Освіта вдома
Освіта вдома або Homeschooling, варіант законно допущений в інших державах, практикується і в Румунії, хоча закон про освіту, не затвердив його. Освіта вдома досить схожа на дистанційну освіту.
Christine Leșcu, 25.02.2015, 03:51
Освіта вдома або Homeschooling, варіант законно допущений в інших державах, практикується і в Румунії, хоча закон про освіту, не затвердив його. Освіта вдома досить схожа на дистанційну освіту. Дитина може бути зареєстрована в школі за кордоном, в країні, де освіта вдома узаконена або там, де дистанційне навчання, дозволене, у середній освіті. Чому деякі батьки роблять цей вибір для своїх дітей, ми дізнаємось від Магдалени Баліка, експерт Інституту педагогічних наук: “Існує останнім часом інтерес до такого підходу, особливо як реакція батьків незадоволених тим, що відбувається в державній освіті. Прийняти рішення на системному рівні, щоб забезпечити право на навчання вдома чутливе питання. Я думаю, що будь-який батько, котрий вирішує, щоб його дитина вчилась вдома, прагне забезпечити сприятливі умови для навчання, і бере на себе велику відповідальність.”
Один з батьків, котрий взяв на себе цю відповідальність є Габріель Куркубет, пресвітеріанський пастор у місті Одоргею-Секуєск, батько чотирьох дітей, які вчаться вдома. Найстаршому виповниться незабаром 18 років, наймолодшому 13 років. Чому обрав освіту вдома? Габріель Куркубет: “Я, як пресвітеріанський пастор, думаю як з християнської, так і соціальної точок зору. Я думаю і про те, що отримує дитина в суспільстві, і як повинна вести себе в суспільстві. Вдома дитина засвоює краще певні соціальні манери або етичні принципи, яких в державній школі не має можливості навчитися. Ми втілили в життя кілька методів навчання. Старшу дитину виховували тільки ми. Я записав хлопця до навчального закладу в США, і до шостого класу вчили його тільки ми. Після цього він поступив у школу в Угорщині, де була дозволена дистанційна освіта, і де брав участь в деяких уроках через Skype. Він отримав дуже хороші результати, і тепер намагається вступити до університету за кордоном. Інші діти вчаться в школі в США, але в основному, ми викладаємо їм, але не всі предмети. Є компютерні програми, які допомагають їм. Є предмети з яких самі готуються.”
Якщо методи викладання є різними у випадку здобуття освіти вдома, тоді природно і методи перевірки відрізняються від тих, які використовуються в державній освіті. Габріель Куркубет: “Тестування у родинах де практикується навчання вдома, сильно відрізняється від державних шкіл. Там все зосереджено на оцінках, якщо дитина щось не знає, вона отримує відповідну оцінку, але викладання продовжується. Ми не робимо так. Діти повинні засвоїти відповідний урок. Часу достатньо, щоб засвоїти предмет. Наприклад, географію пятого класу дитина може вивчити за тиждень, в рамках освіти вдома. Це велика різниця між навчанням вдома і в школі. У школі, їх увага може відволікатися. Або витрачається час на дорогу до школи. Вдома, за чверть години до сніданку, дитина може дізнатися більше, ніж навчається за годину в школі”.
Але дитина, яка вчиться вдома не є так би мовити ізольованою від своїх однолітків, можуть стверджувати деякі скептики? Ні, відповідає Габрієль Куркубет і надає як доказ участь дітей у волонтерських заходах та командних видах спорту. Все ж таки, фахівці з освіти вважають, що взаємодія дитини зі своїми однолітками, не сприяє тільки грі або просто спілкуванню, а й навчанню. Магдалена Баліка експерт Інституту педагогічних наук: “Я думаю, що на даний момент, враховуючи величезні ресурси, які ми маємо в розпорядженні, використовуючи нові технології, школа не володіє всім знанням. Я не думаю, що дитина, яка не ходить до школи немає досить шансів досягти і реалізувати свій потенціал. Але я гадаю, що навчання має важливу соціальну складову. Наприклад, сучасні теорії показують, що дитина вивчаючи уроки сама може повністю реалізувати свій потенціал. Однак, коли вона може взаємодіяти в процесі навчання з однолітком, тоді має місце стрибок, який називається “зона найближчого розвитку”. Насправді, що відбувається? Дитина має шанс, щоб її розуміння певної справи було поділено з розумінням іншої дитини. Порівняння і відношення власного розуміння до розуміння інших є моментом відображення, яке спричинює незвичайні стрибки в навчанні.”
Магдалена Баліка вважає, що Румунія ще не готова до цього рішення, враховуючи вже високий рівень невідвідування учнями школи: “Раптово прийняти закон, що дозволяє всім і в будь-яких умовах навчання вдома було б великою втратою, тому що ці батьки, які перебувають в складних ситуаціях можуть вважати додатковим виправданням не відправляти своїх дітей до школи. Ми не можемо йти на такий ризик. Навпаки, ці соціальні групи потребують підтримки, щоб посилали своїх дітей до школи. Існує також ще одне питання. Країни, які прийняли цей варіант мають систему оцінки знань дітей дуже добре розвинену, систему для розпізнавання різних навичок дітей. У Румунії ще слід попрацювати з системою розпізнавання різних навичок дитини. Можливо, в майбутньому, варіант Homeschool буде працювати стільки часу скільки ми знатимемо, як використовувати нові технології. І з цієї точки зору Румунія ще повинна докласти зусиль.”
Незважаючи на все це, Габріель Куркубет, через організацію, яку він представляє, яка називається Asociaţia Home Schooling România”, звязався з приблизно 200-300 родинами діти яких навчаються вдома. Охочих навіть більше, стверджує він. Але переговори з Міністерством освіти про узаконення цієї альтернативи в Румунії, не мали великого успіху досі.
