Політична карикатура в Інтернеті
На тлі економічної кризи та зникнення багатьох щоденників, скоротилося число карикатур, які в гумористичній або сатиричній формі зображують окремі події.
Christine Leșcu, 23.04.2014, 16:46
На тлі економічної кризи та зникнення багатьох щоденників, скоротилося число карикатур, які в гумористичній або сатиричній формі зображують окремі події. Карикатура, особливо політична, була традиційною в історії румунської преси, але сьогодні інтерес до неї скоротився не тільки серед публіки, а й серед художників.
Начебто для того, щоб спростувати ці твердження, але й для того щоб ще раз виявити силу Інтернету та віртуальної реальності, зявився “Заєць-буркотун”. Віртуальна тварина, біла, невелика за розміром, з байдужим виразом обличчя, яка коментує зокрема зовнішньополітичні новини у Фейсбуці, але й на власній вебсторінці: mizantrop.info. Його батьками є Меделіна і Адріан Рейляну, які спільно вигадують, як малюнки, так і соковиті зауваження гризуна. Його біографію представить Адріан Рейляну: ”Народився він приблизно три роки тому, в блозі, а між часом придбав і цілу фігуру. З самого початку він був своєрідним збирачем новин упродовж тижня. За його допомогою, ми записували, що сталося протягом тижня, щоби знати про що поговорити в суботу на зустрічі з друзями. Він народився в онлайні, виріс у Фейсбуці та створений він з пікселів. Мій улюблений герой – кіт з “Майстра і Маргарети”, величезний чорний кіт, який ходив на задніх лапах і висміював всіх підряд. Але, щоб не використовувати той же персонаж, я створив зайця, який теж ходить на задніх лапках і висміює всіх.”
Чому буркотун і чому іронічний ? “Може, тому що, ми самі такі”, стверджують в один голос його творці. Однак, на запитання чому заєць-буркотун вирішив “народитися” і виражатися особливо у віртуальному просторі, замість друкованих ЗМІ, відповідь ясна і абсолютно не іронічна: “Тому що це найактивніше і живе середовище”. В Інтернеті заєць-буркотун коментує головним чином зовнішньополітичні новини, але не тільки — ствердив Адріан Реіляну, який додав: “Зовнішня політика, якщо маємо на увазі момент, коли “заєць-буркотун” почав користуватися успіхом у Фейсбуці, означала швидше європейська політика. Це був момент винекнення грецької кризи, а те, що там відбувалося стосувалося і нас. Але не йде мова лише про зовнішню політику. Ми є членом Євросюзу і все, що відбувається у середині має прямий зв’язок з нами. На мою думку неправильно відношуватися до подій в Європі, як до зовнішньої політики.”
Поступово, заєць-буркотун став знаменитим в інтернеті, настільки знаменитим, що зявився і в класичному форматі. У січні цього року, видавництво Хуманітас випустило книгу під заголовком “Заєць-буркотун. Breaking The News. Малий атлас дійсності”, а починаючи з минулим роком його саркастичні зауваження почали зявлятися і на сторінках журналу “Лише газета”. Про це співробітництво розповідає редактор журналу Габріел Добре: “Ми намагаємося включати, якомога більше ілюстрацій на сторінках нашого журналу. Коли заєць зявився в інтернеті, нас дуже обрадувала їх ідея, тому що, хоча у нас в редакції є свої ілюстратори, карикатура в супроводі соціального коментаря у нас зустрічається дуже рідко. Мені важко навести приклад карикатури, яка б коментувала свіжі і цікаві події. Мені здається, що унікальність зайця полягає саме якщо враховувати все це. “
Все ж таки, у Румунії зявляються політичні карикатури, наприклад карикатури Дана Пержовского в “Журналі 22″ або Іона Барбу в різних публікаціях, але в художньому середовищі карикатура не дуже користується успіхом. Натомість, заєць-буркотун користується інтересом більше 8000 людей у Фейсбуці, яким в середньому понад 25 років та які завершили вищу освіту, зокрема жінки. Враховуючи його популярність, Адріан Рейляну констатував, що існує все ж таки певна публіка, яка цікавиться зовнішньою політикою та доречними коментарями: “З одного боку ми хочемо пробудити інтерес людей до зовнішніх подій. Ми дізналися, що навколо нас велика кількість добре поінформованих людей, які знаходяться в прямому контакті із всесвітом. Люди цікавляться, хочуть знати, вони зрозуміли, що ми живемо в “глобальному селі”. Нерідко ми з подивом констатуємо, що люди, які коментують на форумі краще інформовані, ніж ми самі. Ми не журналісти. У нас свої професії в інших галузях.”
Отже, румуни проявляють інтерес до політичної карикатури, а інтернет здається здатний відновити цю галузь. Як в багатьох інших ситуаціях, Інтернет перейняв різні елементи, які раніше здавалось, що належать виколючно друкованим ЗМІ.
