Камо грядеши, Україно?
Румуни уважно стежать за подіями, які зараз відбуваються в Україні, адже їм не байдужа доля свого східного сусіда, якого Бухарест підтримував і підтримує в своїх європейських устремліннях.
Bogdan Matei, 07.02.2014, 03:37
Багатолюдні протести, обложені або зайняті урядові будівлі, зруйновані статуї і, у відповідь, жорстокі дії правоохоронних органів, що призвели до загибелі або поранення людей, арештів у лікарнях, викрадень і тортур. Восени, коли президент Віктор Янукович в останній момент відмовився підписувати угоди про асоціацію та про вільну торгівлю з Європейським Союзом, віддавши перевагу відносинам з Росією, Київ та поступово майже вся Україна перетворилися практично на поле битви між прозахідними протестувальниками і міліцією про-російської влади. Як і слід було очікувати, відповідна ситуація, викликала реакції з боку Євросоюзу і США, які звинуватили українську владу в ескалації насильства.
Президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу попередив, що використання насильства може мати серйозні негативні наслідки на відносини між Брюсселем і Києвом. Американське посольство в Києві повідомило, що Вашингтон скасував візи українських чиновників, причетних до застосування сили проти демонстрантів. У Москві, натомість, правляча еліта переконана, що запеклі зіткнення між демонстрантами і спецпідрозділами МВС були організовані і фінансуються Заходом. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров звинуватив Євросоюз у підтримці того, що він назвав “погромами”, вчиненими опозицією в Києві. Заступник глави Адміністрації Президента Російської Федерації, прес-секретар глави держави Дмитро Пєсков навіть ствердив, що нагнітаючи загострення подій в Україні, Захід намагається політично дискредитувати зимові Олімпійські ігри в Сочі, оскільки заздрить Росії, яку він бачить “сильною, успішною, багатою і здоровою”.
Дан Дунгачу, фахівець у сфері геополітики в колишньому радянському просторі, вважає, що в Україні вирішується не лише проблема внутрішньої політики, а й приналежність до певної моделі цивілізації: “На мою думку, події, які відбуваються в цей час у Києві найкращим чином ілюструють те, що східний “розрив” досі не осів. Суперечки в цьому регіоні мають геополітичні наслідки з нульовим результатом: що отримує одна сторона, втрачає інша. Зараз на наших очах відбувається фіксація кордону євроатлантичного простору, або, якщо подивитися зі сходу, фіксація кордону східного простору, чи, як люблять в Москві говорити, ближнього зарубіжжя. Саме це відбувається зараз в Києві, якщо подивитися з достатньо далекої відстані.”
Відставка уряду Миколи Азарова, який застосував силу проти мирних демонстрантів, скасування антидемократичних законів і створення комісії з внесення змін до Конституції стали основними поступками влади для для розрядження ситуації в країні. Голова громадської організації «Буковинський мистецький центр відродження та сприяння розвитку румунської традиційної культури» Юрій Левчик, є одним з близько півмільйона етнічних румунів, які проживають в Західній Україні. Він прокоментував нинішню ситуацію в Україні: “До тепер нічого не було вирішено і попри незначні досягнення, такі як відставка Азарова і скасування законів, прийнятих 16 січня, люди не заспокояться, оскільки перестали довіряти чинній владі. Люди надто часто були обмануті. Влада, так само, багато разів змінила свою позицію, і люди сповнені рішучості йти до кінця, особливо тепер, коли опозиція окреслює більш чіткі плани боротьби з чинною владою.”
Аналітики бухарестського центру запобігання конфліктам попереджають, що нездатність влади зняти соціальну напруженість може призвести до громадянської війни, яка може протиставити Західну Україну, завжди орієнтовану на Захід, Східній Україні, де зосереджене російськомовне і проросійське населення. Деякі експерти не виключають сценарію розколу України, але професор Дан Дунгачу не поділяє цю апокаліптичну думку: “Жодна із двох конфліктуючих сторін в Україні, і та що зорієнтована на Захід і та що тягне на Схід, врешті решт не зможуть йти до кінця, тому що кінця немає. Теоретичним кінцем є розкол України на дві частини, але на даний момент такий сценарій, на мій погляд, абсолютно нереальний, тому що ніхто, ні схід, ні захід, не можуть взяти на себе відповідальність за подібну катастрофу, яка може мати великі соціальні, політичні, економічні наслідки. Ніхто на цей час до цього не готовий. Таким чином ситуацію слід розглядати крізь призму наступного запитання: як знайти рівновагу між позиціями обох частин України, які, як я вже сказав, дивляться в різні сторони? І ця рівновага має бути знайдена якнайшвидше, щоб уникнути нагнітання ситуації в Києві до межі, якої ніхто не хоче.”
Відомий американський експерт і засновник аналітичного центру «Стретфор» Джордж Фрідман, відзначає, що своєю стратегічною позицією, а також сільськогосподарськими і мінеральними ресурсами, Україна є життєво важливою для оборонної системи Росії. І, тому він сумнівається, що Москва погодиться колись віддати цю країну Заходу. Малоймовірно, що події в Україні спричинять вирішальні геополітичні зміни, – каже Фрідман, – але вони є відмінним прикладом того, як політична криза в країні, що має вирішальну стратегічну роль, можуть вплинути на міжнародну систему в цілому.
