Освіта та благополуччя у житті сільських дітей

Близько 44% населення Румунії мешкає в сільській місцевості і теж у селі, згідно статистики, кількість домогосподарств, що знаходяться на межі бідності значно більша ніж у містах. Це стосується й дітей.

Christine Leșcu, 22.08.2018, 07:55

Близько 44% населення Румунії мешкає
в сільській місцевості і теж у селі, згідно статистики, кількість домогосподарств, що знаходяться на межі бідності значно більша ніж у містах. Це стосується й дітей.

Відносно останніх бідність має більш довгострокові наслідки. Вона впливає на успішність у школі, рівень реалізації потенціалу кожної дитини та може призвести
до майбутньої нерівності на ринку праці та в суспільстві загалом. Зв’язок між економічними диспропорціями між селами і містами та освітою також залишає відбиток і на результатах навчання. Включно й на результатах 14-річних учнів, які планують поступити в ліцей, а також випускників середніх закладів освіти.

Про це ми дізналися від Ліджиї Декі,
державного радника в Адміністрації Президента та координатора проекту «Освічена
Румунія», що здійснюється під егідою Президента Румунії. Ліджия Дека. «Наприклад,
у 2017 році середня оцінка учнів за національним оцінюванням у містах становила
5,8, в той час як у сільській місцевості вона була 7,40. Це велика різниця досягнень
по завершенню 8 класу. Хоча 54% молодих людей в Румунії, які досягли повноліття
проживають в сільській місцевості, з них лише 30% записалися на іспити для здобуття
повної середньої освіти. А з цих успішно склали іспити на 13% менше ніж у
містах.»

Стан освіти в селі є лише прикладом або відгалуженням матеріальної ситуації мешканців села. Фонд «World Vision» Румунія, у дослідженні «Благополуччя дітей в сільській місцевості» продемонстрував це ще в 2012 році, коли він
почав проводити це дослідження. Результати 2018 року засновані на соцопитуваннях, проведених в кінці 2017 року. Про сприйняття власних доходів сільськими сім’ями в даний час розповідає, директор фонду «World Vision» Румунія Данієла Буздуча. «Одна з двох сімей розміщує себе у зоні уразливості. Це означає, що або їм не вистачає грошей, або вони ледве зводять «кінці з кінцями». Ці сім’ї докладають значних зусиль для збільшення джерел доходу. Міф про те, що на селі люди нічого не роблять аби допомогти собі самим не відповідає правді. Це помилкове сприйняття.
Люди в дійсності працюють з усіх сил, є сім’ї, які мають до п’яти різних джерел доходу. Тим не менше, від 38% до 41% сімей стверджують, що зароблених грошей їм ледве вистачає з місяця на місяць. Навіть ті, що мають більше джерел доходу.»

Для приблизно 60% домогосподарств
заробітна плата була основним джерелом доходу в період 2014-2018 рр. І хоча з
2012 по 2016 рр. постійна зростала кількість сільських сімей, в яких щонайменше
одна особа працює за трудовим договором,
їх кількість, на жаль, почала скорочуватися останнім часом. На сьогодні близько 33% домогосподарств
перебувають за межею бідності та отримують певну форму соціальної допомоги
через дуже низькі доходи. Одним з найбільш помітних наслідків бідності є
відмова від школи. Хоча показник рівня відсіву в сільських школах в даний час
впав на 0,5% порівняно з 2016 роком, це, безумовно, дуже мало.

Теж з дослідження фонду «World
Vision» «Благополуччя дітей у сільській місцевості» ми дізнаємося, чому діти
більше не ходять до школи. Данієла Буздуча: «Звичайно, на першому місці – витрати
на навчання в школі. Освіта в Румунії є безкоштовною, але витрати на дитину,
яка вчиться в школі іноді є нестерпним тягарем для багатьох сімей, які
перебувають на межі бідності в сільській місцевості. По друге, деякі діти не справляються
з вимогами школи. Це означає, що освіта, яку вони отримують у школі, не дозволяє
їм накопичувати знання, необхідні для подальшого навчання, тобто переведення до
наступного класу.»

Більше половина дітей в сільській
місцевості, які не ходять в школу, кажуть, що не йдуть вчитися через погані
результати. Місце знаходження школи і транспорт є іншими причинами, які ускладнюють
доступ до навчання, хоча в порівнянні з попередніми роками спостерігається невелике
поліпшення в цьому відношенні. Данієла Буздуча. «Порівняльний аналіз показує,
що 2 з 3 дітей йдуть до школи пішки, а також спостерігається зменшення часу, який
діти проводять по дорозі до школи. З одного боку забезпечується шкільний
транспорт, а з іншого – більше дітей живуть близько від центру села. Водночас збільшився
відсоток сільських дітей, які кажуть, що вони пропускають школу, тому що повинні
працювати. Їх на 50% більше, ніж у 2016 році і це знову викликає занепокоєння.
6,3% сільських дітей говорять, що вони відчувають себе втомленими, тому що працюють
до або після школи, а це на 75% більше б в порівнянні з 2016 роком. Більшість із
них працюють у власному домогосподарстві,
але трохи більше 2% кажуть, що працюють у сусідів.»

Іншою причиною для занепокоєння є
харчування, яке надзвичайно важливе для нормального психосоматичного розвитку дітей.
Данієла Буздуча. «9% дітей сказали, що лягали спати на голодний шлунок, 6% з
них – лише іноді, а 3% – постійно. Це надзвичайно тривожна реальність, тому що
мова йде про кожну 10 сільську дитину. Так само лише кожна 10 дитина харчується
двічі на день, а це означає, що багато хто з них харчується лише раз на день.
Кожна восьма дитина їсть один хліб на день, тому що ми хотіли дізнатися й про якість
їх харчування.»

Враховуючи вплив бідності на освіту та харчування, в своїх рекомендаціях
експерти підкреслюють необхідність створення якісних програм, спрямованих на
комплексне вирішення всіх цих питань в сільській місцевості.