«Aktionsgruppe Banat»
«Aktionsgruppe Banat» або «Група дій Банат» - була як літературним, так і опозиційним рухом групи румунських письменників німецького походження до політики комуністичного режиму.
Steliu Lambru, 26.03.2018, 09:26
«Aktionsgruppe Banat» або «Група дій Банат» – була як літературним, так і опозиційним рухом групи румунських письменників німецького
походження до політики комуністичного режиму. Вона була створена у 1972
році як літературний гурток
ліцею міста Синніколау Маре, з дев’ятьма засновниками, на тлі ідеологічної «відлиги», оголошеної
в середині 1960-х рр.
У квітні 1972 року в німецькомовній газеті Neue Banater Zeitung в Тімішоарі, була опублікована стаття, що містила думки молодих письменників про літературу та соціальну дійсність, про
стан молоді в цілому. Назву група отримала з урахуванням поставленої перед собою мети: бути групою дій молодих письменників. Незабаром «Aktionsgruppe Banat» стала неконформістською культурною групою, що виступала з соціальною та політичною критикою
проти режиму Чаушеску.
Корнеліу Пінтілеску, історик
Інституту історії ім. Джордже Баріціу міста Клуж-Напока стверджує, що група
була впливовою з самого початку. Як будь-який інтелігент в умовах комуністичного
режиму, коли цензура була потужною і члени «Групи дій Банат» опинилися перед дилемою публікації своїх
текстів. Корнеліу Пінтілеску каже, що як і в інших випадках молоді німецькі
письменники вдалися до гумору. Крім того, на початковому етапі, групу було
важко покарати, тому що її члени стверджували, що сповідують марксистську
ідеологію. «Група діяла в Тімішоарі, звідки поширилася в інші міста Банату
(західної Румунії) з 1972 по 1975 роки, але значно вплинула на інших
письменників і після цього періоду, в тому числі на роботи таких авторів, як
Герта Мюллер. Навіть якщо не входила до складу «Aktionsgruppe
Banat» Герта Мюллер та інші письменники
сформувалися під її впливом. Цей гурток був відтворений пізніше в інших формах.
Специфічною особливістю цієї групи є те, що вона декларує свою ідеологічну приналежність до західного
марксизму та імітує культурний дух протестних рухів у західних вищих навчальних
закладах 1968 року. Чим відзначився з літературної
точки зору цей гурток? Низкою статей, що містять завуальовану критику, особливо
з допомогою гри слів, на адресу реалій Румунії 1970-1980 років. Вони критикували
режим з марксистських позицій, чим дещо спантеличили Секурітатє і стали справжнім
викликом для цієї служби безпеки. Ці письменники, незважаючи не те, що за багатьма
з них уважно стежили, їх затримували та допитували, опублікували багато статей,
тобто вони були присутні. Видавництво «Критеріон», наприклад, опублікувало безліч їх творів, те що показує їх двозначність у відносинах з владою. Іншим цікавим
аспектом був їх зв’язок марксистськими рухами у ФРН та Австрії. У 1970 році
вони опублікували свої твори в численних журналах лівого спрямування на Заході.»
«Група дій Банат» багато
експериментувала, друкуючи як індивідуальні, так і колективні статті. Але
репресивні органи змінюють своє ставлення до неї відповідно до ситуації.
Корнеліу Пінтілеску. ««Група дій Банат» є особливим випадком, але я кажу, що це є гарним
прикладом, який добре ілюструє загальну політику комуністичного режиму і Секурітатє
в 1970-1980 роках по відношенню до інтелігенції. Цей приклад добре фіксує зміну
методів, техніки та політики Секурітатє в різні періоди. У 1971 році Вільям
Тоток був заарештований та допитаний Секрутітає за відправлення листа на Радіо «Вільна
Європа». Але врешті-решт він був звільнений, тому що Секурітатє не знайшла в
його діях нічого небезпечного і запропонувала реабілітацію автора шляхом участі у зібраннях Союзу комуністичної молоді. Для порівняння, у 80-х роках, в інших справах,
схожих з «Aktionsgruppe
Banat» були кримінальні
провадження та засудження до позбавлення
волі. Інакше кажучи, ми маємо справу з поступовим переходом від приборкання культурної
опозиції до використання більш жорстоких, більш репресивних методів. Цей
випадок є прикладовим і з точки зору політики Секрутатє щодо інтелектуальної
еліти німецької меншини в епоху Чаушеску, оскільки вловлює специфіку німецької
меншини: міцні зв’язки з ФРН, німецькомовним простором Заходу.»
Для розшифровки гумору та інтерпретації
статей, що представляли соціальну реальність, Секурітатє використовувала
літературознавців. Таким чином, багато істориків вважають, що репресивний
апарат спеціалізувався і на літературних тлумаченнях, тоді як інші історики
говорили про народження «поліцейської естетики». Гумор було важко перетворити на
політичну провину, а Секрітатє це
зрозуміла. У відносинах з письменником Вільямом Тотоком служба безпеки намагалася схилити його до співпраці. Корнеліу
Пінтілеску. «Джерело «Томас», тобто Вільям Тоток, пережив всі три іпостасі
відносин, які людина могла мати з Секурітатє. За ним стежили, проти нього
порушили провадження і він був джерелом інформації одночасно. Його
переслідування починається в 1971 році, коли Секурітає дізналася, що листи, надіслані
на Радіо «Вільна Європа» наприкінці 1960-х років з міста Синніколау Mare, були написані
Тотоком. Його розкрили випадково, мама Токока написала про це в листі,
адресованому іншій людині. Тоток був затриманий та допитаний. І хоча справа була
солідною Секурітатє вирішила не передавати її до суду. У середині 70-х років,
коли Тоток брав активну участь у засіданнях «Aktionsgruppe
Banat». Секурітатє спробувала переконати його співробітничати, Тоток погодився давати інформацію, але повідомив про це
своїх колег.»
«Aktionsgruppe Banat» так само як інші опозиційні рухи врешті решт була заборонена.
Багато істориків мінімізують її
діяльність, але дії цих письменників слід розглядати виключно в контексті репресивної логіки злочинного режиму.