У 2002 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення він розповів про те, що після 1989 року в пресі називали «План Z».
У стані війни, сконцентрованої в суворій інституційній формі, такій як армія, військові перебувають під великим тиском. Під час Першої світової та Великої війни дезертирували солдати всіх армій, в тому числі і румунської.
Однією з радіостанцій, яка також вела мовлення румунською мовою, була NOREA. Румунська служба була створена у 1971 році і була фактично результатом зусиль однієї людини - пастора Дуцу Московіча, який також був журналістом.
Інституційна історія не завжди є такою ж захоплюючою, як повсякденна історія, як життя особистості або як історія відкриття, що змінило все, що колись знало людство. Інституції зазвичай сприймаються як холодний, деперсоніфікований простір, де влада нав'язує громадянам свій порядок і волю.
У Румунії жіноча емансипація та фемінізм зародилися у другій половині 19 століття, а боротьба за права також велася через пресу.
Диктаторські, авторитарні та неліберальні політичні режими не люблять гумор, оскільки він є проявом особистої свободи людини, творчості людського духу та природного стану суспільства. Сарказм, фарс, іронія та інші грайливі людські способи дивитися на навколишній світ жорстоко каралися диктатурами.
У фонотеці Радіо Румунія є сторінки з історії радіотеатру для дітей, з яким пов'язані важливі імена
Однією з постійних присутностей в історії румунського простору до 19 століття була неволя або, як її називали в документах, рабством.
Встановлення комуністичного режиму в Румунії 6 березня 1945 року означало гегемонію комуністичної партії не лише на політичній сцені, але й у всіх аспектах життя людей.
Після Першої світової війни держави-переможниці блоку Антанти - Франція, Велика Британія, Італія, Японія, США та Румунія - прагнули зберегти мир за допомогою мирних договорів, Ліги Націй, попередниці ООН, та регіональних альянсів.
Османи та румуни зустрічалися, стикалися і тісно співіснували з другої половини XV-го століття до останньої чверті ХІХ-го століття.
Війни є однією з найогидніших форм деградації людини, а Друга світова війна досягла меж, які важко можна уявити.
Тиранічні політичні режими, війни, геноциди, переселення, пандемії, стихійні лиха були найбільшими випробуваннями, яким історія піддавала людину, а разом з нею і суспільство. Історія 20-го століття - чемпіонка зі знущань над особистістю в усіх її проявах.
Кінець Другої світової війни розділив Європу на дві половини: Центрально-східну Європу, окуповану Радянським Союзом і перетворену на регіон комуністичної тиранії, та Західну, демократичну Європу.
На презентації другого тому документів про румунсько-турецькі дипломатичні відносини 1938-1944 років посол Туреччини в Бухаресті говорив, між іншим, про добрі дипломатичні відносини між Румунією й Туреччиною у міжвоєнний період.
