Сімейне насильство
Сімейне насильство, що робить життя нестерпним, дуже важко опитасти навіть свідками або терапевтами, які займаються реабілітацією жертв.
Christine Leșcu, 17.08.2016, 10:09
Сімейне насильство, що робить життя нестерпним, дуже важко описати навіть свідками або терапевтами, які займаються реабілітацією жертв. Насильство в сім’ї це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина та завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю.
Основу законодавства Румунії у сфері запобігання сімейному насильству, разом з Конституцією, становить Закон 217 від 2003 року Цивільного кодексу. Вищеназваний Закон визначає правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з його попередження. Цей Закон був необхідним в країні, де, за даними Агентства Європейського Союзу з фундаментальних прав людини (European Union Fundamental Rights Agencу), одна з чотирьох жінок у Румунії постраждала від фізичного або сексуального насильства з боку свого партнера у 2015 році.70% з них не повідомили про це у поліцію.
Деякі з причин містяться навіть в законодавстві, через недоліки Закону 217 від 2003 року, так як відмічає Андрея Брага, голова Центру Filia, неурядової організації, яка бореться з гендерною нерівністю: З 2012 року цей закон зазнав змін, був введений захисний припис, спеціальний інструмент щодо захисту жертви насильства в сім’ї. Закон передбачає і надання послуг жертвам сімейного насильства, а також надання необхідної грошової допомоги. Але багато разів ці суми не є передбачені в місцевих бюджетах, а у 13 повітах не має жодного центру притулку для жертв домашнього насильства. До речі, і захисний припис, який був введений у 2012 році, не забезпечує негайний захист. Мережа по боротьбі з сімейним насильством, тобто 24 неурядових організацій, до якої належить і наша організація, провела моніторинг щодо впровадження цього припису від 2012 року. Дані показують, що в середньому триває майже 33 днів поки видається цей захисний припис з дати подачі заявки.
У минулому році, було зареєстровано 150 тисяч дзвінків до служби 112 про сімейне насильство, але були видані лише тисячу захисних приписів. Крім того, судовим розглядам, за якими закон повинен захистити жертву або покарати агресора, перешкоджає бюрократія, з якою бореться теж жертва. Наприклад, у разі порушення справи, всі докази повинна принести теж жертва. До цього додається іноді ставлення громади, але і стриманість влади щодо видання захисного припису через різні причини. Адрея Брага подає інші деталі: Жертву часто звинувачують близькі особи або родина стверджуючи наступне: Напевно те щось зробила, бо не бив тебе даремно?. Навіть ставлення органів влади часто є ворожим. Були випадки, коли жертви відмовилися від своїх скарг і через зауваження деяких поліцейських. Існують такі коментарі як: Що робимо з правом агресора на власність? Як виселити агресора із власного помешкання? Але мова не йде про порушення права власності, а про право жертви на захист. Тепер, протягом 33 днів, скільки триває видання захисного припису, жінка-жертва продовжує жити із своїм агресором або їде до родичів та приятелів та далі залишається в контакті з агресором, який може взяти зв’язок з нею, щоб загрожувати або навпаки, дуже добре поводитися з нею. Таким чином, іноді жертви знеохочені подати у суд на агресора.
Незважаючи на те, чи звертаються до судових органів чи ні, багато жінок-жертв сімейного насильства шукають підтримки з боку благодійних організацій, таких як Асоціація ANAIS. Тут жертви можуть отримати безоплатну правову допомогу для підготовки досьє, щоб подати в суд на агресора, але зокрема отримувати психологічну індивідуальну або колективну допомогу. Але навіть в цьому безпечному середовищі, загоєння внутрішніх ран триває дуже багато часу, психологічне насильство має найгірші наслідки для жінок. Міхаєла Мангу голова Асоціація ANAIS: Багато з жінок-жертв мають напади паніки, тому що більше часу проводять біля агресора. Вони доходять до того, що бояться рухатися або зробити якісь жест, щоб не спровокувати агресора. Проживаючи стільки часу в напрузі та страху, після того, як вони визволяються, вони залишаються зі звичкою думати, що щось погане може статися. З самого початку найбільше знижується самооцінка. Агресор весь час стверджує, що жінка дурна, що нічого не вміє робити, що не є в змозі вирішувати різні проблеми. Якщо це повторюється щодня, призводить до зниження самооцінки, а найчастіше жінка продовжує жити в ситуації насильства.
В кінці лютого Парламент Румунії ратифікував Конвенцію Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством по відношенню до жінок та сімейним насильством, документ відомий під назвою Стамбульська конвенція. Про її основні положення розповість Андрея Брага, голова Центру Filia: Необхідно видати захисний припис протягом 24 годин. Стамбульська конвенція називає його екстреним захисним приписом та, у окремих випадках, влада видає його відразу після насильницького випадку. У Конвенції визнається той факт, що більшість жертв домашнього насильства є жінки та відмічається, що насильство по відношенню до жінок є результатом історичних нерівноправних відносин між жінками і чоловіками. Ратифікація цієї Конвенції припускає і попередження насильства. Я сподіваюся, що будуть введені в навчальні програмі курси з питань гендерної рівності, поваги між партнерами, вирішення конфліктів шляхом уникнення насильства, визнання насильства по відношенню до жінок.
У наступний період, Румунія повинна гармонізувати своє законодавство з положеннями Конвенції Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством по відношенню до жінок та сімейним насильством.
