Психологія румунів у посткомуністичний період
У 2005 році у американському журналі Science (Наука) з'являється порівняльне дослідження проведене в 49 культурах світу, присвячене відмінності між тим, як народи сприймають себе і тим, якими вони є насправді.
Christine Leșcu, 22.04.2015, 10:49
У 2005 році у американському журналі “Science” (“Наука”) зявляється порівняльне дослідження проведене в 49 культурах світу, присвячене відмінності між тим, як народи сприймають себе і тим, якими вони є насправді. Румуни не були включені до цього дослідження, і це спричинило дослідників Відділення психотерапії та психології Клузького університету “Бабеш-Бойой” ініціювати власне дослідження.
Протягом 10 років проводились широмаштабні дослідження, які застосовували методологію, використовувану й в американському дослідженні, включаючи місцеві аналізи та спеціальні дослідницькі методи. Результат був опублікований цього року та показує загальний психологічний портрет румунів, метою якого є, підтвердити або спростувати, по мірі необхідності, два давні аналізи: “З психології румунського народу” Думітру Дрегіческу, опублікований в 1907 році, та “Психологія румунського народу” Костянтина Редулеску Мотру, написаний та опублікований в 1937 році.
Висновки відомих вчених, здається що у великій мірі були підтвердженні останніми дослідженнями, але багато з них будучи розвинуті та нюансовані. Цікавими та дивовижними є відмінності між так званим “поверхневим портретом” та “глибинним портретом” румунів. Перший включає в себе нинішні мислення і поведінку, а другий потенційні риси, які можуть проявлятися в окремих умовах. Викладач Данієль Давід Клузького університету “Бабеш-Бойой” пояснює ці відмінності: “З точки зору “глибинного психологічного портрету”, що відноситься до нашого потенціалу з точки зору когнітивної здібності , творчості, стилю навчання, емоційного інтелекту, ми дізналися, що румуни не відрізняються від інших народів сучасної Європи, Але якщо ми подивимося на “поверхневий портрет” — якими є ефективно — ми констатуємо, що не використовуємо максимально наш потенціал. Наприклад, порівнюючи різні результати тестування навчальних досягнень румунських учнів, то вони є поганими. Крім того, якщо ми беремо до уваги результати у галузі інновації, констатуємо, що інноваційні показники не є високими, хоча потенціал румунів у цьому сенсі порівнюється з потенціалом американців або англійців. Існує дуже велика розбіжність між тим, що ми могли б зробити і те, що ми робимо.”
Недовіра є іншою характерною рисою румунів, яка найбільше підкреслює відмінності між нами та іншими народами. Професор Данієль Давід уточнює: “Головною проблемою є недовіра у людей, яка у румунів є на дуже високому рівні. Ми аналізували це питання в іншому дослідженні, що завершиться найближчим часом. У відповідному дослідженні ми проаналізували “соціальну дистанцію” в 53 культурах світу, порівняючи, наприклад, румунів з американцями та англійцями. Американець та британець приймає незнайомця в особистий простір без того, щоб пізнавав його, з самого початку сприймає його як приятеля, та довіряє йому. У порівнянні з ними, румуни коли зустрічають незнайомця, спочатку сприймають -відносять його до соціального простору. Він повинен завоювати довіру, щоб війти до особистого простору румуна.”
До речі, того, особистий або сімейний простір є фундаментальним для румунів. Тому їх не дуже цікавлять такі поняття, як “загальне благо”, здається, їм характерний егоїстичний індивідуалізм, який, за словами професора Данієля Давіда, відрізняється від індивідуалізму, на підставі якого була побудована сучасна західна цивілізація: “Індивідуалізм стосується того факту, що автономні індивіди добровільно солідаризуються, утворюючи щедрі та сильні громади. Індивідуалізм не означає егоїзм. Ця концепція специфічна країнам Євросоюзу, за винятком Португалії, Греції, Болгарії та Румунії. Індивідуалізм румунів, так як зауважував Редулеску-Мотру, не те саме як західний індивідуалізм, це егоїстичний індивідуалізм, що не допомагає нам солідаризуватися, не допомагає нам довіряти один одному і, тому не можемо створювати сильні громади. Довіра існує лише між членами родини. Щоб друзі ввійшли до нашого простору, вони повинні пройти тест довіри. Для нас сімя є елементом безпеки та захисту.”
У цих умовах, де знаходиться в цьому психологічному портреті, гостинність”, один з найулюбленіших стереотипів, яким румуни називають себе? Ми вважаємо себе доброзичливими, гостинними, але в той же час теж ми визнаємо, що ми не є довірливими. Як можна пояснити ці протиріччя? Відповідає теж Данієль Давід: “Питання “гостинності” є більш складним. Ми повинні робити різницю між тим, як ми сприймаємо себе і тим якими ми є насправді. Румуни, як й інші народи, мають стереотип самомилування. Що це означає? Вони вважають себе теплими і компетентними людьми. Але я повторяю: всі народи думають так. Ми вважаємо себе скоріше дружніми, ніж довірливими. Те саме має місце у випадку компетентності. Це поняття має дві складові: дисципліна та ефективність. У випадку румунів, ми вважаємо себе ефективними, але менш дисциплінованими. “
Для вимірювання рівня професійної компетентності румунів, треба бачити, як вони відносяться до праці. І у цьому випадку виникають відмінності між “поверхневим портретом” та “глибинним портретом”: “Праця для румунів, здається, що є засобом соціальної емансипації. Якщо робота приносить румунам необхідний дохід, щоб швидко піднятися по соціальних сходах, щоб домогтися успіху, тоді румуни дуже наполегливі і дуже працьовиті. І навпаки, якщо дохід є дуже низьким і не допомагає ім прогресувати, вони працюють за принципом “як платять — так і працюю”.
Іншими словами, глибинний психологічний портрет народу зі всім своїм потенціалом може вийти до світла, лише якщо соціальні установи створюють умови для цього.
