Про ідентичність та національну культуру в cторіччя Великого Об’єднання
У рік, коли відзначається сторіччя Великого Об'єднання 1 грудня 1918 року, але й Європейський рік спадщини, барометр культурного споживання, природно, спрямований на сприйняття румунами ідентичності та спадщини, а також поточних культурних практик.
Christine Leșcu, 30.05.2018, 01:46
У рік, коли відзначається сторіччя Великого Об’єднання 1 грудня 1918 року, але й Європейський рік спадщини, барометр культурного споживання, природно, спрямований на сприйняття румунами ідентичності та спадщини, а також поточних культурних практик. Проведений, як і в попередні роки, Національним інститутом дослідження та культурного формування, дослідження надає, можливо, сюрпризи тим, хто ставив ставку на краще знання щодо значення сторіччя Великого Об’єднання, вважає Кармен Кроїтору, менеджер Інституту: Цифри, що стосуються сприйняття населенням двох подій, не відповідають очікуванням. Той факт, що більше половини румунів не знали багато про Велике Об’єднання не дивує, але показує рівень непідготовленості. Для нас очевидно, що ці цифри є певним наслідком, тому ми ніколи не будемо звинувачувати румунів, котрі не читають, тих, хто не знає своїх свят або тих, що культурно дезорієнтовані. Для нас зрозуміло, що відсутність концептуального та стратегічного напрямку не може перетворитися на позитивні тенденції.
Проводячи опитування щодо цьогорічного культурного барометру, дослідники записали, спонтанні відповіді на запитання «Що перше спадає на думку, коли ви чуєте синтагму Сторіччя Великого Об’єднання?» 47% респондентів відповіли не знаю», 8% вирішили не відповідати, і 45% висловили різні думки серед яких найбільше стосувались моменту об’єднання Трансільванії з Румунією 1 грудня 1918 року. Отже, «немає дуже чітко окресленої думки в суспільній свідомості про те, що означає відзначення цієї події, підсумовують автори цього дослідження. У цих умовах, яка роль сторіччя, як символа, в тому, як люди будують свою ідентичність місцеву або національну? Відповідає нам, директор Національного Інституту дослідження і культурного формування Анда Бекуц -Марінеску: В цьому контексті Сторіччя має значення, якщо воно пов’язане зі святкуванням подій, що мають відгук у певній громаді. Наприклад, пам’ятники героїв, що загинули у війні в різних місцях. Це своєрідний пам’ятник -спадщина досить поширений по всій країні. Зокрема, коли з нагоди Сторіччя відбуваються події, пов’язані з цим пам’ятником, а місцеві громади можуть більше резонувати. Може йти мова про особливу подією, тому що в деяких випадках ці події поміщаються першим серед переваг. Може йти мова також про вшанування пам’яті героїв взагалі.
Важливість місцевих громад є ще одним сюрпризом барометра культурного споживання в цьому році: 65% румунів ідентифікуються, в першу чергу, через приналежність до села чи міста, в якому вони живуть. Посилання на країну, в якій вони живуть, є еталоном для самосвідомості, по-третє. І це приємний сюрприз, на думку антрополога Вінтіле Мігеїлеску: Цікавим у цьому випадку було самовизначення: хто, ти у першу чергу: румун, олтян (Олтенія-провінція на півдні Румунії), або селян? Більшість відповідей такі: я людина місця. Люди називають себе і європейцями – 6% – 7% – чого не було у попередніх дослідженнях. Але для мене це відродження місця є дуже важливим. Це переоцінка місцевого чинника та місцевих особливостей. Це добре.
За цих обставин очікується, що місцева матеріальна спадщина буде для румунів пріоритетом. І це так: 82% опитаних вважають, що культурна спадщина важлива для них особисто, а 78% вважають, що це важливо для місцевої громади. Проте лише 31% респондентів на національному рівні заявили, що відвідали культурно-історичний об’єкт один раз на рік. І на запитання, хто, власне, є відвідувачами об’єктів нерухомої спадщини, культурний барометр відповідає за допомогою схематичного профілю: середній відвідувач – жінка, у віці 50-64 роки, з середнім рівнем освіти та доходом, що перевищує середній рівень.
Але найбільш очевидні протиріччя виникають через сприйняття нематеріальної спадщини, тобто про народні традиції. 90% румунів вважають, що традиції і звичаї займають важливе місце в румунському суспільстві, 82% вважають, що повага до них допомагає будувати краще майбутнє для своєї громади, але 50% також вважають, що вони перешкоджають розвитку суспільства. Це боротьба між старим і новим, між необхідністю збереження і модернізацією вважає Anda-Бекуц- Марінеску, а Вінтіле Міхейлеску додав: Такою є насправді реальність. Ми поважаємо традиції, але здається, що модернізація взяла верх. Що абсолютно природно. Не варто очікувати, що якщо ви підете в село і захочете відновити місцеві традиції, всі будуть проявляти ентузіазм. Люди будуть ввічливими, але вони будуть воркотіти, і не будуть робити нічого в цьому напрямку. Культ модернізації та традицій суперечать один одному. З часом, в майбутньому, вони можуть зблизитися. Але ми повинні усвідомлювати передумови, що підтримуються даними в цьому барометрі.
Крім того, політика в галузі культури, а також громадські стратегії комунікації повинні враховувати цей загальний портрет румунів у сто років від Великого Об’єднання .
