Джузеппе Мадзіні та румуни
Одним з найвпливовіших мислителів у румунському суспільстві був італійський юрист і публіцист Джузеппе Мадзіні (1805-1872), видатний представник руху відродження Італії XIX-го століття Рісорджименто (Risorgimento).
Стеліу Ламбру і Христина Штірбець, 11.11.2024, 08:42
Румунія є витвором західноєвропейських ідей першої половини XIX-го століття та лобіювання, яке здійснювало покоління молодих румунських політиків, що отримали освіту на Заході, так званих пашоптистів. Ідеї етнічної нації, об’єднання в єдину державу і форму правління мали найбільший вплив на румунський суспільний дух. Одним з найвпливовіших мислителів у румунському суспільстві був італійський юрист і публіцист Джузеппе Мадзіні (1805-1872), видатний представник руху відродження Італії XIX-го століття Рісорджименто (Risorgimento).
Радикальний демократ, республіканець, революціонер і борець за об’єднання Італії, Мадзіні народився під час наполеонівських воєн у Генуї, виховувався і навчався в дусі якобінських ідей Французької революції. Однією з ключових ідей французького революційного духу була спадщина Стародавнього Риму, до якої Мадзіні був щиро прихильний. Наприкінці 1820-х років він приєднався до руху карбонаріїв, які боролися проти багатонаціональних імперій, особливо проти Австрії. У 1831 році Мадзіні заснував товариство Молода Італія.
Під час революції 1848 року, в організації якої він брав участь і яка проголосила республіку, Мадзіні обіймав найвищу політичну посаду. Пронизливі твори італійського революціонера мобілізували значну частину молодих румунських інтелектуалів Волощини набагато сильніше, ніж Молдови. Ідея румунської етнічної нації, латинства та об’єднання двох румунських князівств була центральною віссю програми румунських революціонерів-пашоптистів. Історик Ремус Тенасе є автором книги Апостол нації. Мадзіні та народження сучасної Румунії, в якій описує вплив італійського революціонера на румунський дух. Румунські пашоптисти запозичили ідеї Мадзіні, застосували їх до румунського простору, про який вони писали в західній пресі, принесли їх та поширили в двох князівствах: «Частина румунської еліти, молоді пашоптисти, відкрили для себе Мадзіні у 1830-х роках, напередодні та під час революції під назвою «Весна народів» 1848-1849 років. Мадзіні був одним з трьох тріумвірів Другої Римської республіки протягом короткого періоду в кілька місяців. Папу Римського було вигнано з Риму, а Римом керував тріумвірат. З цих трьох тріумвірів Мадзіні був найважливішим, primus inter pares.»
Ідеї Мадзіні знайшли відгук особливо у Волощині, де революційний дух був більш гучним і де європейський рух 1848 року призвів до призначення революційного уряду. Ремус Тенасе розповів, які з
найважливіших імен румунського пашоптизму були зачаровані словами Мадзіні, серед них Ніколає Белческу: «Перші два імена – Думітру Бретяну (старший брат Іона Бретяну) та Росетті. Думітру Бретяну навіть приєднався до однієї з ініціатив Мадзіні в Лондоні, Центральноєвропейського демократичного комітету, який існував між 1850 і 1853 роками. Ідеї Мадзіні проросли в Румунії пізніше,
після закінчення Кримської війни в 1856 році. Друге ім’я, Росетті, було більш близьким до Мадзіні за темпераментом, хоча вони ніколи не зустрічалися. Він був один з тих румунів, у кого портрет Мадзіні стояв на робочому столі до самої смерті італійського революціонера.»
Ремус Тенасе розповідає як румуни використовували роботи італійця: «Мадзіні просував кілька суперечливих ідей у той час. Найважливішою для румунського простору і для пашоптистів була ідея нації. Мадзіні був старанним промоутером ідеї, яка робила націю політичним суб’єктом через національну державу. Саме тому одним з прізвиськ Мадзіні було прізвисько «Апостол нації». У період після
1848 року румунам потрібно було оголосити про свою приналежність, свою ідентичність. Мадзіні сам до 1848 року був збентежений ідентичністю румунів. Після 1848 року пашоптисти не тільки писали про румунів європейськими мовами, але й, завдяки революційному моменту в Бухаресті, зуміли привернути увагу тих, хто приймав рішення, і різних революційних таборів на Заході до латинської
ідентичності румунів.»
Справжній республіканець Джузеппе Мадзіні виступав проти ідеї монархії. Румунські пашоптисти розуміли, що деякі з його ідей були надто прогресивними для периферійного європейського політичного суспільства, яким були румуни. Ремус Тенасе: «Наші пашоптисти, звичайно, спочатку були республіканцями. Але вони зрозуміли, що в Європі монархій республіканська ідея не може перемогти. Тому вони надали пріоритет ідеї нації та національної єдності румунів, залишивши ідею республіки на другорядному плані. Парадоксально, Мадзіні, який не хотів і не мав наміру відмовлятися від ідеї республіки, у випадку румунів, він радив Думітру Бретяну прийняти і вести переговори з державними діячами Заходу, залишивши в стороні ідею республіки.»
Як це завжди буває, політичні ідеї переживають свій розквіт і завжди піддаються критиці та переформулюванню. До 1900 року ідеї Мадзіні втрачали свій вплив у Румунії, вони циркулюючи як
спадщина минулого.
