I heart you

Інститут серця, Тиргу-Муреш, центральна частина Румунії. Команда кардіологів виконує пересадку серця 16-річній дівчині. Цей момент варто запам'ятати з кількох аспектів.

Luiza Moldovan, 11.05.2022, 00:38

Інститут серця, Тиргу-Муреш, центральна частина Румунії. Команда кардіологів під керівництвом лікаря Горація Сучу виконує пересадку серця 16-річній дівчині. Цей момент варто запам’ятати з кількох аспектів. Одне (і найголовніше) – молода дівчина отримала новий шанс на життя і вищу якість життя. Два – подія відбувається після двох років пандемії, за цей період проводилося лише 3-5 трансплантацій на рік. Це свого роду прем’єра. Пересаджене серце було доставлено гелікоптером із Сфинту Георге (центральна Румунія) і належало 17-річному підлітку, який загинув у результаті важкої політравми.

Пересадка серця у дітей зустрічається дуже рідко. Для них серцева недостатність є не тільки шаленою, але й смертельною, причому за набагато коротший час, ніж у дорослих. Крім того, існує проблема нестачі молодих донорів. Список очікування на трансплантацію завжди великий для всіх вікових категорій, з невідповідністю між попитом і доступністю органів для хірургічної операції, тому на екстрену пересадку серця чекають 22 пацієнти.

Координатор з трансплантації та керівник Інституту невідкладної допомоги серцево-судинних захворювань і трансплантації з Тиргу-Муреша лікар Горацю Сучу заявив нашим колегам із Радіо Румунія Тиргу-Муреш: «Клінічний стан дітей, які перебувають на списку очікування трансплантації, досить швидко погіршується. Набагато швидше, ніж у дорослих, у яких можна легше зберегти гемодинамічну та біологічну стабільність. Клінічний стан дітей швидко погіршуються, і, на жаль, донори у дитячому віці зустрічаються набагато рідше, ніж у дорослих. Тут у нас велике невдоволення, тому що, на жаль, дуже мало дітей отримує користь від пересадки».

Щорічно 400-500 дітей з вродженими вадами серця залишаються неоперованими. З них 10% – це невідкладні стани новонародженого, які необхідно оперувати в перший місяць життя. 40-50% з них, ймовірно, помирають до операції. Ми кажемо «ймовірно», бо статистик у цьому сенсі немає, за цими дітьми ніхто не стежить. Це пояснюється тим, що єдиний центр, який може виконувати такі втручання, знаходиться в Тиргу-Муреші, а спроможність обмежена. Щорічно в Румунії народжується тисяча дітей з важкими вродженими вадами серця.

Рішення сімей погодитися із вилученням ще функціонуючих органів у дітей донорів при клінічній смерті важке, дуже делікатне. Сім’ї зазвичай відмовляються обговорювати з лікарем можливість вилучення органів від дитини. Тому той, хто думає врятувати життя іншій дитині, глибоко страждаючи після втрати власної дитини, має справді героїчну ідею. Орган, отриманий таким чином, має неоціненну цінність, і для команди лікарів є справжнім викликом зберегти його функціональним і забезпечити успіх пересадки.

Лікар Гораціу Сучу пояснює для Радіо Румунія Тиргу Муреш: «Пацієнти, які перенесли трансплантацію, проходять безпосередній післяопераційний етап призначення імуносупресивного лікування, тут дуже важко провести терапію у такий спосіб, щоб не було відторгнення з боку організму. Таким чином, практично на даний момент зусилля та виклик полягають у цьому сенсі імунологічної толерантності. З гемодинамічної, кардіологічної, суто хірургічної точок зору еволюція позитивна. Дівчина при свідомості, твереза, готова до співпраці і дуже щаслива, тому що вона була в дуже запущеному стані, з дуже погіршеною якістю життя.».

Інших двох дітей вдалося врятувати в результаті рішення родини передати органи молодого хлопця з Ковасни, який наприкінці минулого тижня потрапив у ДТП. Печінка його була доставлена до Бухареста для пересадки п’ятирічній дівчинці, госпіталізованій в лікарні Фундень з хворобою Вільсона, а нирки були доставлені до Клужу (північний захід), також для пересадки неповнолітньому.

За словами лікаря Сучу, в Румунії поодинокі ті випадки, коли молоді люди є донорами, частка неповнолітніх становить близько 10-15%. Хоча кількість донорів загалом більша ніж у 1999 році, вона дуже мала порівняно з кількістю жителів. Порівняно з 1999 роком, коли ми разом із нашими колегами з Бухареста почали операції з пересадки серця, коли почалася трансплантація печінки і у нас було 11 донорів, зараз ситуація незрівнянна. У 2018 році ми мали десь 200 донорів. Отже, це явна зміна менталітету, каже Гораціу Сучу.

Спостерігається тенденція до 100 або й більше донорів органів на рік, від яких переважно вилучають печінку та нирки, і лише десь у 10-15% цих донорів вилучають серце. Відносно невелика кількість трансплантацій серця, проведених в Румунії, пояснюється також тим, що кількість донорів значно нижча, ніж в інших країнах, порівняно з населенням. Причин багато. Одні походять від того, як громадськість сприймає трансплантацію, інші – від рівня медичної освіти, та від того, як ми ставимося до потреб наших співгромадян. Важливо, щоб у нас були людські ресурси, лікарі, персонал, задіяний у цій діяльності, і ми намагаємося робити це якомога краще і в якомога більшій кількості – ствердив Горацю Сучу.