Виклик бути волентером
Освітня програма Ми станемо дорослими народилася рік тому з дуже великого бажання допомогти дітям з дитячих будинків столиці Румунії стати відповідальними, незалежними та впевненими у власні сили дорослими.
Corina Sabău, 02.09.2015, 09:21
Освітня програма Ми станемо дорослими народилася рік тому з дуже великого бажання допомогти дітям з дитячих будинків столиці Румунії стати відповідальними, незалежними та впевненими у власні сили дорослими. Довгостроковими освітніми програмами та пристосуванням до їх потреб, вони можуть здолати травму інституціоналізації або проживання в неблагополучних сім’ях, де досить часто зустрічаються із насильством і несправедливістю.
Такою є мета програми Ми станемо дорослими. Ярина Штефенеску, засновник освітньої програми: Освітня програма Ми станемо дорослими почалася після того як була я залучена в проект англійської мови в соціальних центрах. Я зрозуміла, що дві години освіти в тиждень за допомогою ігор для дітей, разом з добровольцями, які заохочують і навчають речі в інтерактивній формі, дуже багато значить, як щодо освоєння ними знань і цінностей, так і довіри та відкритості, яку вони набувають.
Від коли долучилися до програми Ми станемо дорослими, Юлія Блага та Андрея Думітру не обмежилися тільки майстер-класами у сфері кіно та творчого письма. Вони повели дітей до кінозалу, відвідали разом з ними музеї, книгарні, бібліотеки, садили квіти і малювали, виходили з дітьми у парк і показували їм місто, яке багато хто з них не мали можливість відкрити для себе.На погляд цих двох волонтерок, де мотивація, як дітей, так і персоналу центрів є однією з найбільших проблем системи.
Андрея Думітру: Діти не мотивовані робити кроки в напрямок до їх майбутнього, можливо, тому, що у них занадто мало альтернатив як у центрі,так і за його межами. Відомо, у 18-му віці вони покидають центр у напрямок до загального невідомого. Ми, волонтери, намагаємося їм показати, що кожен з нас так чи інакше досягнув якоїсь цілі в житті, що кожен з нас, нарешті, обрав свій шлях у житті. Мені хочеться, щоб ці діти зрозуміли, що не все визначено, що є й інші речі, ніж ті, з якими вони зустрічаються в центрах, і що вони можуть розвиватися і за межами системи. Іноді думаємо, що ми, волонтери є краплею в океані і, що все, що ми робимо за годину з дітьми,провалюється опісля.
Бути волонтером припускає багато якостей. Наполегливість, безумовно, є однією з них. Юлія Блага: З ними треба багато працювати, але мені здається, що вони дуже сприйнятливі. Іноді мені здається, що те, що я кажу їм сьогодні, вони забудуть завтра, так як вони знищили склянки із насінням, що ми посіяли у вихідні, але з іншого боку, я маю таке враження, що те, що ми говоримо їм, залишається десь назавжди. Одного дня я показала їм кінострічку Чарлі Чапліна Дитина, їм вона дуже сподобалася, а одного разу хлопчик запитав мене: Пані,були й ви там у фільмі? Я не знала, що йому відповісти, але, можливо, коли показуєш їм фільм, для них ти була там з Чарлі Чапліном та з тими, хто знімав.
Андрея Думітру: Найбільше я мала боротися із цим ставленням персоналу та дітей, яке коротко можна охарактеризувати так:Ти нічого не знаєш, нічого не можеш, не отримаєш нічого, і я насолоджувалася кожен день, коли бачила крихітний жест в протилежному напрямку. Я дуже прив’язана до декількох дітей центру, де я працюю волонтером, але особливо до двох дітей, у яких немає сім’ї і хочу працювати з ними довгий період саме тому, що я вважаю це викликом працювати з дитиною, якому ніхто не дає жодного шансу. Про якого тобі з першого дня кажуть, що у нього IQ настільки низький, що він не буде здатний на ніщо. Так само, я хочу допомогти цим дітям побачити різні місця за стінами центру. Тому що я впевнена, що протягом декількох років вони зазнають прогресу.
Юлія Блага: Навіть і невеликий прогрес у сфері граматики можна вважати прогресом. Якщо ми виправляємо їх кілька разів, то вони запам’ятовують. Я намагаюся дивитися на дрібниці, які мені вдаються здобути. Наприклад, навчаю читати хлопчика, якого попросила дотримуватися відповідного розкладу і запримітила, що він почав дотримуватися слова. Ми відвідали Національний музеї природознавства імені Грігоре Антипа, книжковий магазин Карусель Кертурешть, де побачивши так багато людей та книг, він злякався, не знаючи як реагувати, йому здавалося, що всі діти розумніші, красивіші, добріші ніж він. Зрештою, ми сіли десь у куточок і дивилися в альбом мотоциклів і йому це сподобалося. А коли я повезла його на Міжнародний кінофестиваль NexT Kids, то помітила, що у нього високорозвинута здібність. Митець навчав дітей виробляти дротові сукні, виходячи з персонажів кіно, а мій хлопчик зробив одну сукню, яку потім подарував мені. Я думаю допомогти йому розвинути цю свою здібність.
Ярина Штефенеску, засновник та координатор освітньої програми Ми станемо дорослими: Я знаходжу це дуже корисно, коли ми ознайомлюємося з дітьми центру через волонтерський проект Поділись своєю пристрастю з іншими, провести і деякі заходи профорієнтації і виявити їхні навички, покликання, щоб допомогти їм в довгостроковій перспективі. Наступним буде проект Наважся мріяти!, в рамках якого ми допоможемо дітям відвідати різні заводи, компанії, щоб вони входили у контакт з людьми різних верств суспільства. У багатьох випадках, діти не мають моделі в житті і знають дуже мало речей про професії. Тому й має бути важко для них знайти свій шлях в житті. Тому вони потребують контакту з людьми, які б розповіли як їм вдалося впоратися із невизначеністю, труднощами, але і те, що врешті-решт їм вдалося.
Хорошою вісткою є те, що освітня програма Ми станемо дорослими виходить і за межі столиці. Тімішоара, Ясси, Клуж, Бузеу будуть наступними містами, куди дістануться волонтери програми.