Румунська освіта і міжнародне тестування
Наприкінці минулого року, за допомогою Міжнародної програми оцінки освітніх досягнень учнів (PISA), румунське суспільство мало можливість порівняти рівень знань румунської молоді з рівнем учнів з інших 64 країн. Результати не були підбадьорливими.
Christine Leșcu, 05.02.2014, 02:45
Наприкінці минулого року, за допомогою Міжнародної програми оцінки освітніх досягнень учнів (PISA), румунське суспільство мало можливість порівняти рівень підготовки румунської молоді з рівнем учнів з інших 64 країн світу. Міжнародна програма оцінки знань школярів здійснюється з 2000 року раз на три роки, для визначення рівня підготовки 15-річних учнів у трьох ключових областях – математика, читання і науки. У 2012 році в дослідженні взяли участь всі 34 країни Організації економічного співробітництва та розвитку і 31 країна-партнер, представляючи більше 80% світової економіки.
Для румунів, результати не були підбадьорливими ні для влади, ні для пересічних громадян. 40 % учнів виявилися слабкими і тільки 3,2% школярів показали високий рівень знань. Румунія посіла 45 місце з 65 країн учасниць у тестуванні. На запитання як він дивиться на ці результати, міністр освіти Ремус Прікопіє відповів: «Якщо ви хочете отримати просту відповідь, то я вам скажу, що це слабкі результати. Якщо ви хочете більш складну відповідь, тоді можна побачити, що ми продовжуємо залишатися нижче середніх показників в ЄС і, що велика кількість дітей, після 8 років навчання не відповідає певним вимогам в сферах математики, наук і читання на середньому рівні. Одночасно, якщо бути обєктивними, слід визнати, що є невеликий прогрес в порівнянні з попереднім тестуванням – Румунія піднялася на 4 сходинки в загальному списку. І це обнадійлива ознака.»
Такі слабкі результати міністр пояснює способом оцінки учнів в румунській системі освіти, а також методом викладання. Ремус Прікопіє: «Є два можливих пояснення. У першу чергу, в класі не робиться те, що має робитися. Друге пояснення повязано з методологією оцінки знань. Дуже легко критикувати методологію, коли у дійсності в класі не робиться все, що потрібно. Ми не перевіряємо рівень засвоєння знань, а коли це робимо, робимо поверхово. Є школи, де учень отримує оцінку 9 із 10, хоча його реальний рівень відповідає шістці. Батьки і учні, з огляду на оцінки в щоденниках, переконані в отримані хороших результатів, а потім виявляють на іспиті, що це не так. Тому, починаючи з цього року, ми застосовуємо положення, які вже були в Законі про освіту і за допомогою яких проводяться оцінки знань в другому, четвертому та шостому класах, щоб заздалегідь знати реальний прогрес у класі. Таким чином вчитель може вчасно втрутитися і виправити ситуацію.»
Тому в майбутньому планується запровадити для румунських учнів тести, схожі на тести PISA, тобто з кількох предметів, а до цього румунські учні поки ще не звикли. Більше того, навчальна програма теж буде змінена, а процес внесення змін вже почався. Про нинішню програму, яка теж вважається відповідальною за слабкі результати учнів розповів експерт в галузі освіти румунського Центру європейських політик Чіпріан Чуку: «Наша програма не актуалізована. Вона відстала, хоча були витрачені значні європейські кошти на її зміну. Наука розвивається в усіх областях. Нормальний цикл для зміни програми – це раз на два покоління, приблизно раз на 8 років. Остання зміна програми, що мала на увазі не стільки зміст, скільки мету, була здійснена наприкінці 90-их років – початку 2000-их. Зміна була лише частковою, бо тоді говорилося про інше, про більш глибоку зміну пізніше. Але цього так і не сталося.»
Інший важливий аспект, виявлений тестуванням PISA, стосується мотивації. Рівень мотивації румунських учнів є найнижчим зі всіх країн учасниць. Тому постає зрозуміле запитання: чи не слід шукати пояснення відсутності мотивації в учнів поза системою освіти. Ось що думає з цього приводу міністр освіти Ремус Прікопіє: «Мотивація учнів до навчання здобувається не тільки на уроках у класі, а упродовж усієї нашої щоденної діяльності. Багато дітей відмовляються йти до школи, оскільки, не бачать в цьому сенс. У тому що стосується вчителів, дійсно існує співвідношення між досягненнями в освіті і рівнем поваги до вчителів, що включає і зарплати. Недостатньо мати мотивуючу зарплату, в школі має бути створена і відповідна атмосфера.»
Чипріан Чуку вважає, що відсутність мотивації учнів є результатом відсутності мотивації вчителів, що, в свою чергу, не може бути пояснено без аналізу недоліків системи в цілому:
«Навчання тісно повязане з мотивацією, що у дітей приходить ззовні. Їх зацікавленість повинна бути стимульована вчителями. З іншого боку, мотивація відсутня і у вчителів. Статус вчителя сьогодні інший, ніж раніше. Професія вчителя вже не така популярна. Найкращі випускники не обирають цю професію. Вони емігрують або працюють в інших областях суспільно-приватної системи. Систему освіти вже не обирають кращі випускники. Це явище характерно не тільки для Румунії, а й для інших європейських країн.»
Таким чином відчувається гостра потреба як з перспективи влади, так і громадянського суспільства, в здійсненні радикальних змін. Вони мають докорінно змінити систему, для того, щоб викладання і здобуття знань знову набули колишній престиж.
