Ризики та небезпеки Інтернету
Інтернет, віртуальний простір з великим потенціалом для спілкування та поширення знань, таїть, водночас, чимало небезпек, добре прихованих за різними умовами використання сайтів...
Christine Leșcu, 05.08.2015, 10:03
Інтернет, віртуальний простір з великим потенціалом для спілкування та поширення знань, таїть, водночас, чимало небезпек, добре прихованих за різними умовами використання сайтів. Кібермоббінг (навмисні образи, погрози, дифамації), секстінг (пересилання особистих фотографій та повідомлень інтимного змісту) або грумінг (розбещення дітей через Інтернет) є новими словами, які стали все частіше вживати батьки і діти, на тлі все більш вільного доступу неповнолітніх до Інтернету. В останні 5 років середній вік дітей, які отримують вільний доступ до Інтернет-ресурсів знизився з 10 років у 2010 році до 8 років зараз.
Як адаптувалися батьки і вчителі до цієї реальності й, особливо, як вони захищають дітей від Інтернет-небезпек? На ці та інші запитання спробувала дати відповіді організація «Врятуйте дітей» в рамках «Національного дослідження використання Інтернету в сім’ї» з тим щоб розробити «Посібник з безпечного використання Інтернету». За даними досліджень, 90% дітей є активними в соціальних мережах, зокрема в мережі Facebook. Водночас є багато випадків, коли один користувач має сторінку в кількох різних мережах.
Про те, що роблять там діти розповідає координатор дослідження про використання Інтернету Чіпріан Гредінару. «Досліджуючи параметри конфіденційності профілю, ми констатували зниження кількості закритих профілів приблизно на 10% у порівнянні з 2013 роком. Дівчата, як правило, використовують переважно закриті профілі, порівняно з хлопцями, а діти в сільських районах, як правило, використовують відриті або частково закриті профілі. Що вони оприлюднюють на своїх профілях? Фотографії, імя та прізвище, реальний вік, назву школи. 16% дітей стверджують, що опублікували домашню адресу, а 10% – номер телефону. Переважна більшість стверджує, що використовує Інтернет у пошуку нових друзів.»
55% дітей кажуть, що додали до свого списку друзів незнайомців, а 10% – що надали особисту інформацію незнайомим людям. Разом з цими незнайомцями, часто виникають неприємні і навіть небезпечні ситуації. 47% дітей говорять, що вони мали розмови з незнайомими людьми в Інтернеті, із них більше половини зустрілися з цими людьми в дійсності. У багатьох випадках, зустріч була проблемною, а більшість дітей відмовляються говорити, що їм не сподобалося. Ті, хто говорить про це, розповідають про мовне і фізичне насильство. До речі, агресія, будь то мовна або візуальна, зустрічається в Інтернеті все частіше.
Чіпріан Гредінару: «33% кажуть, що протягом останнього року бачили зображення сексуального характеру, в основному в Інтернеті. Більше того, 22% з них говорять, що отримували або читали у різних контекстах, повідомлення сексуального змісту, так званий секстінг. Половина з них стверджують, що отримували особисті повідомлення або фото сексуального змісту, а 8% сказали, що їх просили розповісти про статеві зносини. Тільки невелика частина сказала, що в них просили відеоролік або фотографію своїх інтимних частин тіла. На запитання чи вони самі надіслали повідомлення такого змісту, звісно, відсоток тих, хто зізнається в цьому значно менший, тільки 5%.»
Але яким чином ці діти перебувають під наглядом своїх батьків? Більше половини батьків кажуть, що вони дозволяють дітям час від часу користуватися службою миттєвих повідомлень і завантажити музику чи фільм. 65% – дозволяють дітям створити профіль у соціальній мережі, а 8% з них дозволяють неповнолітнім публікувати особисті дані. Ось що каже Чіпріан Гредінару про рівень обізнаності про ризики, на які наражаються діти в Інтернеті. «На запитання про ризики, з якими діти стикаються в Інтернеті, 41% батьків кажуть, що діти бачили матеріали, які містять зображення насильства, 15% – що син або дочка зустрілися з особою, з якою познайомився/познайомилася в Інтернеті, 13% – що син або дочка побачили зображення сексуального характеру, а 10% – що їх діти отримали повідомлення сексуального змісту. Порівнюючи ці дані з даними, отриманими від дітей, ми констатували, що батьки лише частково знають про те, що в дійсності роблять їх діти в Інтернеті. На запитання, що вони використовують для спостереження за діяльністю дітей в мережі Інтернет, багато відповідають: «антивірус». Вони не знають про існування програмних забезпечень для батьківського контролю, не вміють блокувати доступ до певних веб-сайтів. Лише третина батьків знає, що є така можливість.»
Не тільки вміння використовувати комп’ютер є проблемою багатьох батьків, а й неправильне спілкування з дітьми, стверджує Адіна Кодреш, представниця Національної служби захисту дітей та усиновлення. «Справжнім викликом є те, що ми не вміємо бути батьками цих дітей, від яких ми відстаємо. Я думаю, що ми, як батьки, недостатньо підготовлені. Багато хто говорить про виховання батьків, але мало хто знає, що це означає. Йдеться про стан занедбаності. Якщо ви скажете одному батькові, що він занедбав свою дитину, він заперечить це, стверджуючи, що дає дитині гроші, їжу, все… Але замало батьків проводять з дитиною хоча б одну годину якісного часу. А занедбанням можна назвати й той стан речей, коли батько, можливо, мимоволі, вважає, що дитина перебуває в безпеці, коли вона проводить час за комп’ютером чи смартфоном, в Інтернеті.»
Щоб заповнити цю прогалину в освіті батьків і дітей, зокрема що стосуються поведінки в Інтернеті, фонд «Врятуйте дітей» у партнерстві з Міністерством освіти розробив «Путівник безпечного використання Інтернету». Майбутня навчальна програма з викладання інформатики в початкових і середніх школах міститиме й деякі поради з цього путівника, запевняють представники міністерства. Таким чином, діти навчаться як скористатися перевагами Інтернету, не впадаючи в різні пастки.
