Стан середньої освіти в Румунії
Румунська середня освіта зазнала в останні 20 років чимало змін. Однак їх ефективність виявилася вельми невелика, зокрема у світлі поганих результатів, отриманих на минулорічних іспитах на Загальний Сертифікат про Середню Освіту.
Ana-Maria Cononovici, 06.03.2013, 02:21
Румунська середня освіта зазнала в останні 20 років чимало змін. Однак їх ефективність виявилася вельми невелика, зокрема у світлі поганих результатів, отриманих на минулорічних іспитах на Загальний Сертифікат про Середню Освіту. Торік з першого разу склали іспит менше 50% учнів, значно менший відсоток у порівнянні з попередніми роками. Результати іспитів демонструють як недостатній рівень підготовки учнів, так і проблеми системи освіти.
У Румунії, менше 1% шкіл є приватними. Перші приватні школи були створені в 1995 році, тому не можемо казати, що вони можуть сприяти створенню реальної конкуренції з державною системою. Основні проблеми державної освіти мають матеріальний характер, зокрема брак класів, слабо оснащені школи або невідповідність санітарно-гігієнічних вимог у школах, особливо в сільській місцевості. Однак не меншою проблемою є людський фактор: низькі зарплати вчителів роблять систему непривабливою.
На перший погляд румунська середня освіта повністю відповідає потребам учнів з точки зору шкільної програми. Це стосується як спілкування рідною мовою, навіть якщо йдеться про мову нацменшини, так і оволодіння учнями нових навичок, як наприклад використання компютера.
І на міжнародному плані рейтинг освіти Румунії падає. Принаймні це випливає із результатів тестування в рамках Міжнародної програми оцінювання знань і вмінь учнів (PISA), запровадженої Організацією економічного співробітництва та розвитку у 1997 році. Тестування проходять 15-річні учні з певної кількості країн. Кожен цикл дослідження PISA проводиться за трьома напрямками: у галузі читання — “грамотність читання”, математики — “Математична грамотність”, та природничих наук — “природнича грамотність”. Хоча й оспорюються, результати тестування PISA знову піднімають питання якості румунської освіти.
Міністр освіти Румунії Ремус Прікопіє б’є тривогу: “Я думаю, що якщо ми не поставимо собі запитання, що робимо, чому робимо і яким є наш підхід до проблем освіти, у нас не буде жодних шансів отримати позитивний результат. Звичайно поділ країн за результатами тестування PISA не порівняти з рейтингом 500 найкращих ВНЗ, що складається Інститутом вищої освіти Шанхайського Джіао Тонг університету. PISA є набагато простішою програмою. Якщо учень не може зрозуміти текст або розв’язати задачу з математики у певному віці, бо саме в цьому суть PISA, це означає серйозні проблеми. Хтось може сказати, так, але він, хоча і не в змозі прочитати текст і передати основний зміст тексту, добре поводить себе на уроках, володіє навичками роботи на компютері або щось інше. Програму PISA, попри деякі критики, можна розглядати принаймні як один з показників якості освітнього процесу в усіх країнах, в тому числі в Румунії. І тоді ми знаємо, що ситуацію треба покращувати.”
Попри бажання добиватися змін Ремус Прікопіє наголосив на необхідності більш ретельного аналізу: “Я не буду нічого змінювати відразу. Коли говоримо про якість, ми повинні знати, що означає якість на думку вчителя. Треба виходити з того, що ми маємо зараз в дійсності. Даремно я говоритиму про освітню політику, якщо цей термін не використовується вчителем. Є сотні тисяч вчителів в системі. Тому ми повинні бути стурбовані не тільки тим, що відбувається в класі, а й створенням якісних цінностей. Я пропоную створити комплексну політику, в рамках якої, коли мова заходитиме про якість освіти, всі розуміли, що за цим стоїть вчитель. Якість викладання залежить передусім від вчителя і лише потім від оснащених лабораторії, мікроавтобусів, які, звичайно, теж дуже важливі. Але якість освіти має в основі перш за все професійну підготовку вчителя. Це включає й рівень заробітної плати, тобто обсяг інвестиції в учителя.”
Пильний спостерігач румунської системи освіти упродовж шістдесяти років, академік Соломон Маркус говорить про інші мінуси освіти. Крім необхідності виявлення проблем структурування підручників і шкільних програм, або відносин вчитель – учень схоже не всі правильно розуміють мету освіти: “Я думаю, що мета освіти невідповідно сформульована. З усього, що я читав, випливає, що освіта означає засвоєння знань і когнітивних навичок. Я не кажу, що це не так, але думаю, що не в цьому полягає суть. Я би замінив це визначення на інше: формування навичок розуміння, пропоную замінити знання розумінням. Навички розуміння і поведінки як у стандартних ситуаціях, так і в нових ситуаціях. Ключовим словом є розуміння, а не знання. Я думаю, що ми повинні виходити з потреб та прав дітей, підлітків і молодих людей. Тому що ми звертаємо увагу на базові потреби дитини розуміти. Йому потрібно корелювати зусилля і винагороди. Дитина має право робити помилки і не бути за це покараним. Має також право гратися. Ми забуваємо про гру навчання і творчого навчання з правом на помилку.”
Школи можуть бути нові або відремонтовані, класи можуть бути пофарбовані, а підручники можуть бути перевидані, але передусім треба вжити негайних заходів для стимулювання інтересу учнів до навчання та наголошенні на його корисності, аби зробити цей варіант природним бажанням знати.
