на зеленій енергетиці з доведеною практичністю, вважають румунські екологічні активісти. Як поступити з енергетичною децентралізацією? Чому ми не заохочуємо людей продовжувати встановлювати фотоелектричні панелі, встановлювати вітряні турбіни та теплові насоси там, де цього можна зробити? Це питання, які надходять від активістів до влади, якій вони нагадують, що Румунія посідає важливий річковий басейн, що можна краще використовувати.

Атомна енергетика може служити в певних чітко визначених межах переходу, але це не було б рішенням у сенсі безперервного розвитку та гальмування розвитку сектору відновлюваної енергетики, потрібно знайти баланс, каже президент Екологічного університету Мірча Дуцу: «Момент енергетичних труднощів, викликаних зміною клімату, знову використовується ядерною промисловістю. Нагадую, що в 1960-х роках був дефіцит електроенергії та великі перебої з електроенергією, як той, що стався в Нью-Йорку у листопаді 1965 року, що який був приводом для того, щоб переконати населення погодитися в певних межах з розвитком атомної енергетики. У 1970-х роках була та нафтова криза, на тлі виснаження запасів нафти та вугілля, і тому стала потрібною ядерна енергетика, а тепер в умовах, коли існують енергетичні труднощі, пов’язані з нав’язуванням відмовлення від викопного палива, ядерну енергетику починають вважати як можливе рішення. Істина десь посередині. Зі стратегічно-політичної точки зору атомна енергія бореться за включення її до списку чистих енергій. Однак, ризики ядерної аварії залишаються і збільшуються. Чому я це кажу? Тому що вся історія масштабних аварій до цього часу показала, що вони спричинені людською помилкою. Таким чином, чим більше цих пристроїв на світі і ними управляють команди різних людей, тим більший ризик нещасного випадку. Той факт, що вони мають меншу потужність не запобігає катастрофічним наслідкам на місцевому та національному рівнях».

Опитування YouGov, опубліковане в жовтні, показує, що 66% румун не хочуть, щоб атомну електростанцію будували у сусідстві, тоді як підтримка зеленої енергії громадянами знаходиться на дуже високому рівні.