Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Суспільство сьогодні » Інституціоналізовані діти в Румунії

Інституціоналізовані діти в Румунії

У Румунії є ще понад 200 установ із захисту дитини, в яких проживають десятки тисяч дітей, підлітків і молодих людей, які не мають батьків.

România Internațional, 26.08.2015, 01:29

У Румунії є ще понад 200 установ із захисту
дитини, в яких проживають десятки тисяч дітей, підлітків і молодих людей, які
не мають батьків. Щорічно на фінансування цих центрів йдуть мільйони євро, і
якщо справа доходить до усиновлення, то вони можуть тривати кілька років, час
цей проходячи на шкоду дітям. Багато цих дітей потрапили в ці центри через
демографічну політики з часів комунізму, інші були покинуті в пологових
будинках або були знайдені на вулицях.

Справа в тому, що для багатьох з тих,
хто покидає ці центри починаються
проблеми, тому що вони не мають ніякого напрямку в житті. Інші пішли далі і
заснували Асоціацію дорослих з дитячих будинків – Федереї, шляхом якої
вимагають розслідування порушень у колишніх дитячих будинках протягом останніх
п’яти десятиліть. Голова цієї асоціації є Даніель Рукеряну, який виріс у двох
дитячих будинках, але якому вдалося здолати цю систему. Йому 37 років, є випускником факультету і хоче допомогти покинутим дітям: Я вважаю, що кількість
людей, які провели своє дитинство у таких установах є дуже високою, і у них не
має голосу, який представив би їх. У нас є кілька цілей. Перша спрямована на
відновлення пам’яті цих установ. До тепер не було такого демаршу, тобто
створення Музею установ із захисту дитини, написання книг із розповідями тих,
хто пережив такий досвід. Так само, ми хочемо створити мережу дорослих, які
пройшли через установи із захисту дитини, які б стали партнерами для органів
влади з обов’язками у сфері захисту дітей, покинутих батьками.

Наслідки інституціоналізації є руйнівними,
згадує Данієл Рукеряну: Життя в такій мамонтовій установі не було легким.
Особливо ті, хто потрапляв туди, приходив із сильною травмою, спричиненою
відмовою батьків піклуватися про них. Між часом вони отримували інші травми:
травму відсутності любові, травму інституціоналізації, які, так само, є дуже
болючими, і від яких ті діти, які виростають і живуть в таких установах, не в
змозі позбавитися. Я жив сім років у двох таких установах: у центрах з містах Плоєшть
та Буштень. На моє щастя, коли я був зовсім маленьким, приблизно 8-9 років, я
зустрів сім’ю літніх людей з населеного пункту Буфтя, до яких я прив’язався і
які допомогли мені в житті. Вони мене не усиновили, але брали додому під час
канікул. Це допомогло мені позбавитись
на певний час життя в дитячому будинку але й не зазнати фіаско в житті. Дуже
мало хто з цих дітей закінчує середню школу, а потім факультет. Відсоток десь близько 2-3% … Я ніколи не бачив свого
батька, тільки маму. Я став жертвою зловживань у сімейному середовищі. Перед
тим, як потрапити у дитячий будинок, я прожив на вулиці певний час.

Згідно з цілями Стратегії з прав дитини у
періоду 2014-2020 рр., Румунія повинна закрити свої старі дитбудинки і знайти
рішення для реінтеграції дітей у сім’ї. Фонд Hope and Homes for Children
Romania з Румунії, присутній в нашій країні з 2000 року і від тоді намагається
допомогти найменш щасливим у світі дітям – сиротам, покинутим та уразливим
дітям – допомагаючи їм рости в сім’ї та домашній безпеці. Отто Шестак, менеджер
програми підготовки Фонду розповідає: Після революції як Румунія, так і
світ почали бачити масштаби проблеми інституціоналізованих дітей і важке
становище дітей у закладах, у яких вони жили. Були оприлюднені перші зйомки та
телерепортажі з дітьми у закладах. Реформа системи послуг для дітей, які більше
не проживають з батьками розпочалася десь у 1996 році у Румунії. Ця реформа є
набагато складнішою ніж заміна установ старого типу на будинки сімейного типу.
Насправді, мова йде про зміну парадигми соціальних послуг, зміну типу
пропозиції, доступної для дітей. Як відбувалося раніше? Раніше, при виникненні
будь-якої проблеми, наявним вирішенням проблеми було відокремлення дитини від
сім’ї і відправлення у дитячий будинок. Всі знали, що ті понад 100 тисяч
румунських дітей, які жили в дитячих будинках, на початку 2000-х років, були
сиротами. Насправді, десь 80, 90% цих дітей мали батьків. Вони не були
сиротами. Однак, не було послідовного вирішення для їхньої проблеми, так щоб
вони могли залишитися жити вдома у батьків.

З 2000 року, коли Фонд Hope and Homes for
Children Romania працює в Румунії, більше 6000 дітей було вилучено з установ,
21.000 дітей було врятовано від відмовлення батьків від них, а 47 установ було
закрито назавжди. Загалом, 30.000 дітей користуються зараз кращим життям:
деяким фонд допоміг реінтегруватися в
їх рідні сім’ї або поміститися в прийомні сім’ї, а для інших були побудовані
будинки сімейного типу. Отто Шестак: На наш погляд, кожна дитина
заслуговує будинок і сім’ю. Ми хочемо дати кожній дитині можливість жити у
сім’ї, ми не хочемо побудувати для них будинки сімейного типу, тому що тоді не
змінюється багато. Ми хочемо, щоб діти були ближчими до сім’ї і середовища
догляду сімейного типу. Це зробимо ми закриваючи установи старого типу, а потім
розвиваючи послуги, за допомогою громад. Щоправда, частина нашої діяльності
спрямована на будівництво цих сімейних будинків. Вони є тимчасовою
альтернативою для дітей, які більше не можуть повернутися у сім’ю. З іншого боку,
є і такі діти для яких сім’я є токсичною. Є сім’ї, які зловживають дітьми. Є й
такі діти, які потребують спеціалізованої допомоги протягом довгого часу. Для
них ми маємо набір невеликих житлових послуг. Ці житлові послуги є тимчасовим
рішенням, вони спрямовані на вирішення певних проблем, так щоб потому дитина
могла повернутися до природної сім’ї або до іншої сім’ї, яка б піклуватися про
неї.