До побачення, Румунія!

Румунська діаспора є п'ятою за чисельністю у світі та шостою серед країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), а явне скорочення населення нашої країни пов'язане з еміграцією..

Luiza Moldovan, 15.09.2021, 06:09

Румунська діаспора є
п’ятою за чисельністю у
світі та шостою серед
країн Організації
економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР),
а явне
скорочення населення нашої країни пов’язане з еміграцією. Такими є висновки звіту Організації
економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Більшість румунських
емігрантів мають низько кваліфіковані професії, а багато з тих, хто має вищу
освіту, мають надмірну кваліфікацію. Майже половина румунів з вищою освітою,
які емігрували до країн ОЕСР, займають
низько кваліфіковані місця роботи. Чоловіки зазвичай працюють у сфері будівництва, а жінки знаходять роботу у сфері
домашньої діяльності. Однак лікарі в діаспорі представляють велику і чітко визначену громаду. Ми відчуваємо на власній шкірі відсутність лікарів у
лікарнях.

Чому наші лікарі покидають батьківщину? Що
ми можемо зробити, щоб їх зупинити? Як виглядає модель відносин між лікарем і
пацієнтом у нашій країні? Соціолог Владімір Іонаш відповідає: «Можна сказати, що міграція найбільшої кількості лікарів
відбувалася
до підвищення зарплат для
медпрацівників в нашій країні, що відбулося лише кілька років
тому. На жаль, це головна проблема, з якою стикається система охорони здоров’я
Румунії. Навіть сьогодні можна говорити про міграцію лікарів. Це стосується не
лише рівня заробітної плати, а й умов у лікарнях, недоліків, які ми можемо
виявити у лікарнях Румунії, недофінансування системи охорони здоров’я в
Румунії. Ми можемо говорити про повагу, якою користуються лікарі в Румунії, про
те, як у західних країнах будуються стосунки між пацієнтом і лікарем, і як це
відбувається в Румунії. На жаль, у Румунії відносини між пацієнтом та лікарем
ґрунтуються лише на потребах, тоді як відносини між пацієнтом та лікарем у західних
країнах ґрунтуються на
повазі та
довірі до лікаря з
боку пацієнта. Румуни не мають такої звички повністю довіряти лікарю, скоріше
вони вважають, що лікар – це та людина, до якої вони звертаються, коли у них
гостра, негайна потреба. Це чітко видно з результатів кампанії вакцинації проти
Covid-19 у Румунії».

У документі також йдеться про те, що 25% жителів
Румунії (більшість із них – молоді люди)
висловили бажання постійно оселитися за кордоном. Це один з найвищих відсотків
у регіоні. Майже половина людей у ​​віці від 15 до 24 років оголосили про намір емігрувати.
Наслідки для робочої сили колосальні. Молодь, каже Владімір
Іонаш, емігрує не тільки заради грошей, а
й заради іншого способу життя: «Щодо молодих людей ми можемо говорити в першу чергу про
спосіб життя. Не слід думати, що більшість тих, хто виїхав жити закордоном,
залишилися там через значно більший дохід, який вони отримали б за кордоном.
Багато разів для тих, хто не має дуже хорошої професійної підготовки, рівень
зарплати не є великим порівняно з тим, яким вони могли б отримати в Румунії.
Йдеться про рівень життя, спосіб життя, послуги, від яких вони отримують
користь при взаємодії з державними установами, систему охорони здоров’я, освіту,
яку можуть отримати їхні діти. Ми говоримо про низку факторів, які зумовлюють
бажання румунів виїхати та оселитися за кордоном. Очевидно, знову ж таки, як і
у випадку з лікарями, це велика проблема для робочої сили. Факт, що дуже
важливий відсоток тих, хто емігрує, належить до категорії осіб з вищою освітою
не повинен бути несподіванкою, тому що, повторюю, спосіб життя, який вони
набувають, виїжджаючи за кордон, викликає у них бажання залишитися там
назавжди, особливо для них, але також і дати своїм дітям набагато безпечніше
майбутнє».

В останні роки народжуваність
помітно знизилась, але Владімір Іонаш
каже, що у 2021 році несподівано ситуація
покращилася: «Проблема народжуваності є актуальною для Румунії. Вона
протягом багатьох років має тенденцію до зниження. 2021 рік – є роком, коли
народжуваність зафіксувала незначне зростання, що, швидше, пов’язано з
нинішньою пандемією. Важко сказати, чи можна цю тенденцію змінити. Держава має
вжити дуже жорстких заходів у цьому плані. Ми можемо подивитися, наприклад, на
такі країни, як Угорщина чи Франція, від яких ми можемо скопіювати заходи, які призводять
до збільшення народжуваності. Угорщина – країна з однією з найжорсткіших
політик щодо збільшення народжуваності, оскільки вони також мають великі
проблеми зі демографічним зростанням. Це те, що повинен робити політичний клас
– зрозуміти пріоритети країни, усвідомлювати, що демографічна ситуація вкрай
тривожна, та просувати державну політику щодо заохочення народжуваності. Їх
досить легко реалізувати. Румунія не є бідною країною, вона багата країна, яка
має ресурси для створення таких програм. Потрібна перш за все політична воля».

Чітко цілеспрямована та ефективно впроваджувана
державна політика. Але в країні, де відсоток тих, хто отримує пенсії, більший,
ніж відсоток
працюючих,
майбутнє не виглядає добре.
Владімір Іонаш
пояснює: «На жаль, що стосується цього, дуже важко повірити, що ми
зможемо виправити цю тенденцію. Десь 20% людей старше 18 років хотіли б
покинути Румунію в середньостроковій перспективі, а близько 50% студентів, які
зараз навчаються на першому чи другому курсі факультету, хочуть після
закінчення навчання поїхати до іншої країни аби мати більше шансів на розвиток
та краще оплачувану роботу. Знову ж таки, я не знаю, чи посадовці державних
установ подумали про вирішення цієї проблеми, але ми всі повинні знати і
усвідомлювати, що така тенденція призведе до краху багатьох систем, насамперед
пенсійної системи. Я не думаю, що у майбутньому держава зможе виплачувати
пенсії людям, якщо лише 30% працюючись сплачуватимуть пенсії для 70% пенсіонерів
та безробітних. Водночас система охорони здоров’я буде недофінансована та зазнає
краху, тому у нас величезна проблема. Це повинно стати головною темою дискусій
у румунському суспільстві, щоб визначити рішення для припинення цього відтоку працівників
та недопущення тієї ситуації, що пенсіонерів буде вдвічі більше, ніж працюючих людей.
Це має бути головною темою для дебатів між всіма державними установами».