Пандемія COVID 19 та гендерне насильство
З початку пандемії та впровадження перших обмежень вільного пересування, навесні минулого року, спостерігається поширення домашнього насильства по всьому світу.
Christine Leșcu, 20.01.2021, 08:06
З початку пандемії та впровадження
перших заходів з обмеженння вільного пересування, навесні минулого року, спостерігається поширення домашнього насильства
по всьому світу. Держави-члени ЄС, в тому числі Румунія, не були
винятком, а жінки зазнали навіть більших труднощів, ніж
зазвичай, стверджує Андрея Русу, виконавча
директорка асоціації
«FILIA», яка працює у сфері захисту прав жінок: «У Румунії за перщі
дев’ять місяців минулого року було понад 20.000 випадків домашнього насильства. Крім того, кількість дзвінків на єдиний номер екстреної допомоги 112 збільшилась
на 18%, ніж за той же період у 2019 році. Водночас кількість дзвінків на безкоштовний номер, наданий Національним агентством з питань рівних можливостей між жінками та чоловіками, де жінки
можуть отримати інформацію про послуги, якими вони можуть скористатися у разі
насильства, у двічі збільшилась протягом
надзвичайного стану. Жінки також стикалися з
іншими перепонами. Наприклад, щоб подати заяву
про видачу обмежувального припису, їм потрібен був доступ до Інтернету,
комп’ютеру та принтеру. Але загальновідомо, що в румунських селах доступ до Інтернету обмежений, зокрема у неблагополучених населених пунктах. У багатьох жінок просто немає вдома необхідних технологічних засобів для цього.»
Під час надзвичайного стану в
березні-травні, коли свобода пересування була серйозно обмежена, багато жінок
були практично ізольовані у своїх помешканнях зі
своїми агресорами, не маючи можливості вийти з помешкання або до кого звертатися по
допомогу. Крім того, що заяву про видачу обмежувального припису
треба було подавати через Інтернету, окремі суди були закриті або працювали
лише кілька годин на день. У більшості випадків у жінок, що зазнали насильства,
залишалося враження, що на той час пріоритетом було громадське
здоров’я, а безпека та
гідність жінок постраждалих стали для влади менш важливими. У будь-якому випадку до такого
висновку прийшли неурядові організації.
Андрея
Русе подає деталі: «Чимало
жінок, бенефіціарок програм, які проводили неурядові організації, повернулися додому, до агресорів або залишилися в тому ж помешканні, тому що боялися виходити через вірус, або просто тому, що через агресора більше не могли ні з ким
поговорити. В інших країнах були знайдені способи для жертв домашнього насильства, щоб вони могли попередити
поліцію або центри соціального захисту, наприклад, вони могли набирати
спеціальні номер на Whatsapp або сходити в аптеку і сказати там певний код.
Коли перебувають в помешканні
з агресором дуже важко їм зв’язатися з неурядовими організаціями або центрами соціальної
допомоги. Потерпіла особа
не завжди може телефонувати за номером 112, та
їх дзвінок не завжди вважається терміновим.»
Однак і в цих умовах потерпілі отримували
допомоги, по мірі можливості, теж за
допомогою цифрових технологій. Як могли втрутитися громадські асоціації чи неурядові організації, які зазвичай допомагали цим жінкам? Андрея Русу
відповідає: «У
більшості випадків дискусії з постраждалами відбулися
в соціальних мережах, тоді
коли вони мали доступ до Інтернету. З цієї причини
кількість відвідувань спеціальних сайтів наших колег інших асоціацій зросла. Також були
започатковані кілька онлайн-кампанії, які допомогли постраждалим під час пандемічної кризи. Але, на жаль, жінкам, які живуть у неблагополучених середовищах та яким невідомі жодні неурядові
організації, ніхто не допоміг та у них не було багато варіантів або, взагалі, жодного варіанту.»
Незважаючи на те, що у Європейському Союзі збільшилась кількість скарг на домашнє насильство, держави-члени реагували по-різному, тоді коли виступали проти домашньно насильства. Європейський інститут з
питань гендерної рівності (EIGE) – агентство ЄС з
осідком у Вільнюсі – провело дослідження про
наслідки COVID-19
на жертв домашнього насильства. Представниця Європейського інституту з
питань гендерної рівності (EIGE) Вероніка Коллінз, розповідає про перші інформації, зареєстровані після впровадження карантину в численних країнах ЄС : «Лише
за перший тиждень у Франції кількість скарг на домашнє насильство зросла на
32%. У Литві кількість цих скарг зросла на 20% за три тижні, порівняно з тим самим періодом 2019 року. Це перші дві
цифри, які ми отримали. У випадку Литви дані надходять від
поліції, а у випадку Франції ці цифри з’явилися в пресі.
Ми ще не маємо повного доступу до достовірної інформації від установ держав-членів, і наше дослідження більше зосереджується
на державних ініціативах щодо захисту жінок від насильства та надання їм
доступу до послуг підтримки, таких як притулки та
спеціальні гарячі лінії для них.
Спочатку в окремих державах була навіть зменшена кількість повідомлень про випадки насильства, ймовірно, тому, що жертви
були ізольовані разом з агресорами і не могли вийти на вулицю або
зателефонувати.»
Дослідження
EIGE також показує причини того, чому у кризових ситуаціях, таких як ця пандемія,
збільшується кількість випадків домашнього насильства. Вероніка Коллінз стверджує: «Існує багато причин зростання рівня домашнього насильства. Однією з них є економічна небезпека, яка
призводить до посилення напруженості в сім’ї та в помешканні. Якщо жертва є
фінансово залежною, їй буде ще важче вийти із жорстоких стосунків в умовах загальної
економічної незахищеності. Стрес та загальне занепокоєння також можуть
призвести до великого споживання алкоголю, ще однією з причин посилення насильства. Також під час кризи та обмежень жертва більше не має доступу до підтримки
з боку друзів чи
знайомих.»
Хоча
деякі держави-члени ЄС в цей період застосовувати заходів щодо захисту жертв
домашнього насильства, дослідження EIGE показує, що окремі втручання
недостатні та, що необхідна комплексна стратегія, яку треба застосовувати у кризових ситуаціях.
