Динаміка відносин після Брекзиту
Вихід Великобританії зі складу Європейського Союзу, запланований спочатку на березень 2019 року, був перенесений кілька разів.
Corina Cristea, 10.01.2020, 09:26
Вихід Великобританії зі складу Європейського Союзу, запланований спочатку на березень 2019 року, був перенесений кілька разів. Нарешті, новий лондонський Парламент, створений після перемоги консерваторів на дострокових парламентських виборах, схвалив законопроект про вихід країни з ЄC до 31 січня 2020 року. Це вперше, після референдуму від 2016 року, коли речі стали ясними. Однак, у тіньовому конусі залишається динаміка відносин після Брекзиту.
Як виглядатимуть відносини між Великобританією та Європейським Союзом, пов’язані між собою культурою, історією, економічними питаннями або питаннями безпеки, причому Сполучене Королівство є найбільшим інвестором ЄС у військовій галузі? На це запитання відповідає зовнішньополітичний аналітик Андрей Церня: Вихід Великобританії з Європейського Союзу не замінює інтереси, що пов’язують Сполучене Королівство з рештою континенту. Не змінюються загрози, які є спільними для Великобританії та Європейського Союзу, не змінюється спосіб, у тому числі з юридичної точки зору, в якому співпраця може продовжуватися. Також, мова йде й про громадян ЄС, які працюють або проживають у Великобританії, і навпаки, про британських громадян, які навчаються, працюють або проживають у окремих країнах-членах ЄС, а Румунія є однією з цих держав, яка має велику кількість громадян в Великобритані], які навчаються, або працюють в цій країні.
Брекзит змінює рівновагу сил всередині Європейського Союзу. Безсумнівно йде мова про зміну центру ваги, вважає аналітик Андрей Церня. За останні 2-3 роки, голос Великобританії, хоча є ще членом Євросоюзу, не мав такої ж сили. Повертаємось до попередньої формули: франко-німецької пари, яка виглядає по інакшому сьогодні ніж за перші 20 років існування Європейського Союзу, формула яка знову набирає ваги в зовсім відмінному геополітичному контексті, в регіональному відмінному економічному контексті, стверджує Андрей Церня: Ми повертаємось до історичної формули, Великобританія не є членом-засновником Європейського Союзу, вона вступила після того, як Де Голль вже не був президентом Франції. Він був одним із політиків великих країн, які виступали проти вступу Великобританії до економічного співтоварство, що згодом стало Європейським Союзом. Важливо є те, що Сполучене Королівство завжди було учасником розширення Європейського Союзу, партизаном розширеного Європейського Союзу, який функціонує як інструмент політичної координації, узгодження що стосується демократичних принципів та стандартів, а також економічного регіону, узгодженого функціонування на рівні європейського континенту.
Чи зміниться динаміка міжнародних відносин після виходу Великобританії з Європейського Союзу? Директор Центру запобігання конфліктам в Бухаресті Юліан Кіфу наполягає на тому, що в першу чергу зміниться динаміка на рівні Європейського Союзу: Вихід одного з постійних членів Ради Безпеки, власника ядерної зброї, з Європейського Союзу, залишає всередині ЄС лише одну ядерну державу – Францію, постійного члена Ради Безпеки. Зрозуміло, що це створює, хочемо чи ні, певну особливість, тому що на європейському рівні, Франція хоче взяти на себе відповідальність за європейську оборону, до речі вона щодня робить це. Правда, що дуже важко підтримувати Європу, оборону якої очолює Франція, будучи відсутні, якщо взяти до уваги відносини між НАТО та Європейським Союзом: США, Канада, а також Великобританія, Норвегія, Туреччина, але до якої входять нейтральні держави, такі як Австрія, Швеція та Фінляндія, відповідно Данія та Ірландія. Ця ситуація розглядається, у тому числі з фінансової точки зору. Однак на європейському рівні вихід Великобританії набагато важливіший, тому що Великобританія також відігравала геополітичну роль. Вона забезпечувала баланс сил, як підступний Альбіон, що не має постійних союзників, але має інтересів. В цьому контексті вихід Великобританії, яка була союзником Німеччини щодо економічної політики та союзником Франції у сфері оборони та безпеки, призводить до зміни балансу, а також до зміни співвідношення сил. У майбутньому, Франція та Німеччина зможуть затверджувати порядок денний, який може бути врівноважений лише наступними 13 сильними та стратегічними державами, тобто, практично, ніколи.
Отже, ми говоримо про більш важливі ролі, ніж, на перший погляд, роль Великобританії у ЄС, – зазначив університетський професор Юліан Кіфу.
