Шлюби та розлучення в сучасній Румунії
30 років після повалення комунізму, очевидно, принесли багато економічних, політичних, а також соціальних змін. Навіть приватна сфера сімейних та афективних стосунків зазнала різних перетворень.
Christine Leșcu, 22.07.2020, 03:55
30 років після повалення комунізму, очевидно, принесли багато економічних, політичних, а також
соціальних змін. Навіть приватна сфера сімейних та афективних стосунків зазнала
різних перетворень. Одна з них стосується шлюбу, який за часів комунізму
зберігав свою традиційну форму, незважаючи на те, що ідеологія того часу також
обіцяла революцію моралі. Традиціоналістичне уявлення про шлюб, поряд з іншими
консервативними соціальними правилами, не тільки не змінилося в комунізмі, але навіть було посилено, так що тоді молоді
люди рано виходили заміж. Шлюб означав
набуття зрілості, поріг, який потрібно
було переступити якомога швидше. Традиція вимагала, що негайно ж після закінчення навчання – середньої або вищої освіти -
молоді люди повинні були почати своє реальне життя, улаштовуючись на роботу та укладаючи шлюб, щоб створити сім’ю. Комуністична
держава, у свою чергу, заохочувала цю концепцію життя. Незаміжні молоді особи важче ніж одружені особи отримували від держави житло за розподілом. Очевидно, цей менталітет не зник
відразу ж після повалення
комунізму, бо в 1990 році чоловіки одружувалися в середньому у 25-річному
віці, а жінки в 22-річному.
Нещодавно проведений агентством Frames соціологічний аналіз показує, що з тих
пір ситуація змінилася: румуни не тільки одружуються пізніше, а й рідше.
У 1990 році, в офісах цивільного стану було зареєстровано
192.652 шлюби, у 2018 році їх кількість зменшилась майже на 50.000, до 143.292.
Румуни більше не вважають шлюб пріоритетним, як під час комунізму, вважає
аналітик «Frames» Адріан Негреску: «У 2018 році ця
ситуація зникла. Зараз румуни, як правило, одружуються лише тоді, коли мають
фінансове забезпечення, яке дозволяє їм придбати будинок і створити сім’ю з
дітьми. Зараз люди також зацікавлені в кар’єрі. Ці тенденції впливають і на
жінок. Вони хочуть, насамперед, стабільного місця праці, безпечного доходу і
дуже зацікавлені у всьому, що означає емансипацію, а також в інших аспектах,
пов’язаних з динамічним суспільством, в якому ми живемо. На початку 1990-х років,
чоловіки в середньому одружувалися в 25 років, а жінки – трохи більше 22 років.
У сільському середовищі, вік жінок при одруженні був нижчий, приблизно 21 рік.
У 2018 році, чоловіки вступали у шлюб в середньому на 31-му році життя, а жінки
у 28-річному віці. Це значне збільшення віку, яке позначає зміни в суспільстві,
які змусили нас приділяти більше уваги нашій індивідуальній еволюції, сім’я перейшовши
на другорядний план.»
Однак на європейському рівні Румунія
належить до країн з великим числом шлюбів
на рівні 7,3‰ (проміле), поруч
із Литвою (7,5 ‰), Кіпром та Латвією (6,8 ‰) та Мальтою (6,3 ‰). Крім того,
хоча традиційний шлюб вже не здається модним, довготривалі
стосунки не зникли, але вони набувають інших, менш офіційних форм. Адріан
Негреску: «В сентиментальній зоні стосунків нічого не
змінилося. Є багато пар, які обирають
варіант жити у конкубінаті,
навіть маючи спільне житло та спільні доходи, але які відкладають офіційний шлюб. Вони думають, що у них може не вистачити грошей
на весілля або перебувають під тиском інших економічних питань. Створення сім’ї та народження дітей
тягне за собою великі витрати. Цей рівень гідного життя був
іншим на початку 1990-х років. Зараз, у 2000-х роках
економічні вимоги є різними. Дитині необхідно забезпечити якомога
краще життя, витрачати більше на освіту та здоров’я.
Весь цей пакет економічних міркувань явно впливає на сприйняття пов’язане зі шлюбом.»
Не тільки економічні міркування змінюють сприйняття про шлюб, а
й погляд щодо особистого щастя. Люди стали більш вимогливими як до себе, так і до
оточувальних. Ми більш вимогливі до поведінки партнера, оскільки у нас є інші
стандарти, пов’язані з власним задоволенням і щастям. Ми відкладаємо той момент одруження поки
не знаходимо підхідну людину, яка
задовольнила би наші особисті потреби, так і
ті, що стосуються економічно-соціального стану. Однак, коли
знаходимо цю людину і стосунки стають
офіційними, розлучення здається
досить рідкісним вибором, оскільки статистика щодо розлучень
показує нам, що, хоча зараз румуни
важко одружуються, вони розлучаються
ще важче. Адріан Негреску: «Якщо
в 1990 році було зареєстровано 32.000 розлучень, то в 2018 році їх було ще
менше, близько 30.000. Це не суттєве зниження, але вказує на додатковий рівень подорослішання.
Ми приділяємо більше уваги відносинам, які ми вже маємо, та способам управління
проблемами. Ми навчилися чи навчаємося зберігати міцні стосунки. Це означає приділяти
більше уваги партнеру та його очікуванням, і це означає навчитися будувати щось
разом. Цікавим є вік, в якому румуни розлучаються. У 2018 році середній вік розірвання
шлюбів чоловіками був 43 роки, а жінками – 39 років. Отже, у повному дорослому
віці. Що стосується чоловіків, то цей вік дещо збігається з так званою кризою
між 40 і 50 роками. У жінок є інші міркування, на мою думку. Для них важливими є
задоволення або невдоволення, пов’язані з самими відносинами. В цілому жінки
набагато уважніші до питань, яких чоловіки не помічають. Це не випадковий вік -
39 років. Це вік, коли багато жінок досягли економічної незалежності, і їхні
очікування від життя можуть відрізнятися від очікувань чоловіків, за яких вони
вийшли заміж.»
На рівні Європейського Союзу, Румунія, де рівень розлучень
становить 1,5 ‰,займає середнє місце в
рейтингу, де чемпіонками є Латвія та Литва (3,1‰) та Данія (3,0‰). Найнижчі
показники розлучень на європейському рівні зареєстровані на Мальті (0,8 ‰) та
Греції (1,0 ‰).