На початку 1970-х років Румунія почала боротьбу за Африку, будучи одним з головних напрямків зовнішньої політики режиму Ніколає Чаушеску.
4 травня 2018 року в місті Клуж померла на 88-році життя антикомуністична опозиціонерка Дойна Корня. У румунському просторі та в середовищах європейського громадського активізму її прізвище дуже відоме.
ХVIII століття відоме в історії Румунії як Фанаріотське століття за назвою Фанарського району в Константинополі, звідки походили князі Волощини та Молдови....
У Румунії комуністичний режим зробив електрифікацію одним з головних пріоритетів, що мав принести йому популярність і легітимність.
На початку ХІХ століття, між елітарною та масовою культурою майже не було різниці. Застольними піснями захоплювалися, як прівелейовані верстви суспільства, так і широкі маси населення.
Самвидав «Елленпонток/Контрапункти», виданий кількома угорськими інтелігентами, Група дій «Банат», протестний рух німецькомовних письменників та Рух Гома були найбільшими формами громадянського протесту проти комуністичного режиму.
Національні меншини в Румунії до 1918 р. також брали участь у створенні Великої Румунії, і однією з цих меншин була єврейська.
Наприкінці Другої світової війни, румуни в Австрії утворили Румунський національний комітет для лобіювання союзників та взаємодопомоги.
27 березня 1918 року, Рада країни, законодавчий орган Молдовської Республіки або Бессарабії, що увійшла до складу Росії в 1812 році, проголосувала за об'єднання з Румунією.
«Aktionsgruppe Banat» або «Група дій Банат» - була як літературним, так і опозиційним рухом групи румунських письменників німецького походження до політики комуністичного режиму.
У комуністичній Румунії єдиним журналом, який сягнув поза межі кордонів був журнал Елленпонток або Контрапункти.
Після 1945 року Румунія та США опинилися по різні боки залізної завіси без їхньої волі.
Греко-католицька церква чи Об'єднана румунська церква з Римом була заснована приблизно в 1700 р. у Трансільванії, Банаті, Крішані та Марамуреші (північно-західна частина сучасної Румунії), територіях Габсбургської імперії, населених переважно румунами.
У другій половині XIX -го століття, румунські лікарі, які навчалися у західних країнах, заснували медичні установи та започаткували медичну освіту для боротьби з хворобами та для підготовки лікарів.
У 1956 році, через три роки після смерті Йозефа Віссаріоновича Сталіна, новий радянський лідер Микита Хрущов засудив надмірність політики останнього та зажадав нової політики.
